Постанова

від 12.05.2020 по справі 688/390/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 688/390/19

Провадження № 22-ц/4820/569/20

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 688/390/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2019 року (суддя Мазур Н.В., повне судове рішення складено 28 грудня 2019 року) у справі за позовом Шепетівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом Шепетівська міська рада вказувала, що ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі загальною площею 62,5 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 . Позивач зазначив, що відповідачка використовує для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової площі земельну ділянку площею 300,00 кв.м. без оформлення документів на право власності/користування цією землею та без державної реєстрації відповідних прав. Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_2 є особою, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (кошти від орендної плати), тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки. За розрахунками фінансового управління Шепетівської міської ради орендна плата за землю, якою користувалась відповідачка за період з 01.02.2016 року по 25.12.2018 року становить 73597,12 грн., а тому позивач просив суд стягнути цю суму з ОСОБА_2 на корись місцевого бюджету м. Шепетівка.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 26 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь місцевого бюджету м. Шепетівка 73597 грн. 12 коп. збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати. Вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянтка вказує, що оскільки їй належить нерухоме майно площею 62,5 кв.м., то заявлений позивачем розмір позовних вимог з розрахунком використання земельної ділянки площею 300 кв.м. є необґрунтованим і незаконним. ОСОБА_2 зазначає, що земельна ділянка загальною площею 300 кв.м. з кадастровим номером 6810700000:01:006:0554 відповідачкою не використовувалась, будь-яка господарська діяльність, пов`язана з цільовим призначенням цієї земельної ділянки не здійснюється, оскільки ОСОБА_2 було припинено статус суб`єкта підприємницької діяльності. Апелянтка вказує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження повноважень осіб, які складали Акт обстеження земельної ділянки № НОМЕР_1 , а тому суд першої інстанції помилково врахував вказаний документ як належний доказ. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції взагалі не з`ясував, чи користується відповідачка земельною ділянкою в межах розташування належного об`єкту нерухомого майна. З урахуванням вищенаведеного апелянтка вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з неї грошових коштів у вигляді заборгованості за оренду земельної ділянки в розмірі 73597,12 грн., а тому просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу Шепетівська міська рада погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що апелянтка помилковою вказує в скарзі про те, що площа земельної ділянки є меншою чим 300 кв.м., оскільки 03.05.2012 року між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки строком на три роки і площею саме 300 кв.м. Позивач посилається на те, що міська рада фактично позбавлена одержати дохід у виді орендної плати, який вона могла отримати реально за звичайних обставин, якби її право не було порушено та позбавлена можливості використовувати цю земельну ділянку на власний розсуд чи передавати її іншим землекористувачем. Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, відповідачка без законних підстав зберігає у себе майно міської ради: кошти за оренду землі.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник Шепетівської міської ради до суду не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Однак надіслав до суду клопотання, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін та слухання справи проводити без його участі.

Колегія суддів, заслухавши доводи представника апелянта та суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.12.2005 року належить на праві власності нежитлова будівля загальною площею 62,5 кв.м., що по АДРЕСА_1 . І ця обставина підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 113098558 від 07.02.2018 року (а.с.7-8, 116-117).

Як вбачається із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.02.2018 року № 32-22-0.35-334/118-18 земельна ділянка площею 300,00 кв.м. з кадастровим номером 6810700000:01:006:0554 розташована в АДРЕСА_1 , і відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 0307) (а.с.9).

ОСОБА_2 рішенням ІХ сесії Шепетівської міської ради Хмельницької області VІ скликання від 04.05.2011 року № 15 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 300 кв.м. для обслуговування нежитлової будівлі (а.с.118).

Встановлено, що відповідачка виготовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 (а.с. 111- 125) і рішенням ХХІІ сесії Шепетівської міської ради Хмельницької області VІ скликання від 29.03.2012 року № 28 передано ОСОБА_2 на умовах оренди земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 300 кв.м. для обслуговування нежитлової будівлі строком на 3 роки (а.с.126).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру 22.06.2012 року зареєстровано право оренди ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 300 кв.м. по АДРЕСА_2 , вид використання для будівництва та обслуговування будівель торгівлі , зі строком дії речового права три роки. І відомості про поновлення договору оренди відсутні (а.с.12-13).

Згідно акту обстеження земельної ділянки № НОМЕР_1 від 24.12.2018 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 кадастровий номер 6810700000:01:006:0554, комунальної форми власності, площею 300 кв.м., яка є частково огороджена і на якій розміщена нежитлова будівля загальною площею 62,5 кв.м., що належить ОСОБА_2 фактично використовується ОСОБА_2 (а.с. 72).

Як слідує із розрахунку фінансового управління Шепетіської міської ради №02-17/67 від 26.12.2018 року розмір несплаченої ОСОБА_2 орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_1 площею 300 кв.м. за період з 01.02.2016 року по 25.12.2018 року становить 73597,12 грн. (а.с. 20).

І 10.01.2019 року за вих. № 01-13/95 Шепетівською міською радою направлена ОСОБА_2 претензія з вимогою сплатити зазначену вище суму коштів (а.с.21).

Задовольняючи позов та стягуючи із ОСОБА_2 73597,12 грн. збережених без достатньої правової підстави, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка як фактичний користувач земельної ділянки, яка без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла кошти, які б мала сплатити як орендну плату. Тому ці кошти підлягають стягненню на користь власника земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України як безпідставно збережені.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ст. 124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 ЦК України.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, й шляхом відшкодування заподіяних збитків, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Із положень ст. 206 ЗК України слідує, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п .п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі ХІІ - орендна плата).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (ст. 288 ПК України) .

Встановлено, що після закінчення дії договору оренди землі від 03.05.2012 року, ОСОБА_2 , будучи власником нежитлового приміщення загальною площею 62,5 кв.м. з 17.01.2006 року, продовжувала користуватися земельною ділянкою, площею 300 кв.м., кадастровий номер 6810700000:01:006:0554, однак не вживала будь - яких дій на оформлення та реєстрацію свого речового права щодо зазначеної земельної ділянки, хоча такий обов`язок у відповідачки виник на підставі вищезазначених норм матеріального права. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань (кондикційні зобов`язання) породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі підстави відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої особи.

За змістом указаних норм права відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц) і постанові від 13 лютого 2019 року (справа №320/5877/17), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами нижчих інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачки, сам факт несплати ОСОБА_2 за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування , що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Суд першої інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 , як фактична користувачка земельної ділянки, яка без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберегла у себе кошти, що мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Висновки суду узгоджуються із матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не обґрунтовано, а судом не перевірено факт необхідності для експлуатації об`єкту нерухомого майна загальною площею 62,5 кв.м. використання земельної ділянки в розмірі 300 кв.м.; що позивачем не доведено факту користування відповідачкою зазначеною земельною ділянкою; та помилково враховані, як належні докази, копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку і Акт обстеження земельної ділянки від 24.12.2018 року №25 є такими, що не заслуговують на увагу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ОСОБА_2 , 18.04.2011 року звертаючись із заявою до Шепетівського міського голови, просила погодити вибір місця розташування земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 , площею 300 кв.м.; рішенням сесії Шепетівської міської ради від 04.05.2011 року № 15 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 300 кв.м. для обслуговування нежитлової будівлі; ОСОБА_2 замовлено, а ДП ЦДЗК виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 , загальною площею 300 кв.м. та рішенням сесії Шепетівської міської ради від 29.03.2012 року № 28 передано ОСОБА_2 на умовах оренди зазначену земельну ділянку площею 300 кв.м. строком на 3 роки. І речове право оренди ОСОБА_2 щодо цієї земельної ділянки площею 300 кв.м. 22.06.2012 року зареєстровано у Державному земельному кадастрі. Згідно акту обстеження земельної ділянки № НОМЕР_1 від 24.12.2018 року земельна ділянка по АДРЕСА_1 кадастровий номер 6810700000:01:006:0554, комунальної форми власності, площею 300 кв.м., яка є частково огороджена і на якій розміщена нежитлова будівля загальною площею 62,5 кв.м., що належить ОСОБА_2 фактично використовується ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, оцінивши у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України надані представниками учасників справи докази, прийшов до вірного висновку про те, що за заявою ОСОБА_2 погоджено вибір місця розташування земельної ділянки площею 300 кв.м. для будівництва і обслуговування нежитлового приміщення загальною площею 62,5 кв.м. по АДРЕСА_2 і відповідачка за спірний період з 01.02.2016 року по 25.12.2018 року використовувала зазначену земельну ділянку у відповідних розмірах.

Доказів протилежного стороною відповідача в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України суду надано не було.

А саме по собі посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 не використовує зазначену земельну ділянку площею 300 кв.м., адже її статус як суб`єкта підприємницької діяльності припинено не є підтвердженням факту не використання відповідачем зазначеної ділянки площею 300 кв.м.

З огляду на вищенаведене є недоведеними аргументи апеляційної скарги про те, що відсутні законні підстави для нарахування та стягнення із ОСОБА_2 грошових коштів у вигляді заборгованості в розмірі 73597,12 грн. з підстав відсутності фактичного володіння та користування земельною ділянкою кадастровий номер 6810700000:01:006:0554, площею 300 кв.м., адже встановлено, що ОСОБА_2 користувалась зазначеною земельною ділянкою комунальної власності без достатньої правової підстави та укладення договору оренди, внаслідок чого безпідставно зберегла грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановленого з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 20 травня 2020 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай