Постанова

від 20.05.2020 по справі 346/3145/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/3145/18

Провадження № 22-ц/4808/640/20

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Авістар , Товариство з обмеженою відповідальністю Новітні енергозберігаючі системи опалення , приватний нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Строєв Олексій Сергійович та Коломийська районна державна адміністрація, про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень , за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , поданою його представником Мусієнко Мар`яною Богданівною, на рішення Тисменицького районного суду, ухвалене у складі судді Хоминець М.М. 06 лютого 2020 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в :

06.07.2018 року АТ Дельта Банк звернулося з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ Фінансова компанія Авістар , ТОВ Новітні енергозберігаючі системи опалення , приватний нотаріус Тисменицького районного нотаріального округу Строєв О.С. та Коломийська РДА , про застосування наслідків недійсності правочину, визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень.

Позов обґрунтовано тим, що 28.03.2007 року між АТ Дельта Банк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 61/ФКВ-07 згідно з умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 52 840,00 Євро зі сплатою 11,0% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 20.03.2032 року.

Для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 28.03.2007 року між АТ Дельта Банк та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С., за реєстровим номером 1527, згідно з умовами якого в іпотеку АТ Дельта Банк передано майнові права на будинок номер 23 блоку А ІНФОРМАЦІЯ_1 малоповерхового житлового комплексу Західний в урочищі Чобіт с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області. При укладенні іпотечного договору державна реєстрація іпотеки та обтяжень була здійснена у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження, номер запису про іпотеку: 5860354.

08.10.2014 року між АТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Авістар було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 2, згідно якого право вимоги за кредитним договором № 61/ФКВ-07 від 28.03.2007 року перейшло від АТ Дельта Банк до останнього.

При цьому, у записі про іпотеку № 5860354 замінено сторону іпотекодержателя АТ Дельта Банк на ТОВ Фінансова компанія Авістар .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі № 910/15048/16 визнано недійсними договір купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, укладений між АТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Авістар . Також зобов`язано ТОВ Фінансова компанія Авістар повернути АТ Дельта Банк , зокрема, оригінал кредитного договору від 28.03.2007 року № 61/ФКВ-07 та іпотечного договору від 28.03.2007 року, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 року.

Посилаючись на те, що на даний час не відновлене в повному обсязі попереднє становище, а також права та обов`язки осіб, які існували до укладення нікчемного правочину, позивач просив: застосувати до відносин сторін наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року шляхом визнання АТ Дельта Банк стороною (кредитором) за кредитним договором № 61/ФКВ-07 від 28.03.2007 року, стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором від 28.03.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С., за реєстровим номером 1527; внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо Відомостей про суб`єктів в записі: номер запису про іпотеку 5860354 - змінити іпотекодержателя ТОВ Фінансова компанія Авістар на іпотекодержателя АТ Дельта Банк .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 19.07.2018 року справу передано на розгляд до Тисменицького районного суду за підсудністю.

Заочним рішенням Тисменицького районного суду від 06 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не був стороною договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, який на підставі рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2016 р. визнано недійсним та наслідки недійсності якого просить застосувати позивач, тому ОСОБА_1 відповідно не може вважатися належним відповідачем у даній справі, оскільки вимога на виконання недійсного правочину за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину, а за наслідки недійсності правочину повинні відповідати сторони правочину. При цьому, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Крім того, позивачем не визначено відповідачів за вимогою про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо Відомостей про суб`єктів , оскільки ОСОБА_1 не є належним відповідачем за такою вимогою.

У апеляційній скарзі представник АТ Дельта Банк посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Вказує, що у зв`язку із визнанням господарським судом недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги у банку, строк процедури ліквідації якого продовжено до 04.10.2020 року включно, виникло право на застосування наслідків недійсності цього правочину шляхом визнання прав іпотекодержателя та відновлення обтяжень, оскільки на даний час не відновлене в повному обсязі попереднє становище позивача, а також права та обов`язки осіб, які існували до укладення недійсного правочину.

Зазначає, що суд залишив поза увагою те, що, окрім вимог про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, також заявлено вимоги про визнання прав, а саме визнання АТ Дельта Банк стороною (кредитором, іпотекодержателем) за кредитним договором від 28.03.2007 року № 61/ФКВ-07 та іпотечним договором від 28.03.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1527, укладеними з відповідачем, тобто іншою стороною (позичальником, іпотекодавцем), а така позовна вимога може пред`являтися лише до іншої сторони договору.

При цьому, позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину у зв`язку з невизнанням відповідачем прав банку як кредитора та іпотекодержателя (сторони) за договорами кредиту та іпотеки, укладеними з ним.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце і час розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.03.2007 року між ТОВ Український промисловий банк та відповідачем укладено кредитний договір № 61/ФКВ-07, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 52 840,00 Євро зі сплатою 11 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 20 березня 2032 року та метою кредитування - інвестування у Фонд фінансування будівництва виду А малоповерхового комплексу Західний в урочищі Чобіт с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області, тип будинку Компакт , блок А , № НОМЕР_1 , загальною площею 92,33 кв.м., що відповідає 9 233 вимірним одиницям (т. 1 а.с. 11 зворот, 12-14).

28.03.2007 року для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ТОВ Український промисловий банк та відповідачем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1527, згідно якого останній передав в іпотеку ТОВ ТОВ Український промисловий банк майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, право власності на яке виникне у іпотекодавця в майбутньому, а саме майнові права будинок номер 23 блоку А ІНФОРМАЦІЯ_1 малоповерхового житлового комплексу Західний в урочищі Чобіт с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області (т. 1 а.с. 14 зворот, 15).

08.10.2014 року між ТОВ Укрпромбанк , АТ Дельта Банк та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ Укрпромбанк на користь АТ Дельта Банк , внаслідок чого АТ Дельта Банк набуло право вимоги за кредитним договором № 61/ФКВ-07 від 28.03.2007 року.

08.10.2014 року між АТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Авістар складено акт приймання-передачі прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, яким підтверджується, що АТ Дельта Банк продало, а ТОВ Фінансова компанія Авістар прийняло права вимоги за кредитними договорами, укладеними ТОВ Укрпромбанк (правонаступником якого є АТ Дельта Банк ) з позичальниками, зокрема, за договором № 61/ФКВ-07 від 28.03.2007 року, укладеним між ТОВ Укрпромбанк та ОСОБА_1 , зі всіма наступними змінами і доповненнями до нього, внесеними: додатковим договором від 20.08.2008 року до кредитного договору № 61/ФКВ-07 від 28.03.2007 року (т. 1 а.с. 16, 22 зворот).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі № 910/15048/16 визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1197, що укладений між АТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Авістар ; зобов`язано ТОВ Фінансова компанія Авістар повернути АТ Дельта Банк оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 року, зокрема, по позичальнику ОСОБА_1 - оригінали кредитного договору від 28.03.2007 року № 61/ФКВ-07, додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору та іпотечного договору від 28.03.2007 року № 1527 (т.1 а.с. 23-24).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ОСОБА_1 в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис про іпотеку, номер 5860354, перенесений 01.06.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. з Державного реєстру іпотек, зареєстрований 28.03.2007 року, реєстраційний номер іпотеки 4712389, на підставі іпотечного договору посвідченого 28.03.2007 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Строєвим О.С. за реєстровим номером 1527 (т.1 а.с. 25-28).

Відповідно до вказаного запису про іпотеку боржником зазначено відповідача, іпотекодержателем - ТОВ Фінансова компанія Авістар , відомості про основне зобов`язання - строк виконання основного зобов`язання: 20.03.2032, розмір основного зобов`язання: 52 840,00 Євро, додаткові відомості про зобов`язання: кредитний договір № 61/ФКВ-07 від 28.03.2007 року, опис предмета іпотеки: нерухоме майно, будівництво якого не завершено, майнові права будинок номер 23 блоку А ІНФОРМАЦІЯ_1 малоповерхового житлового комплексу Західний в урочищі Чобіт с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України, відповідно до ч.ч. 1-5 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Звертаючись до суду за захистом свого права з вимогами застосувати наслідки недійсності правочинів та відновити становище, яке існувало до порушення, АТ Дельта Банк обґрунтовувало такі недійсністю договорів купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року у справі № 910/15048/16.

Сторонами недійсного договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року були АТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Авістар .

Відповідач ОСОБА_1 є стороною (позичальником) кредитного договору від 28.03.2007 року № 61/ФКВ-07 та іпотечного договору (іпотекодавцем) від 28.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тисменицького РНО Строєвим О.С. за реєстровим номером 1527, предметом якого є майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершено, право власності на яке виникне у іпотекодавця в майбутньому, а саме майнові права будинок номер 23 блоку А ІНФОРМАЦІЯ_1 малоповерхового житлового комплексу Західний в урочищі Чобіт с. Угринів, Тисменицького району Івано-Франківської області, де іншою стороною (іпотекодержателем) виступає ТОВ Укрпромбанк .

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоду, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.

За правилами цієї статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише щодо сторін такого правочину, тобто за умовами недійсного договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року зобов`язано ТОВ Фінансова компанія Авістар як сторону недійсного договору повернути АТ Дельта Банк як іншій стороні недійсного правочину оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов`язання, що передані згідно акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 року.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про іпотеку відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач ОСОБА_1 не визнає АТ Дельта Банк стороною (кредитором) за кредитним договором від 28.03.2007 року № 61/ФКВ-07 чи стороною (іпотекодержателем) за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького РНО Строєвим О.С. 28.03.2007 року, за реєстровим номером 1527.

Наведеним спростовуються доводи апелянта, що суд залишив поза увагою те, що позов, крім вимоги про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, містить також вимоги про визнання прав, а саме визнання АТ Дельта Банк стороною (кредитором, іпотекодержателем) за кредитним договором від 28.03.2007 року № 61/ФКВ-07 та іпотечним договором від 28.03.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тисменицького РНО Строєвим О.С. за реєстровим номером 1527, укладеним з ОСОБА_1 , а такі позовні вимоги можуть пред`являтися лише до іншої сторони договору.

Оскільки ОСОБА_1 не був стороною договору купівлі-продажу прав вимоги № 2 від 08.10.2014 року, укладеного між АТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Авістар , який рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року визнано недійсним та наслідки недійсності якого просить застосувати позивач, то, відповідно, враховуючи, що вимоги на виконання недійсного правочину за правилами реституції можуть бути пред`явлені тільки стороні недійсного правочину, ОСОБА_1 не може вважатися належним відповідачем у справі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежність відповідача у справі.

Крім того, правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовані нормами Закону України Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), що спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягає виникнення, перехід та припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV, в редакції на момент визнання договорів недійсними, державній реєстрації прав підлягають право власності; речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека; право власності на об`єкт незавершеного будівництва, заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про іпотеку обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України Про іпотеку правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Позивачем не визначено відповідачів за вимогами про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо Відомостей про суб`єктів в записі: номер запису про іпотеку (спеціальний розділ) 5860354 - зміни іпотекодержателя ТОВ Фінансова компанія Авістар на іпотекодержателя АТ Дельта Банк , оскільки ОСОБА_1 не є належним відповідачем за такими вимогами.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 06 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 21 травня 2020 року.