Рішення

від 18.05.2020 по справі 705/2947/19

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2947/19

2/705/749/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючого судді Коваля А.Б.

секретаря судового засідання Романової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кадастрового реєстратора міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м.Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до кадастрового реєстратора міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м.Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування свого позову зазначив, що рішенням Уманської міської ради №3.3-42/7 від 21.12.2017р. йому було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га, кадастровий номер 7110800000:05:001:0998, за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач в позові вказує, що право на власності на зазначену земельну ділянку у встановленому законом порядку було зареєстровано 17.01.2018 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також, в позові вказано, що 07.03.2018 р. він отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №116548541, де площа належної йому земельної ділянки зазначена 0,1 га. Позивач звернувся до міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані, де йому повідомили, що площа належної йому земельної ділянки становить не 0,1 га, а 0,0776 га., однак повідомити підстави позбавлення власності шляхом зменшення площі належної позивачу земельної ділянки на 0,0224 га працівники управління повідомляти відмовились. Згідно листа-відповіді №5-23-0.212-894/115-18 від 26.06.2018р. з міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані, наданого на письмовий запит адвоката, позивача було повідомлено про те, що 14.11.2017р. кадастровим реєстратором міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 були внесені зміни відносно розміру земельної ділянки, кадастровий номер якої 7110800000:05:001:0998 з 0,1000 га на 0,0776га. Позивач в позові просить визнати незаконними дії кадастрового реєстратора міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 по внесенню 14.11.2017р. змін до Державного земельного кадастру стосовно розміру земельної ділянки, кадастровий номер якої 7110800000:05:001:0998 з 0,1000 га на 0,0776га, та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області поновити інформацію про розмір земельної ділянки за кадастровим номером 7110800000 :05 :001:0998 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте на адресу суду від нього надійшла письмова заява, у якій просить суд справу слухати його відсутність. Також, в заяві вказано, що він позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, проте на адресу суду надав письмову заяву, у якій просить суд справу слухати його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач державний реєстратор прав на нерухоме майно кадастровий реєстратор міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м.Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, проте від ГУ Держгеокадастру у Черкаській області до суду надійшов відзив, в якому вказано, що ОСОБА_3 звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, у судове засідання не з`явився, проте надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог відзиву посилався на те, що державний кадастровий реєстратор самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручення будь-яких органів, посадових осіб і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державним кадастровим реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки. Відповідно до п.69 Порядку ведення Державного земельного кадастру внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт. За інформацією міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, земельна ділянка, кадастровий № 7110800000:05:001:0998, яка перебуває в приватній власності громадянина ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована в державному земельному кадастрі 04.05.2017 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.01.2017 ТОВ Геодезично кадастрове бюро оцінки та аукціонів ОСОБА_4 , яка надійшла до управління через центр надання адміністративних послуг м. Умань з площею 0,1000 га. Також, у відзиві вказано, що 14.11.2017 року кадастровим реєстратором міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані ОСОБА_3 були внесені зміни відносно розміру земельної ділянки, кадастровий номер якої 7110800000:05:001:0998 з 0,1000 га на 0,0776 га. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. У відзиві також вказано, що розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

21.11.2019 р. за вх. № 27394 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що предметом заявленого позову є безпідставне внесення змін до відомостей до Державного земельного кадастру відносно розміру земельної ділянки, кадастровий номер якої 7110800000:05:001:0998 з 0,1000 га на 0,0776 га, оскільки наданий суду відзив на позов взагалі не містить жодного доводу правомірності дій працівників відповідача. У відзиві вказано, що на думку позивача реєстратор міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 без будь-яких підстав було незаконно внесено зміни до державного реєстру, внаслідок чого в позивача, на його думку, було викрадено 0,0224 га земельної ділянки.

Відповідач кадастровий реєстратор ОСОБА_3 та представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи у судове засідання, 18.05.2020 р. не з`явились. Про причини своєї неявки у судові засідання відповідачі суду не повідомили, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву чи зустрічну позовну заяву до суду не подали, та відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України вважається, що відповідачі повідомлені належним чином про розгляд справи.

Частина 1 статті 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Суд у судовому засіданні, враховуючи письмову згоду позивача та його представника на заочний розгляд справи, ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності позивача та відповідачів, враховуючи наявність підстав, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України.

Дослідивши докази, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захист.

Відповідно до ч.1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що згідно рішення Уманської міської ради №3.31-42/7 від 21.12.2017р. ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110800000:05:001:0998) за адресою: АДРЕСА_1 та передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110800000:05:001:0998) за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №110804027 від 17.01.2018р. право власності земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110800000:05:001:0998) за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №116548541 від 07.03.2018р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га (кадастровий номер 7110800000:05:001:0998) за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом №5-23-0.212-894/115-18 від 26.06.2018р. Міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані, наданого на запит адвоката, позивача повідомлено про те, що 14.11.2017р. кадастровим реєстратором міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 були внесені зміни відносно розміру земельної ділянки, кадастровий номер якої 7110800000:05:001:0998 з 0,1000 га на 0,0776га.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст. 5 Закону України Про державний земельний кадастр ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону: внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування таким: відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1ст. 9 Закону України Про державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №3613 державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України Про державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України Про державний земельний кадастр відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - згідно ст. 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власникам.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

У відповідності до ч. 4 ст. 24 вищевказаного Закону України для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Приписами частини 5 ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , встановлює загальні засади державної реєстрації прав, яким є: 1) гарантування державною об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Право власності підлягає державній реєстрації, відповідно до п.1.ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Згідно положень ч.1 ст. 18 вищевказаного Закону визначено порядок державної реєстрації прав, зокрема п. 4 визначено, проведення перевірки документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Як встановлено в судовому засіданні, право власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку було зареєстровано у встановленому законом порядку. При цьому, суду не надано доказів, що право власності позивача на земельну ділянку у встановленому законом порядку було скасовано чи змінено, шляхом зменшення площі. Також відповідачами не надано суду доказів існування підстав для внесення змін про розмір земельної ділянки, позивач таких заяв не подавав, а відповідачами зазначені доводи не спростовано.

Таким чином суд вважає, що дії відповідача кадастрового реєстратора міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м.Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зменшення площі земельної ділянки є протиправними, а тому Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області слід зобов`язати поновити інформацію про розмір земельної ділянки за кадастровим номером 7110800000 :05: 001 :0998.

Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Така ж норма закріплена у ст. 321 ЦК України, в якій зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтями 140, 143 Земельного кодексу України наведено вичерпний перелік позбавлення права власності на земельну ділянку, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. Л.5-рп/2005 держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати надане їм права користування земельною ділянкою.

Частиною 2 статті 1 Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Для того, щоб відповідати Конвенції, позбавлення повинно бути законним і спрямованим на спрямованим справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника( справа Стреч проти Сполученого Королівства , справа Рисовський проти України ), де Європейський Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1 Конвенції, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (справа Броньовський проти Польщі ).

Частиною 2 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суду не надано доказів звернення особи, визначеної статтею 24 Закону України Про Про державний земельний кадастр , до кадастрового реєстратора щодо внесення змін до реєстру про розмір належної позивачу земельної ділянки, а також не надано відповідної землевпорядної документації, визначеної ст. 21 цього ж закону.

Враховуючи вищевикладене, основуючись на вимогах чинного законодавства, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов"язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, пов"язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України визначено критерії, за якими визначається співмірність витрат на оплату послуг адвоката.

Виходячи з положень п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката визначаються, в тому числі на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до роз`яснень викладених в п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом стягується не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (складання позовної заяви, надання консультацій). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В підтвердження понесених позивачем судових витрат будь-яких доказів на підтвердження надання послуг на професійну правничу допомогу позивачем надано не було (договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, тощо).

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем до позовної заяви не було долучено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які очікувалося понести у зв`язку із розглядом справи, тому суд приходить до висновку, що задовленню підлягають понесені судові витрати, лише в межах сплаченого судового збору у розмірі 1536,80 грн.

На підставі ст.ст. 13, 16, 321,391 ЦК України, ст.ст.78-79-1, 125, 152, 158, ЗК України та керуючись ст.ст. 4, 12, 77,78, 141, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії кадастрового реєстратора міськрайонного управління Держгеокадастру в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 із внесення 14.11.2017р. змін до Державного земельного кадастру стосовно розміру земельної ділянки, кадастровий номер якої 7110800000:05:001:0998 з 0,1000 га на 0,0776 га.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області поновити інформацію про розмір земельної ділянки за кадастровим номером 7110800000 :05:001:0998.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя А.Б. Коваль