Рішення

від 12.05.2020 по справі 380/1402/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1402/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Бобак О.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 21.10.2019 року Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , на території Бісковицької сільської ради ;

-зобов`язати Бісковицьку сільську раду Самбірського району Львівської області прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Бісковицької сільської ради та передачу у власність ОСОБА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бісковицької сільської ради, кадастрові номери: 4624280600:05:000:0196 площею 1,0200 га; 4624280600:04:000:0299 площею 0,2782 га; 4624280600:07:000:0761 площею 0,1390 га.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що розпорядженням голови Самбірської районної державної адміністрації №77 від 15.02.2018 року Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельної частки (паю) гр.ОСОБА_1 жителю села Бісковичі розміром 1,60 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бісковицької сільської ради.

Приватним підприємством Інформаційний кадастровий центр виконавець Кіндратик І.М. була виготовлена і передана позивачу 05.04.2019 року технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж трьох земельних ділянок в натурі (на місцевості) призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі вищевказаної технічної документації проведено державну реєстрацію наступних земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області та присвоєно кадастрові номери: 4624280600:05:000:0196 площею 1,0200 га; 4624280600:04:000:0299 площею 0,2782 га; 4624280600:07:000:0761 площею 0,1390 га.

03.09.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі та передачу їх у власність.

Однак, не зважаючи на подання всіх необхідних документів, п`ятдесятою сесією 7 скликання Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області 21.10.2019 рішення про затвердження чи відмову у затверджені технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Бісковицької сільської ради та передачу у власність ОСОБА_1 земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бісковицької сільської ради, кадастрові номери: 4624280600:05:000:0196 площею 1,0200 га; 4624280600:04:000:0299 площею 0,2782 га; 4624280600:07:000:0761 площею 0,1390 га, не прийнято.

У витязі з протоколу п`ятдесятої сесії 7 скликання Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 21.10.2019 не зазначено жодної причини неприйняття рішення про затвердження технічної документації.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідачем позов не визнано, 12.03.2020 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач зазначає, що відповідно до ч.5 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , чергова п`ятдесята сесія 7 скликання відбулася 21.10.2019 року. На засідання сесії було розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 щодо затвердження технічної документації та проект рішення Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради . За результатами голосування рішення не прийнято. Відповідач вважає, що оскільки відповідачем жодного рішення про відмову у затвердженні чи затвердження документації із землеустрою ОСОБА_1 прийнято не було, відповідно і порушення прав позивача не відбулося.

Також, на думку відповідача є неправомірною вимога позивача стосовно зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження технічної документацію із землеустрою, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, а адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції органу місцевого самоврядування.

Крім того, вказує, що Бісковицькою сільською радою Самбірського району Львівської області не вчинялось та не чиниться жодних перешкод для позивача із повторним зверненням із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою.

Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

12.03.2020 підготовче засідання відкладено на 14.04.2020 року.

Згідно з ухвалою суду від 14.04.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2020.

У судовому засіданні 12.05.2020 позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Самбірської районної державної адміністрації №77 від 15.02.2018 року Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельної частки (паю) гр.ОСОБА_1 жителю села Бісковичі розміром 1,60 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бісковицької сільської ради.

Отримавши дозвіл, ОСОБА_1 замовив розроблення відповідної технічної документації.

Приватним підприємством Інформаційний кадастровий центр виконавець Кіндратик І.М . була виготовлена і передана позивачу 05.04.2019 року технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж трьох земельних ділянок в натурі (на місцевості) призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.08.2019 на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою у Державному земельному кадастрі про земельні ділянки проведено державну реєстрацію земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області та присвоєно кадастрові номери:

4624280600:05:000:0196 площею 1,0200 га;

4624280600:04:000:0299 площею 0,2782 га;

4624280600:07:000:0761 площею 0,1390 га.

03.09.2019 позивач подав до Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області заяву щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Бісковицької сільської ради та передачу у власність ОСОБА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , земельних ділянок призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бісковицької сільської ради, кадастрові номери: 4624280600:05:000:0196 площею 1,0200 га; 4624280600:04:000:0299 площею 0,2782 га; 4624280600:07:000:0761 площею 0,1390 га.

Листом від 25.10.2019 за №02-28/510 Бісковицька сільська рада Самбірського району Львівської області повідомила позивача, що рішення про затвердження технічної документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради не прийнято (результати голосування: за - 7; проти - 0; утрималося - 4; не голосували - 2).

Позивач вважає, що відповідачем вимоги Земельного кодексу України не дотримані, а відтак звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з вимогами частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В розумінні вимог статей 81 та 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №858-IV документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;

Згідно статті 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

а)розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б)встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

в)надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г)встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ)організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою;

д)виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Стаття 22 Закону №858-IV визначає, що землеустрій здійснюється на підставі:

а)рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б)укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в)судових рішень.

Відповідно до статті 25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою належать, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Згідно статті 1 Закону №858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Водночас, технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (ст.30 Закону №858-IV).

Відповідно до статті 50 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Питання розроблення технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) врегульоване статті 55 Закону №858-IV.

Так, згідно частин першої та другої статті 55 Закону № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно частини восьмої статті 55 Закону №858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З огляду на вказане, вирішення питань про погодження та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі в межах населеного пункту, віднесено до виключної компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад, про що приймається рішення.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до витягу з протоколу п`ятдесятої сесії 7 скликання Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 21.10.2019 рішення Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр.ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради не прийнято (а.с.11).

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") визначено принципи місцевого самоврядування в Україні, відповідно до яких місцевого самоврядування в Україні здійснюється на засадах: народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих і державних інтересів, виборності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст.5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Однак, суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів про наявність належним чином документально оформленого рішення Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області про відмову або затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження у частині погодження та затвердження проектів землеустрою передбачені статтями 186,186-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 14 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

За правилами частини 18 статті 186 Земельного кодексу України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Суд зауважує, що ні у витязі з протоколу від 21 жовтня 2019 року п`ятдесятої сесії 7 скликання Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, ні у листі Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 25.10.2019 №02-28/510, яким позивачу повідомлено про неприйняття рішення щодо затвердження технічної документації, не зазначено жодних, визначених Земельним кодексом України, підстав неприйняття рішення щодо затвердження технічної документації позивача.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 15.08.2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради.

При цьому суд враховує, що оскільки відповідачем рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради прийнято не було. Відтак, позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішенням Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 21.10.2019 року Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , на території Бісковицької сільської ради не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою, суд зазначає наступне.

Згідно з нормами Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Слід зазначити, що зобов`язання затвердити технічну документацію із землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2019 року та прийняти рішення з питання затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, їх часткового задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 420,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили, а тому вжиття заходів судового контролю не є необхідним.

Щодо відшкодування судових витрат у вигляді оплати на правову допомогу, суд зазначає таке.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги від 05.11.2019 року, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності, товарний чек від 12.05.2020 на суму 5250,00 грн., акт про виконання умов договору про надання правої допомоги від 05.11.2019 року, розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом адміністративної справи №380/1402/20 відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 05.11.2019 року.

Враховуючи предмет спору, а також часткове задоволення позовних вимог позивача, суд прийшов до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача з Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань у сумі 2625,00 грн.

Керуючись ст.ст.14, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 15.08.2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради.

Зобов`язати Бісковицьку сільську раду Самбірського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2019 року та прийняти рішення з питання затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на території Бісковицької сільської ради.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04370030) за рахунок бюджетних асигнувань 420,40 грн. судового збору та 2625,00 грн. витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд.VII Перехідні положення цього Кодексу.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 21.05.2020 року.

Суддя Крутько О.В.