Ухвала

від 22.05.2020 по справі 344/6409/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/6409/20

Провадження № 2/344/2402/20

У Х В А Л А

22 травня 2020 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовський С.О., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства перукарня Амур про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

21/05/2020 позивачем разом з позовною заявою подано суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення площею 28,6 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного КП перукарня Амур на праві приватної власності з забороною суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо вказаного нежитлового приміщення, в межах ціни позову 10000 доларів США, що на момент подачі заяви складає 265000 гривень та накласти арешт на рахунки КП перукарня Амур (код ЄДРПОУ 13660465) в банках України в межах ціни позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

В обґрунтування вимоги про накладення арешту на нежитлове приміщення площею 28,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить відповідачу. При цьому до заяви про забезпечення позову позивачем долучено копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156610750 за яким об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 121,9 кв.м. на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , частка власності 1/1. Заявником не зазначено, яку обставину засвідчує вказаний документ, оскільки арешт просить накласти на інше нерухоме майно. Також, заявником долучено інформаційну довідку № НОМЕР_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за заданим параметром пошуку ідентифікаційних ознак юридичної особи відповідача, згідно наданої інформації за КП перукарня Амур відсутні відомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачем не долучено жодних належних та допустимих доказів в підтвердження, що майно на яке планується накласти арешт належить відповідачу та зареєстровано за ним.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже обов`язком позивача є доведення правових підстав його заяви про забезпечення позову, доведення настання негативних наслідків у разі не забезпечення позову, доведення обставини не здійснення відповідних дій з метою зловживання процесуальними правами.

Таким чином в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено доказів об`єктивних обставин, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не надано доказів, що майно належить відповідачу на праві приватної власності. При цьому, не передбачено процесуальним законом здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях позивача про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування. А також в разі, якщо шляхом забезпечення позову може бути обмежено права та інтереси третіх осіб, оскільки до заяви не додано підтверджуючих документів, що майно належить відповідачу не вбачається можливим накладення арешту.

Також, процесуальним законодавством передбачена наявність співмірності між обраним видом забезпечення позову та предметом і підставами позову.

Зазначеної співмірності позивачем не доведено. Так як позивачем надано до матеріалів позовної заяи розписки про надання ним грошових коштів фізичним особам, які він просить стягнути згідно заявленої матеріально-правової вимоги в розмірі 10000 доларів США, при цьому просить накласти арешт на майно юридичної особи. Таким чином заявлені вимоги не пов`язані та не складають предмету спору.

Також в заяві розміщено прохання про заборону суб`єктам реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести належність засобу забезпечення позову фактичним обставинам правового відношення сторін.

Отже особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести належність засобу забезпечення суті оголошеної вимоги.

Натомість в заяві про забезпечення розміщено прохання про заборону суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення в межах ціни позову.

Таким чином в супереч приписам ст. 150 ЦПК України вимогу про заборону вчиняти реєстраційні дії звернуто до невизначеного кола осіб, позивачем вказано всіх потенційно вповноважених суб`єктів реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо майна, яке не є предметом спору в даній справі, оскільки заявленою матеріально-правовою вимогою зумовлено стягнення грошових коштів за борговою розпискою (договором позики).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. При встановленні співмірності між обраним видом забезпечення позову та предметом і підставами позову, слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №211/129/18-ц.

Таким чином внаслідок задоволення вимог позивача викладених в заяві про забезпечення позову буде обмежено права осіб, які не є відповідачами у справі, з приводу здійснення останніми покладених на них повноважень щодо реєстрації прав на нерухоме майно, при цьому визначені позивачем особи не є сторонами у справі.

Також заявник просив накласти арешт на рахунки КП перукарня Амур в банках України в межах ціни позову.

Згідно ст. 152 ЦПК України, п. 3,4 Постанови пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову позов майнового характеру відповідно до п. 1, ч. 1 ст. 152 ЦПК України може бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього, або в інших осіб.

При цьому заявником не вказано жодних ідентифікуючих ознак рахунків на які необхідно накласти арешт, не вказано назви банків в яких відкрито рахунки.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із загальних засад правосуддя є обов`язковість виконання судових рішень.

Однак не може бути виконано рішення про зобов`язання накласти арешт на рахунки суб`єктам, які визначені за абстрактним критерієм, тому заяву не обґрунтовано належними правовими підставами.

Таким чином зміст претензії позивача до відповідача та зміст заяви про забезпечення позову є різними за обсягом та правовими підставами.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Всупереч положенню п. 1 ст. 151 ЦПК України заявником не вказано пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення його заяви.

Однак в усталеній судовій практиці та цивільній правовій доктрині вказано на необхідність перевірки зазначених форм поведінки учасників цивільних відносин на відсутність елементів зловживання відповідними правами, оскільки як зазначено в положеннях ЦПК України здійснення дій чи утримання від них має правові наслідки для відповідних заінтересованих осіб.

Необхідність вирішення питання про зустрічне забезпечення також передбачено положенням п. 1 ст. 151 ЦПК України та належить до обов`язків позивача.

Таким чином заява позивача не підлягає до задоволення.

Усі інші пояснення, докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,- Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.В обґрунтування вимоги про накладення арешту на нежитлове приміщення площею 28,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить відповідачу. При цьому до заяви про забезпечення позову позивачем долучено копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №156610750 за яким об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 121,9 кв.м. на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , частка власності 1/1. Заявником не зазначено, яку обставину засвідчує вказаний документ, оскільки арешт просить накласти на інше нерухоме майно. Також, заявником долучено інформаційну довідку № НОМЕР_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за заданим параметром пошуку ідентифікаційних ознак юридичної особи відповідача, згідно наданої інформації за КП перукарня Амур відсутні відомості в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства перукарня Амур про стягнення коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Бородовський С.О.