Ухвала

від 14.05.2020 по справі 752/15196/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 14 травня 2020 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Компанія «ТІТАЛ», на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахункахТОВ «Компанія «ТІТАЛ» (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) №№ НОМЕР_1 (код 980 гривня), НОМЕР_2 (код 980 гривня, із забороною розпоряджатися грошовими коштами, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, що знаходяться на згаданих рахунках.

Приймаючи рішення, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Компанія «ТІТАЛ», з метою забезпечення конфіскації майна.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Компанія «ТІТАЛ» подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року та відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження, то автор апеляційної скарги зазначає, що клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею за відсутності володільця майна та його представника, а про прийняте рішення стало відомо 24 лютого 2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Представник вважає ухвалу слідчого судді незаконною, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що арешт на згадане майно накладено з метою конфіскації майна. Проте, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року накладено арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_7 , вартість якого не менше розміру завданих збитків, у зв`язку з чим уже у достатній мірі забезпечено застосування можливого покарання у виді конфіскації майна, яке належить безпосередньо підозрюваному.

Також представник посилаючись на приписи ст. 96-3, ч. 1 ст. 96-8, ч. 1 ст. 96-9 КК України стверджує про відсутність підстав для застосування до юридичної особи ТОВ «Компанія «ТІТАЛ» заходів кримінально-правового характеру.

Звертає увагу автор апеляційної скарги і на те, що ототожнення власності юридичної особи, засновником якої із часткою 70% є підозрюваний, з особистим майном підозрюваного є помилковим, зважаючи на ч. 2 ст. 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ст. 66 Господарського кодексу України. У зв`язку з чим стверджує, що грошові кошти, на які накладено арешт є власністю юридичної особи, конфіскація майна якої не може бути застосована у випадку притягнення одного з її учасників до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України.

Крім того, вважає, що слідчим суддею залишено поза увагою те, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за фактами, які мали місце в період 2015 2017 років, відтак, кошти від поточної господарської діяльності у 2020 році не пов`язані з подіями, які інкриміновані підозрюваному.

Зазначає адвокат і про необґрунтованість пред`явленої підозри та те, що арешт майна призводить до блокування господарської діяльності товариства.

Учасники провадження у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були завчасно проінформовані. При цьому від автора апеляційної скарги надійшло клопотання про розгляд провадження за його відсутності. За таких обставин колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутності учасників провадження, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи видно, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності представника власника майна. Даних, які б свідчили про отримання представником копії постановленого рішення матеріали судового провадження не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дотримався вищевказаних вимог закону, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого 28 липня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32016100090000068, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України.

12 лютого 2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру в умисному ухиленні від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, яке призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, у внесені службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України. При цьому, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як убачається з матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, зазначені у клопотанні слідчого обставини підозри ОСОБА_7 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні ЗГАДАНИХ кримінальних правопорушень.

Наведене нівелює доводи представника власника майна щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Крім того, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, у даному випадку накладаючи арешт на майно належне ТОВ «Компанія «ТІТАЛ», діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді в цій частині слід визнати непереконливими.

Доводи автора апеляційної скарги про те, що грошові кошти, на які накладено арешт є власністю юридичної особи, конфіскація майна якої не може бути застосована у випадку притягнення одного з її учасників до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України, не заслуговують на увагу, зважаючи на те, що згідно з даними, що містяться в матеріалах судового провадження ОСОБА_7 є бенефіціарним власником товариства (т. 1 а.п. 10).

Безпідставними слід визнати доводи представника про те, що кошти від поточної господарської діяльності товариства у 2020 році не пов`язані з подіями, які інкриміновані підозрюваному, зокрема, у період 2015 2017 років, зважаючи на те, що арешт майна у даному випадку накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. З цієї ж підстави не заслуговують на увагу доводи автора апеляційної скарги про те, що на нерухоме майно підозрюваного вже накладено арешт, у зв`язку з чим в достатній мірі забезпечено застосування можливого покарання у вигляді конфіскації майна, яке належить безпосередньо підозрюваному.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що арешт майна призводить до порушення господарської діяльності товариства, хоча і заслуговують на увагу, проте не можуть бути самостійною та безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимогст.ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на згадане майно ТОВ «Компанія «ТІТАЛ», врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому доводи автора апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Компанія «ТІТАЛ» строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Компанія «ТІТАЛ» (код ЄДРПОУ 24571799), відкритих в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) №№ НОМЕР_1 (код 980 гривня), 26009453600400 (код 980 гривня), - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Компанія «ТІТАЛ», - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/1802/2020 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_8 Доповідач: ОСОБА_1