Рішення

від 19.05.2020 по справі 953/22519/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/22519/19

н/п 2/953/861/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/22519/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського національного торговельно-економічного університету про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2019 позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Шпіньової О.М., звернулась до суду з позовом до відповідача Київського національного торговельно-економічного університету про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, у якому просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати в розмірі 33842,84 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичної виплати заборгованості з розрахунку середньоденного заробітку 563,73 грн., всього в сумі 31005,15 грн. та зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22 % до стягнення суми заборгованості.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 10.09.2019 ОСОБА_1 вона була звільнена з посади доцента (як основного місця роботи і як сумісника) Харківського інституту фінансів Київського національного торговельно-економічного університету ( ХІФ КНТЕУ) у зв`язку з закінченням терміну дії контракту. На підставі наказу № 2734 від 05.09.2019 про реорганізацію Харківського інституту фінансів КНТЕУ припинено діяльність відокремленого структурного підрозділу Харківський інститут фінансів Київського національного торговельно-економічного університету. Відповідно до довідки ХІФ КНТЕУ, заборгованість по заробітній платі, станом на 07.10.2019, складає 33842, 84 грн., однак сплачена не була. Крім того, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за серпень та вересень 2019 року, відповідачем не було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У зв`язку з тим, що відповідач порушує права позивача, вона звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4. від 18.11.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

28.12.2019 представник відповідача Скородєлов С.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 05.09.2019 було прийнято постанову вченої ради Київського національного торговельно-економічного університету (далі - КНТЕУ), відповідно до якої було вирішено провести реорганізацію Харківського інституту фінансів КНТЕУ шляхом приєднання до Харківського торговельно-економічного інституту. На виконання постанови вченої ради КНТЕУ Про удосконалення організаційної структури КНТЕУ (щодо Харківського інституту фінансів ) від 05.09.2019 було винесено наказ № 2734. Відповідно до вказаного наказу було вирішено провести реорганізацію Харківського інституту фінансів КНТЕУ шляхом приєднання до Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ, код ЄДРПОУ 33297907, та створено комісію з реорганізації відокремленого структурного підрозділу ХІФ КНТЕУ. 05.11.2019 було прийнято Наказ № 1392 Міністерства освіти і науки України відповідно до якого було прийнято рішення про реорганізацію Харківського інституту фінансів Київського національного торговельно-економічного університету. Згідно із Наказом № 2734 від 05.09.2019 визначено, що після припинення ХІФ КНТЕУ всі права та обов`язки щодо його діяльності переходять до ХТЕІ КНТЕУ.

ХТЕІ КНТЕУ є відокремленим підрозділом (Код ЄДРПОУ ВП: 33297907) Київського національного торгівельно-економічного університету. Відповідно до Положення про ХТЕІ КНТЕУ визначено, що інститут самостійно ухвалює рішення в межах наданих повноважень, має самостійний баланс, рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України і установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням (п. 1.8.). Згідно із п. 3.1. Інститут має право, зокрема, здійснювати фінансово-господарську діяльність, самостійно розпоряджатися усіма видами асигнувань в інтересах розвитку Інституту, забезпечення нормального його функціонування. Відповідно до п. 3.5. Інститут зобов`язаний, зокрема, дотримуватися штатно-кошторисної дисципліни. Розділ 7 Положення передбачає порядок оплати праці ХТЕІ КНТЕУ. Здійснення оплати праці працівниками та пов`язаними з цим виплати здійснюється ХТЕІ КНТЕУ.

Згідно наказу № 2734 створено комісію з реорганізації відокремленого структурного підрозділу ХІФ КНТЕУ. Серед інших завдань комісія має визначити розміри та можливість погашення дебіторської та кредиторської заборгованості. Погашення заборгованості щодо виплати заробітної плати звільненим працівникам могло бути здійснено тільки після визначення джерела її погашення та розроблення відповідного графіку. Права та обов`язки щодо діяльності ХІФ КНТЕУ переходять до ХТЕІ КНТЕУ лише після припинення діяльності ХІФ КНТЕУ.

Зазначив, що позивач мала трудові відносини з ХІФ КНТЕУ. Відповідно до Положення про ХІФ КНТЕУ персональну відповідальність за своєчасну і повну виплату заробітної плати співробітникам несе директор Харківського інституту фінансів КНТЕУ ОСОБА_3 .

Крім того, вважає, що застосування статті 117 КЗпП можливо лише за умови наявності вини власника або уповноваженого ним органу. З 05.09.2019 до 05.11.2019 діяла комісія з реорганізації ХІФ КНТЕУ. Єдино можливим шляхом виплати заборгованості із заробітної плати було здійснення комісією з реорганізації відповідного графіку погашення та визначення відповідних джерел. До завершення роботи комісії з реорганізації виплата заробітної плати не могла бути реалізована. У зв`язку із наведеним, вважає, що відсутня вина відповідача у затримці розрахунку із заробітної плати.

Також вказує, що відповідно до реєстру перерахунків № 94 та платіжного доручення № 331 від 18.11.2019, позивачу була виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 33842,84 грн. Таким чином, вбачається, що на даний час відсутній предмет спору з приводу стягнення заборгованості із заробітної плати.

27.11.2019 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Шпіньової О.М. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичної виплати заборгованості в сумі 34951, 26 гривень, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22 відсотки до нарахованої суми заборгованості в розмірі 42039, 75 гривень. Крім того, просить стягнути судові витрати в розмірі 8000 гривень.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що 19.11.2019 відповідачем було виплачено ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в повному обсязі в сумі 33842, 84 грн. У зв`язку з цим вважає, що середній заробіток необхідно розраховувати по 18.11.2019 включно, тобто по день фактичної виплати заборгованості.

17.01.2020 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Шпіньової О.М. про зменшення позовних вимог, в якій вона зазначила, що 20.12.2019 відповідачем було сплачено Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 22 відсотки, відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають зменшенню.

19.02.2020 до суду подано додаткові пояснення представника позивача, у яких вона вказує наступне.

Згідно трудової книжки позивач була прийнята та звільнена з посади доцента Харківського інституту фінансів Київського національного торговельно-економічного університету. У відповідності до інформаційної довідки від 13.11.2019 № 03.1-11/2430 ГУ статистики в Харківській області Харківський інститут фінансів Київського національного торговельно-економічного університету має статус БЕЗ ПРАВА ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ . Також в цій довідці зазначається інформація про Головне підприємство: Київський національний торговельно-економічний університет, 02156, м. Київ, вул. Кіото, будинок 19, Код СДРПОУ 01566117. Посилаючись на положення ст..48 ЦПК України, ст..95 ЦК України, згідно якої філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи. Таким чином, належним позивачем за позовом є Київський національний торговельно-економічний університет.

Щодо відсутності фінансування на оплату праці представник позивача зазначила, посилаючись на постанову у справі № 6-259цс17 від 13.03.2017 р. Верховного суду України, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4. від 05.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_4 з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи, зазначена справа 21.04.2020 передана в провадження судді Чередник В.Є.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, до суду представником позивача подано заяву про проведення засідання по справі та винесення рішення без її участі, позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки у судове засідання не повідомив, будь-яких заяв до суду не надходило.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце даного судового засідання, представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі позивача та без її участі, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно наказу № 141-0 ОСОБА_1 10.09.2019 була звільнена з посади доцента (як основного місця роботи і як сумісника) Харківського інституту фінансів Київського національного торговельно-економічного університету ( ХІФ КНТЕУ) у зв`язку з закінченням терміну дії контракту.

На підставі наказу № 2734 від 05.09.2019 про реорганізацію Харківського інституту фінансів КНТЕУ припинено діяльність відокремленого структурного підрозділу Харківський інститут фінансів Київського національного торговельно-економічного університету.

Відповідно до довідки заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 07.10.2019 складала 33842, 84 гривень.

З виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 вбачається, що 19.11.2019 їй було зараховано заробітну плату в розмірі 33842, 84 гривень.

Крім того, з заяви про зменшення позовних вимог від 17.01.2020 вбачається, що 20.12.2019 відповідачем було сплачено Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 22 відсотки.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення цього періоду, за який здійснюється виплата.

Ця ж норма пролонгована змістом частини 1 статті 24 Закону України Про оплату праці .

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають біти виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, які належать працівнику при звільненні, проводиться в день звільнення, при цьому про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в визначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Здійснення розрахунку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом 5 розділу IV порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати.

Згідно п. 8 розділу IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середнього динна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Зважаючи на зазначене, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на число робочих днів в період затримки.

Крім того, суд зазначає, що невиконання роботодавцем вимог ст. 116 КЗпП України є триваючим правопорушенням, тому звільнений працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог за ст. 117 цього ж Кодексу моментом припинення правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, у тому числі за рішенням суду.

Верховний Суд України в п. 20 постанови Пленуму Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13 роз`яснив, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівником не були виплачені йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Такі ж правові позиції наведені в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-39 цс 11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс 11.

Представником позивача Шпіньовою О .М . заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10.09.2019 до дати фактичного проведення повного розрахунку, тобто до 18.11.2019 включно.

Таким чином, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 10.09.2019 по 18.11.2019 (включно) при шести робочих днях на тиждень з урахуванням середньоденної заробітної плати, яка складає 563, 73 гривень на день - 33260, 07 гривень.

Представник Київського національного торговельно-економічного університету не надав жодного документу, який би спростував розрахунок середньої заробітної плати у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Стаття 233 КЗпП України встановлює тримісячний строк як загальний строк для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівників.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 20, 25 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24.12.1999 р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує, на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

У цьому разу перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

Порядок визначення та розподілу судових витрат, повязаних з професійною правничою допомогою передбачений ст.ст. 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 143 від 28.10.2019 року який укладений між АО Лєдаправо та ОСОБА_1 .. Згідно акту наданих послуг № 2 до Договору № 140 від 28.10.2019 року зазначено, що адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв правничу допомогу: консультація клієнта 500 грн/година, 2 години вартістю 1000 грн., подання адвокатського запиту, складання клопотання про витребування доказів - 2 години вартістю 1000 грн; складання та подання позовної заяви 8 годин - 4000 грн. Всього надано послуг на 6000, 00 грн. Згідно акту наданих послуг № 3 до Договору № 143 від 28.10.2019 року зазначено, що адвокатське об`єднання надало послуги з підготовки та виїзду в судове засідання 03.12.19 року та 18.12.19 року - 4 години вартістю 2000,0 грн. Згідно меморіального ордеру № @2PL578130 від 01.11.2019 року, меморіального ордеру № @2PL319737 від 29.11.2019 року, меморіального ордеру № @2PL683513 від 02.12.2019 року. Позивачем сплачено на користь АО Лєдаправо 8000,00 грн. за правничу допомогу.

Таким чином, судом встановлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність адвокатських витрат.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті на їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10.09.2019 року до дати фактичного проведення повного розрахунку у розмірі 33260, 07 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір та позовні вимоги задоволені, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст..43, 129 Конституції України, ст.2, 4, 12, 13, 76, 77, 89, 95, 133, 137, 141, 259, 263-265, 282 ЦПК України, ст..21 Закону України Про оплату праці , ст..115-117, 233 КЗпП України, суд -

УХВАЛИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету (місцезнаходження: 02156, м.Київ, вул..Кіото, 19, ЄДРПОУ 01566117) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичної виплати заборгованості в сумі 33260 (тридцять три тисячі двісті шістдесят) гривень 07 копійок.

Стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету (місцезнаходження: 02156, м.Київ, вул..Кіото, 19, ЄДРПОУ 01566117) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету (місцезнаходження: 02156, м.Київ, вул..Кіото, 19, ЄДРПОУ 01566117) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Київський національний торговельно-економічний університет, місцезнаходження: 02156, м.Київ, вул..Кіото, 19, ЄДРПОУ 01566117.

Повне судове рішення складено 22.05.2020.

Суддя Чередник В.Є.