Рішення

від 31.03.2020 по справі 616/780/19

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 616/780/19

Провадження № 2/616/25/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 березня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря КАПЛЕНКО А.В.,

Справа № 616/780/19

розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кешью до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кешью звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за договором кредиту № EL-49806 від 20.10.2018 року у розмірі 40 720 грн 00 к., витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 2 050 00 к. та стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 1 921 грн 00 к.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 20 жовтня 2018 року між ТОВ Кешью та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № ЕЬ-49806. Згідно положень даного кредитного договору ОСОБА_1 отримав від ТОВ Кешью кредит у сумі 1 000 грн 00 к., строком на 7 (сім) днів, тобто до 27 жовтня 2018 року. Пунктом 1.3 визначено фіксовану відсоткову ставку на рівні 0,1% в день або 36,5% річних. Договором визначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту кредитодавця, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Надання Кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитодавцем коштів, зазначених у п.1.1. даного Договору, на банківський рахунок (банківську платіжну карту) позичальника зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитодавця. Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування коштів кредитодавцем на банківський рахунок (банківську платіжну карту) позичальника зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитодавця. Також, сторони погодили, що моментом (днем) погашення кредиту вважається момент (день) зарахування грошових коштів на поточний рахунок кредитодавця або отримання кредитодавцем інформації від платіжних систем щодо здійснення відповідного платежу.

Відповідно до умов договору кредиту сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Вказаний договір позики укладений у формі електронного документу із відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Відповідач, будучи ознайомлений з договором про надання позики, з правилами їх отримання і повернення, надав згоду на укладення вказаного договору, заповнивши заяву на сайті позивача та вказав номер банківської картки, на яку йому було надано кошти, але станом на день закінчення платежу за договором кредиту від 20 жовтня 2018 року його умови не виконав і позику не повернув, в результаті чого станом на 23 вересня 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 40 720 грн 00 к., з яких: - 1 000 грн 00 к. - сума позики; - 7 00 грн 00 к. - заборгованість по відсоткам, - 39 713 грн 00 к. - заборгованість за пенею.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_1 поштою направив на адресу суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що визнає факт отримання кредиту від ТОВ Кешью у розмірі 1 000 грн 00 к. шляхом переказу коштів на його банківську картку. Вказав, що повністю визнає вимогу ТОВ Кешью про стягнення з нього грошових коштів за користування кредитом у розмірі 7 грн 00 к. Крім того зазначив, що із розміром пені за прострочення зобов`язання, яка майже в 40 разів перевищує тіло кредиту не погоджується, оскільки такий розмір пені суперечить нормам права та завданням цивільного судочинства і має на меті отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків. Просив зменшити розмір пені та стягнути з нього пеню в розмірі, який не перевищує суму простроченого зобов`язання. Відтак, відповідач вказує, що позовні вимоги визнає частково, а саме: в сумі - 1 000 грн 00 к. - сума позики; - 7 00 грн 00 к. - заборгованість по відсоткам - 1 000 грн 00 к. - заборгованість за пенею. В іншій частині позов не визнає (а.с.47).

Разом з відзивом відповідач надав суду докази направлення останнього на адресу позивача (а.с.49).

Представник позивача правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України , спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України , у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача до суду не з`явився, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судову повістку отримано 24.03.2020 (а.с.85), на адресу суду представник позивача ОСОБА_3 надав заяву з проханням розглядати справу без участі представника ТОВ Кешью , зазначивши, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.88).

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.72,78-79,84,86,). На адресу суду надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі(а.с.50).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України ).

Частиною 3статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України визначено, зокрема, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог).

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, дослідивши надані позивачем документи, відзив на позовну заяву відповідача, матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.509 ЦК України , зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ст.8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Стаття 12 Закону України Про електронну комерцію визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2018 року між ТОВ Кешью та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № ЕL-49806 (далі - Договір). Згідно положень даного кредитного договору ОСОБА_1 отримав від ТОВ Кешью кредит у сумі 1 000 грн 00 к. строком на 7 (сім) днів, тобто до 27 жовтня 2018 року (а.с.09-15).

20 жовтня 2018 року грошові кошти в розмірі 1 000 грн 00 к. було перераховано на зазначений у заяві ОСОБА_1 банківський рахунок, що відповідачем не оспорюється.

Пунктом 1.3 договору кредиту від 20 жовтня 2018 року визначено фіксовану відсоткову ставку на рівні 0,1% в день або 36,5% річних. Договором визначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту кредитодавця, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.1.5,2.3 Договору позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту кредитодавця, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитодавцем вищевказаних коштів, на банківський рахунок позичальника зазначену ним при заповненні заявки на сайті кредитодавця.

Згідно п.3.2.1,3.2.2,3.2.3 кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику кредит в порядку і на умовах, визначених договором та правилами надання грошей у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, прийняти від позичальника виконання зобов`язань за договором на умовах та в порядку, визначених договором, здійснювати безспірне списання грошових коштів з банківського рахунку. вказаного позичальником, для повного погашення заборгованості, на що позичальник надає свою беззаперечну згоду.

Пунктами 4.2.1,4.2.2 позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором, а також пеню у випадку виникнення прострочення за виконання зобов`язань по договору, дотримуватись строків виконання зобов`язань передбачених договором, в тому числі, але не виключно щодо повернення кредиту та сплати відсотків, відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України .

У п.8.1 договору кредиту відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті позикодавця.

Таким чином, суд вважає, що між ТОВ Кешью та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився.

Факт укладання договору кредиту відповідач підтвердив у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконував, не сплатив нараховані у відповідності до п.1.3 Кредитного договору проценти за користування ним, у зв`язку з чим станом на 23 вересня 2019 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором, а саме: - сума позики в розмірі 1 000 грн 00 к.; - проценти за користування позикою розмірі 7 грн 00 к., що повністю узгоджується з умовами договору та знайшла своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, згідно з розрахунком заборгованості, станом на 23 вересня 2019 року відповідачу нарахована пеня, відповідно до п.5.2 Кредитного договору № EL-49806 від 20 жовтня 2018 року, яка становить 40 720 грн 00 к.

Відповідно до п.5.2 Договору зазначено, що у випадку прострочення строку повернення кредиту позичальник сплачує за кожний день повернення кредиту пеню від суми залишку кредиту у розмірі 3,6% (а.с.11).

Таким чином, умовами кредитного договору передбачено нарахування пені у випадку прострочення строку повернення кредиту .

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 27 жовтня 2018 року ОСОБА_1 не погасив заборгованість по кредиту та процентам, а тому ТОВ Кешью нарахувало пеню за прострочене зобов`язання в розмірі 40 720 грн 00к.

Стосовно зазначеної вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 40 720 грн 00 к. пені за прострочене зобов`язання, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 525 , 526 , 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України ).

Відповідно до положення ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватись зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов`язання санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань по поверненню позики.

Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до збагачення.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 21 Закону України Про споживче кредитування передбачено, зокрема, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Окрім того, Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 року по справі № 1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань вказав, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Отже, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, розмір пені за прострочене зобов`язання за кредитним договором становить 40 720 грн 00 к., що перевищує розмір збитків, а саме заборгованості за кредитом, яка становить 1 000 грн 00 к. Такий розмір неустойки суд вважає таким, що значно перевищує розмір збитків.

Враховуючи зазначені обставини у сукупності, очевидну не співмірність між нарахованою пенею і розміром зобов`язань відповідача, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що на підставі ч.3 ст.551 ЦК України , розмір пені необхідно зменшити, обмежитися сумою, яка відповідає заборгованості за кредитом в сумі 1 000 грн 0 0к., що забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника, буде сприяти виконанню боржником своїх зобов`язань по поверненню позики.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в установлені договором строки, позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № ЕL- 49806 від 20 жовтня 2018 року у розмірі 2 007 грн 00к., з яких: 1 000 грн 00 к. - тіло кредиту; 7 грн 00 к. - відсотки за користуванням кредитом; 1 000 грн 00к. - пеня за прострочення зобов`язання.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1,2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.09.2009 року N 23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (про надання правової допомоги):

П.3.2. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов`язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Крім того, гарантування кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року (995_015), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року (995_043) тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8 , 59 Конституції України , офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Позивачем заявлено вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 2 050 грн 00 к. та судового збору у розмірі 1 921 грн 00 к.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з статтею 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України ).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01 серпня 2019 року (а.с.29-30), акт виконаних робіт № 1 (до договору про надання правової допомоги від 01.08.2019) від 23 вересня 2019 року (а.с.31), платіжне доручення № 1717 на оплату витрат на професійну правничу допомогу по стягненню заборгованості за договором EL- 49806 на суму 2 050 грн 00 к.(а.с.03).

Згідно платіжного доручення № 1724 від 16 вересня 2019 року при пред`явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн 00 к. (а.с.02).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2 050 грн 00 к. підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ТОВ Кешью суд задовольняє частково, оскільки судом зменшено розмір неустойки, проте судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру, а тому з ОСОБА_1 також слід стягнути суму судового збору в розмірі 1 921 грн 00 к.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530, 611, 612,624, 625, 1046 ЦК України, Законом України Про електронні документи та електронний документообіг , ст.ст. 1-18, 76,77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Кешью до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кешью заборгованість за Договором кредиту № EL-49806 від 20.10.2018 року у розмірі 2 007 (дві тисячі сім) грн 00 к. з яких: - 1 000 грн 00 к. - заборгованість за тілом кредиту; - 7 грн 00 к. - заборгованість за тілом кредиту; - 1 000 грн - пеня за прострочене зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кешью витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 2 050 (дві тисячі п`ятдесят) грн 00 к.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кешью витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 к..

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 цього Кодексу.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Кешью (код за ЄДРПОУ 40885016), юридична адреса: 61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 7-А, оф. 42.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31 березня 2020 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ