Рішення

від 19.05.2020 по справі 280/1623/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 травня 2020 року Справа № 280/1623/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС в Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 №Ф-251-23 та зобов`язати відповідача внести зміни до позивача інтегрованої картки платника податків, скасувавши у неї нарахування єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. та за 2019 рік у сумі 11061,72 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що 25.02.2020 ним було отримано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020, винесену відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Позивач вважає вимогу від 19.02.2020 протиправною з огляду на те, що відповідно до частини 4 статті 25 Закон №2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку. Зазначає, що суми, які були включені до Вимоги від 16.11.2018 року (за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. та за три квартали 2018 року у сумі 7371.54 грн.) та до Вимоги від 15.08.2019 року (за 4-й квартал 2018 року у сумі 2457.18 грн. та за 1 та 2 квартали 2019 року у сумі 5508,36 грн.) та вже були предметом розгляду судом, не є недоїмкою. Крім того, рішення суду в адміністративній справі № 280/627/19 набрало законної сили, а у разі якщо рішення суду в адміністративній справі № 280/4369/19 не набере законної сили, включення тих самих сум до вимоги від 19.02.2020 року потягне за собою подвійне їх стягнення з позивача. Позивач вказує, що він з 02 листопада 2015 року по 08 січня 2019 року постійно працював на посаді заступника генерального директора ТОВ «ТБ «ТРУДОВИК» , ідентифікаційний код юридичної особи 39226852, з 09 січня 2019 року до теперішнього часу працює на посаді директора ТОВ «Будкомплектація ЛТД» , ідентифікаційний код юридичної особи 42668842, де отримує заробітну плату. Таким чином єдиний внеску сплачується саме товариством. Вказує, що будь-якої іншої діяльності протягом 2017-2019 років він не здійснював, інших доходів, крім заробітної плати у вказаних Товариствах, не мав. Як працівник вказаних Товариств, позивач був застрахованою особою, і його права, передбачені Законом № 2464-VI, дотримані у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 13.04.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 13.04.2020 розгляд справи було відкладено на 13.05.2020.

14.04.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17695), в якому просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог та зазначає, що з 15 жовтня 2008 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДФС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Олександрівський район), як діюча фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. У 2016 році ОСОБА_1 надав як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (Таблиця 1 додатка 5) за №1603455881 від 03 лютого 2016 року за 2015 рік на суму 5293,88 грн. Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону№2464, строк сплати єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування за 2015 рік, до 10 лютого наступного року, тобто 09 лютого 2016 року. Вказує, що 09 лютого 2016 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 згідно самостійно наданого платником Звіту за 2015 рік № 1603455881 від 03 лютого 2016 року у сумі 5293,88 грн. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464, у редакції чинній до 01 січня 2017 року, у випадку відсутності доходу (прибутку) від підприємницької діяльності можливо було не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок, та звітувати з « 0» . Законом № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний» . Таким чином, з 01 січня 2017 року, фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того, отримували вони дохід (прибуток) чи ні. У випадку, якщо фізична особа - підприємець не отримувала дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, вона повинна нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки від мінімальної заробітної плати. Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону№2464, строк сплати єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування за 2017 рік, до 10 лютого наступного року, тобто 09 лютого 2018 року. Виходячи з наведеного вище, 09 лютого 2018 року автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704 грн. в місяць) як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування відповідно програмного забезпечення розробленого на підставі ІС Податковий Блок . Таким чином, сума боргу зазначена у вимозі від 19.02.2020 №Ф-251-23 складає 34 487,42 грн.: переплата станом на 02.12.2015 99,90 грн. - нарахування за 2015 рік у сумі 5293,88 грн. (згідно самостійно наданого звіту) - нарахування за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. - нарахування за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. - нарахування за 4 квартали 2019 року у сумі 11016,72 грн. Вважає, що податкова вимога від 13.03.2020 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ №Ф-251-23 від 19.02.2020 року на суму 34487,42 грн., є такою, що винесене відповідно до норм діючого законодавства, а позовна заява задоволенню не підлягає. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

16.04.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №18135), в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та просить врахувати обставини викладені у його відповіді при прийнятті рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що з 15.10.2008 року позивача взято на облік у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі, Олександрівська ДПІ (Олександрівський район м. Запоріжжя).

Тобто, з 15.10.2008 року по теперішній час ФОП ОСОБА_1 обліковується у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.

19 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-251-23, відповідно до якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску складає 34487,42 грн.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-251-23 від 19.02.2020 позивач звернулась до суду з даним позовом.

Дослідивши спірні правові відносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п 2 ч.1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин другої та третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953 (далі - Інструкція; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено порядок стягнення заборгованості з платників.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Абзацами 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень (абз.11 п.3 розділу VI Інструкції).

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога) (абз.3 п.4 розділу VI Інструкції).

Тобто, підставою для формування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску є акти документальних перевірок, самостійні звіти платника про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів.

При цьому, розділом IV Інструкції визначений порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Так, пунктом 5 розділу IV Інструкції визначено порядок обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування: 1) зазначена категорія платників самостійно для себе обчислює суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, незалежно від отримання доходу (прибутку); 2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом 10 розділу IV Інструкції визначено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2015 році Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області у позивача, як фізичної особи-підприємця, була проведена перевірка, за наслідками якої був складений Акт перевірки від 21.09.2015 року.

На підставі цього Акту перевірки позивачу було донараховано 157959,90 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про що він своєчасно отримав податкову вимогу № Ф-24-1702 від 21.09.2015 року.

Податкова вимога № Ф-24-1702 від 21.09.2015 року була оскаржена позивачем у судовому порядку.

10.02.2016 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, за наслідками розгляду справи № 808/8234/15, податкова вимога № Ф-24-1702 від 21.09.2015 року визнана протиправною та скасована.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 року апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на це судове рішення залишена без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду залишена без змін.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду 27.09.2016 року набрала законної сили.

30 жовтня 2015 року Державною Податковою Інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено Рішення №0000311702 «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску» у сумі 15795,99 грн.

16 листопада 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-251-23, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку в частині сплати штрафу у розмірі 15696,09 грн. та єдиного внеску за 2017-2018 року у загальній сумі 15819,54 грн.

Вважаючи прийняте Рішення №0000311702 «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску» та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-251-23 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За результатом розгляду справи №280/627/19 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-251-23 від 16.11.2018 у частині сплати ОСОБА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , заборгованість зі сплати штрафу у сумі 15696,09 грн. та єдиного внеску за 2017-2018 роки у загальній сумі 15819,54 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної Податкової Інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області №0000311702 від 30.10.2015 «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску» у сумі 15795,99 грн.

Відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2019 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №280/627/19 набрало законної сили 16.09.2019.

15 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-251-23 на суму 29 078,96 грн., яку позивач вважаючи протиправною та незаконною, звернувся до суду з позовом про її скасування.

За результатом розгляду справи №280/4369/19 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено. Визнатно протиправною та скасова вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 року № Ф-251-23.

З бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2019 по справі №280/4369/19 залишено без змін.

Зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції було встановлено, що оскільки, в розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08 липня 2010 року позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець та не має заборгованості за такими зобов`язаннями та зроблено висновок щодо протиправності дій відповідача стосовно подвійного нарахування сум єдиного внеску.

У зв`язку з наведеним суди дійшли висновку щодо протиправності винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-251-23 від 16.11.2018, рішення №0000311702 від 30.10.2015 «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску» , вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 № Ф-251-23.

Проте, не зважаючи на наведене відповідач продовжує обліковувати за позивачем заборгованість зі сплати єдиного внеску. При цьому, нарахування проводиться на суми єдиного внеску, за періоди, що були спірними у справі №280/627/19 та №280/4369/19.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того. ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість іхніх дій, мінімізують ризик помилки та підкрислив особливу важливість принципу "належного урядування" зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з огляду на викладене, оскільки відповідачем протиправно включено до спірної вимоги про сплату боргу суми заборгованості зі сплати єдиного внеску за минулі періоди, суд дійшов висновку, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 № Ф-251-23 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 був затверджений Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 442).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 442, зокрема, встановлено, що ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

У розділі VII Порядку № 442 визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Аналіз наведених правових норм свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом та податкових зобов`язань платника податків, оскільки зазначене створює певні наслідки для фінансового стану позивача.

При цьому, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: а) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 5 цього Кодексу захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведених норм процесуального законодавства слідує, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оскільки судом встановлено, те що фактично у ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску відсутня, але відповідач протиправно продовжує обліковувати таку заборгованість за позивачем, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність заборгованості з єдиного внеску.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 № Ф-251-23 на суму 34487,42 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Запорізькій області внести в інтегровану картку платника - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) інформацію про відсутність заборгованості з єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19.05.2020.

Суддя А.В. Сіпака