Рішення

від 21.05.2020 по справі 530/1622/19

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1622/19

Номер провадження 2-во/530/35/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., представника позивача адвоката Петренка В.П. розглянувши в м. Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1 , адреса проживання: с.Пишненки, Зіньківського району, Полтавської області до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 про скасування рішення державного кадастрового реєстратора,-

В С Т А Н О В И В:

В Зіньківському районному суді Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , адреса проживання: с.Пишненки, Зіньківського району, Полтавської області до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 про скасування рішення державного кадастрового реєстратора.

У підготовче засідання учасники справи: представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Представник відповідача, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями поштового відправлення про повернення судових повісток по закінченню встановленого строку зберігання на 25.03.2020року на 10 год. 00 хвилин, на 02.04.2020 року о 10 год. 00 хвилин, 21.05.2020 року на 09 год. 00 хвилину у відповідності до вимог ст.ст. 129-131 ЦПК України , за останньою відомою суду адресою його місця знаходження. Причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позов у встановлений судом строк та заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлений обов"язок учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами. В свою чергу судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для інформування відповідача про розгляд справи. Згідно електронного сайту Зіньківського районного суду Полтавської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначенні судові засідання.

В зв`язку із викладеним та беручи до уваги вищевикладене суд встановив, що відповідач належним чином був повідомленим, в судове засідання двічі не з"явився знаючи про те, що в Зіньківському районому суді знаходиться цивільна справа пророзірвання шлюбу .

Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 128 ЦПК України , на адресу місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України .

В порядку ст.280 ЦПК України , суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.

Відповідно до Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19, постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 , рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, доручення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій №3/2020 від 13 березня 2020 року, рішення ради суддів України від 17.03.2020 року № 19 встановлено обмеження.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 16.03.2020 року рекомендовано громадянам та іншим учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їх відсутності за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши представника позивача, який підтримав позовні вимоги та дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як передбачено ст. 8 Конституції України , в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст.24 Конституції України , громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст. 10-13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України , законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов"язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України, встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов"язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» , - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі ст. 41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є недоторканим… .

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_1 Девелопменте ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

В судовому засіданні було встановлено, що 14 червня 2019 року набрало законної сили рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2019 року, 24 липня 2019 року Ухвала Зіньківського районного суду Полтавської області про виправлення описки від 08.07.2019 року, 19.09.2019 року Додаткове рішення Зіньківського районного суду Полтавської області справа №530/247/19, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання нечинними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні частки (паї) в порядку спадкування.

Даним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд вирішив: визнати нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 5.3600 га, яка розташована на території Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №532130001000210 від 01.08.2011 року. Визнати нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 5,3592 га, яка розташована на території Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №532138531000491 від 11.10.2011 року. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обліковий номер картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання; село Пишненки, Зіньківський район, Полтавська область право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , яка складається: з земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.Калініна, село Пишненки, Зіньківський район, Полтавська область розміром 4.80 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) право на яку посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 , зареєстрований 11 червня 2010 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №589. З земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.Калініна, село Пишненки, Зіньківський район, Полтавська область розміром 5.99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) право на яку посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 №012917, зареєстрований 11 жовтня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №458;

Рішення є підставою для внесення записів у Державному земельному кадастрі про скасування реєстрації земельних ділянок сформованих з підстав виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) №№ НОМЕР_6 згідно проекту організації території земельних часток (паїв) КСП ім. Калініна, право на які посвідчені Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 , зареєстрований 11 червня 2010 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №589 та Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 №012917, зареєстрований 11 жовтня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №458, відповідно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про скасування реєстрації речових прав на земельні ділянки право власності на які було посвідчено державними актами на право власності на земельні ділянки площею 5.3600 га та 5.3592 га, серії НОМЕР_1 та НОМЕР_8 , зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №532130001000210 від 01.08.2011 р. та за №532138531000491 від 11.10.2011 р., відповідно. Але як виявилося потім, повністю виконати рішення суду Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2019 року суб`єкти державної реєстрації не можуть, у зв`язку з тим, що за заявою ОСОБА_3 земельна ділянка площею 5,3603 га, розташована на території с.Саранчівка Зіньківського району Полтавської області, що належала йому згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 01.08.2011 року, виданого Зіньківською районною державною адміністрацією 07.02.2011, була поділена на 11 земельних ділянок, з наступними площами та кадастровими номерами, що зареєстровані у ДЗК згідно поділу:

1. 4,3603 га-5321385300:00:009:0024.

2. 0.1 га - 5321385300:00:009:0014.

3. 0.1 га - 5321385300:00:009:0015.

4. 0.1 га - 5321385300:00:009:0016.

5. 0.1 га - 5321385300:00:009:0017.

6. 0.1 га- 5321385300:00:009:0018.

7. 0.1 га - 5321385300:00:009:0019.

8. 0.1 га - 5321385300:00:009:0020.

9. 0.1 га - 5321385300:00:009:0021.

10. 0.1 га - 5321385300:00:009:0022.

11.0.1 га- 5321385300:00:009:0023

При зверненні до Відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо виконання рішення суду Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 травня 2019 року, справа №530/247/19 в частині щодо скасування реєстрації земельної ділянки, сформованої з підстав виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) № НОМЕР_9 згідно проекту організації території земельних часток (паїв) колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна, село Пишненки, Зіньківського району, Полтавської області, розміром 5,99 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), право на яку посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 №012917, зареєстрований 11 жовтня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №458 позивачу відмовлено.

Відповідно до п.6 ст.16 Закону України Про Державний земельний кадастр , кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

З відмови, яку позивач отримав від Відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, з`ясувалося, що на підставі п.10 ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр , 16.02.2016 року державним кадастровим реєстратором на підставі документації із землеустрою, зокрема Технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки гр. ОСОБА_3 (01.01.КВЦПЗ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пишненківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області кадастровий номер: 5321385300:00:009:0001 , проведено скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі кадастровий номер 5321385300:00:009:0001, право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10 №223045 від 01.08.2011 року, шляхом поділу даної земельної ділянки на 11 новоутворених земельних ділянок.

Відповідно до ч.І ст.27 Закону України Про державний земельний кадастр поземельна книга на земельну ділянку площею 5,3603 га за кадастровим номером 5321385300:00:009:0001, закрита в результаті поділу.

Частиною 2 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частина 9 вищевказаної статті визначає, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, новостворені земельні ділянки за кадастровими номерами 5321385300:00:009:0024, 5321385300:00:009:0014, 5321385300:00:009:0016, 5321385300:00:009:0017, 5321385300:00:009:0019, 5321385300:00:009:0020, 5321385300:00:009:0015, 5321385300:00:009:0018, 5321385300:00:009:0021, 5321385300:00:009:0022, 5321385300:00:009:0023 - є окремими об`єктами цивільних прав.

Скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором, який здійснив таку реєстрацію, у разі поділу земельної ділянки (пункт 10 стаття 24 Закону України Про Державний земельний кадастр ), несе за собою скасування кадастрового номера даної ділянки, але не скасовує право власності ОСОБА_3 на дану ділянку. А оскільки, дана земельна ділянка поділена на 11 земельних ділянок, з новими кадастровими номерами, то потрібно припинити державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на всі новоутворені земельні ділянки з наступними площами та кадастровими номерами, що утворилися в результаті поділу земельної ділянки площею 5,3603 га з кадастровим номером: 5321385300:00:009:0001: 4,3603 га-5321385300:00:009:0024; 0.1 га - 5321385300:00:009:0014; 0.1 га - 5321385300:00:009:0015; 0.1 га - 5321385300:00:009:0016; 0.1 га - 5321385300:00:009:0017; 0.1 га - 5321385300:00:009:0018; 0.1 га - 5321385300:00:009:0019; 0.1 га - 5321385300:00:009:0020; 0.1 га - 5321385300:00:009:0021; 0.1 га - 5321385300:00:009:0022; 0.1 га- 5321385300:00:009:0023.

Однак зареєструвати своє право власності на новоутворені земельні ділянки ОСОБА_3 в державному реєстрі не зміг. Його дії зупинилися на реєстрації земельних ділянок Державним кадастровим реєстратором.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.06.2018 р. у справі №820/4146/17, від 18.09.2018 р. у справі №823/235/16, від 29.08.2018 р. у справі №807/719/15 звертає увагу, що оскарження рішення про державну реєстрацію, яке є наслідком реалізації сторонами у справі прав на спірне нерухоме майно, підлягає розгляду за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як визначено в ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, ч. 1 ст. 321 ЦК України.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18- рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", - є прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР ) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог є всі підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючисьст. 41 Конституції України ст. ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19,30, 81,133,137,141, 21 0, 228-229, 258, 263-268, 354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , адреса проживання: с.Пишненки, Зіньківського району, Полтавської області до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 про скасування рішення державного кадастрового реєстратора - задоволити.

Скасувати рішення державного кадастрового реєстратора про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі кадастровий номер 5321385300:00:009:0001, шляхом поділу даної земельної ділянки на 11 новоутворених земельних ділянок з наступними площами та кадастровими номерами: 4,3603 га-5321385300:00:009:0024; 0.1 га - 5321385300:00:009:0014; 0.1 га - 5321385300:00:009:0015; 0.1 га - 5321385300:00:009:0016; 0.1 га - 5321385300:00:009:0017; 0.1 га - 5321385300:00:009:0018; 0.1 га - 5321385300:00:009:0019; 0.1 га - 5321385300:00:009:0020; 0.1 га- 5321385300:00:009:0021; 0.1 га - 5321385300:00:009:0022; 0.1 га- 5321385300:00:009:0023.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко