Рішення

від 22.05.2020 по справі 380/2995/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2995/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 380/2995/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО І КОМПАНІЯ" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товару ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО І КОМПАНІЯ" (79013, вул. Степана Бандери, 83/12, м. Львів, код ЄДРПОУ 40453165) звернулося в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (79000, вул. Костюшка,1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43348711) в якому просить суд:

визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 03.02.2020 року № UA 209000/2020/700019/2 . Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано документи, які дають можливість митному органу визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом - за ціною контракту. При цьому, позивач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товару відповідач не вказує про жодну із обставин, яка дає можливість витребувати додаткові документи.

Виходячи із вищевикладеного, позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у визнанні заявленої митної вартості імпортованого автомобіля, а тому просить визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби від 03.02.2020 року № UA 209000/2020/700019/2 про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суддя від 21 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву від 13.05.2020 представник відповідача позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

Вказують на те, що під час опрацювання документів, поданих декларантом разом з митною декларацією №UA209180/2020/003866 від 22.01.2020 року було встановлено, невідповідність заявленої митної вартості вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ.

Так, за результатами вивчення поданих документів було встановлено, що перевезення товару здійснювалося транспортним засобом (автомобіль з причепом або напівпричепом). Однак, транспортний документ (CMR) до митого оформлення не подавався. Натомість, у експортній декларації вказано номер транспортного засобу НОМЕР_1 , що ідентичний до реєстраційного номера, вказаного в реєстраційних документах на оцінюваний автомобіль (від 21.10.2015 № А100584TV15). Таким чином, неможливо встановити чи справді товар переміщувався до місця перетину кордону України у заявлений спосіб та на заявлених умовах поставки.

На думку відповідача поданий до митного оформлення висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 008/20 від 16.01.20 року виданий судовим експертом Романюком А.М., складений з порушеннями, зокрема п. 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Вказують, що таблиці не містять фото, що відображали б відповідні пошкодження, у зв`язку з наявністю яких експертом застосовано коефіцієнти, що знижують вартість колісного транспортного засобу.

Крім того зазначають, що у наданій до митного оформлення рахунку - фактурі (інвойс) № 01/01/2020 від 09.01.2020 відсутні відомості щодо терміну оплати, про ставку податку. Відтак даний документ не може слугувати документом, що засвідчує вартість товару.

Таким чином, позивачем не було подано митному органу документів, які підтверджують оплату, а тому і не підтверджено одну із складових митної вартості - ціну, що була фактично сплачена.

З огляду на вищевикладене, вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 03.02.2020 року № UA 209000/2020/700019/2 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

20.05.2020 року представником позивача було подано на адресу суду відповідь на відзив (вх.№ 25241 від 20.05.2020 року) в якому він зазначає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваного рішення, у відповідності до статті 77 КАС України відповідачем не доказано правомірності прийнятого ним рішення, а відтак просить суд задоволити позовні вимоги повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Судом встановлено, що у січні 2020 року ТОВ Авто і компанія придбало у Польщі у фірми EUROCAR & COMPANY SP. z о.о. (ul. PL. Wolnica 13 m. 10) транспортний засіб марки BMW модель ХЗ, VIN-код НОМЕР_2 за ціною 13700 евро.

На підтвердження цього факту купівлі-продажу сторонами 03.01.2020 року було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт), відповідно до якого продавцем видано рахунок-фактуру (інвойс) №01/01/2020 від 09.01.2020 року, де вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 13700 евро.

Відповідно до даного рахунку 22.01.2020 року ТОВ АВТО І КОМПАНІЯ здійснило платіж на суму 13700 евро на рахунок продавця - бенефіціара (отримувача) EUROCAR&COMPANY SP. z о.о. (ul. PL. Wolnica 13 m. 10), що підтверджується gлатіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 22.01.2020 року акціонерного банку Кредобанк.

Напередодні даний автомобіль був придбаний польською фірмою EUROCAR&COMPANY SPOLKA Z ORGANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, у компанії LeasePlan Italia S.p.A (Sede Legale Viale Adriano Olivetti, ІЗ), що підтверджується копією інвойсу від 26.11.19 номер 19828751 на суму 13.100 евро та комісія на суму 350 евро.

10.01.2020 року був оформлений Сертифікат про походження товару EUR 1 на транспортний засіб BMW модель ХЗ, VIN-код НОМЕР_2 .

13.01.2020 року була оформлена митна декларація країни відправлення (MRN) № НОМЕР_3 НОМЕР_4 , на вивезення з Європейського Союзу транспортного засобу марки марки BMW модель ХЗ, VIN-код НОМЕР_2 .

Декларантом подано до митного контролю митну декларацію № UA209180/2020/003866 на товар - Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування: марка: BMW; модель НОМЕР_5 ; рік випуску - 2015, модельний рік - 2015, дата введення в експлуатацію - 21.10.2015, номер кузова: НОМЕР_2 , номер двигуна: невизначений, двигун - дизель, об`єм-1995 НОМЕР_6 , потужність - 140 kw, колір - синій, колісна формула - 4x4, місць включаючи водія - 5. Дверей - 5. Країна походження: Європейський союз (EU).

Сума податків, що підлягали до сплати по вказаній декларації становила 117651,75 гривні (інформація відображена у графі 47 та графі В даної митної декларації).

Разом з митною декларацією № UA209180/2020/003866 відповідачу було подано вищезазначені товаросупровідні документи та Висновок експертного автотоварознавчого дослідження №008/20 від 16.10.20 виданий судовим експертом ОСОБА_1 , відповідно до якого вартість увезеного на митну територію України автомобіля BMW; модель ХЗ; ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_2 (без врахування митних платежів, зборів та інших необхідних платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні), становить 365677,12 грн. або 13681 Євро.

Відповідачем було скеровано позивачу (декларанту) повідомлення наступного змісту: Відповідно до ч. З ст. 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VIl необхідне подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, - висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

03.02.2020 Галицькою митницею ДМС України прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2020/700019/2 по митній декларації №UA209180/2020/003866, за яким митну вартість легкового автомобіля марки BMW модель ХЗ рік випуску -2015, модельний рік НОМЕР_7 , дата введення в експлуатацію - 21.10.2015 № кузова НОМЕР_2 № двигуна невизначений, двигун дизель об`єм -1995 см3, потужність -140 kw, колір синій, колісна формула 4х4, місць включаючи водія -5, дверей -5, визначено за 6 (резервним) методом митної вартості.

Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700019/2, обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості товару, зазначено: митна вартість, імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII ГАТТ. Під час розгляду документів було встановлено наступне. Поданий до митного оформлення висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 008/20 від 16.01.2020 виданий судовим експертом ОСОБА_1 , складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 зокрема: відповідно до п.5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ експерт повинен установити характер і обсяги пошкодження на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою фіксацією шляхом фотографування. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст. 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з - причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495 - VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугував висновок експерта № 008/20 від 16.01.2020 без врахування додаткового зменшення вартості транспортного засобу. Митна вартість становить 16 680, 67 євро.

Відповідно до цього, Галицькою митницею ДМС України винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2020/00056, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA209180.2020.003866 від 22.01.2020. У картці відмови зазначено:

Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45МД (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару № 1 після прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2018/700019/2-03, 02, 202). Декларантом порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст. 257 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа від 30.05.2012 № 651) невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ № 4495 - VI від 13.03.2012 р., ст. 54, п.6, п.п. 1.

Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Необхідно подати нову митну декларацію з дотриманням ч. 2 ст. 263 МК України та з урахуванням причини відмови .

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №UА209180/2020/007393, та 05.02.2020 вона була оформлена Галицькою митницею Держмитслужбою.

За даною митною декларацією позивачем було сплачено податки у розмірі 143 064, 59 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Позовні вимоги підтверджені наявними у справі копіями доказів, а саме:

- рахунком - фактурою (інвойс) № 01/01/2020 від 09.01.2020 року;

- платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 22.01.2020 року акціонерного банку Кредобанк ;

- рахунком - фактурою продажу транспортного засобу італійського фірмою LeasePlan Italia S.p.A (Sede Legale Viale Adriano Olivetti, ІЗ) (FATTURA VENDITA VEICOLO) від 26.11.2019 року 19828751;

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_8 CIRCOLOZIONE) НОМЕР_9 ;

- сертифікатом про походження товару EUR1;

- митною декларацією MRN № 20PL402010E0023181 від 13.01.2020 року;

- митною декларацією від 22.01.2020 року № UA209180/2020/003866;

- висновком № 008/20 від 16.01.2020 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Генеральною угодою про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару в аспекті належного обгрунтування, суд виходить з такого.

Як вбачається з рішення, у органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки поданий до митного оформлення висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 008/20 від 16.01.2020 виданий судовим експертом ОСОБА_1 , складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 зокрема: відповідно до п.5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ експерт повинен установити характер і обсяги пошкодження на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою фіксацією шляхом фотографування.

Щодо подання до митного оформлення висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 008/20 від 16.01.2020 виданого судовим експертом ОСОБА_1 , який складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 зокрема: відповідно до п.5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ експерт повинен установити характер і обсяги пошкодження на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою фіксацією шляхом фотографування, судом встановлено наступне.

Пунктом 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, передбачено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

В матеріалах справи наявний висновок № 008/20 експертного автотоварознавчого дослідження по заяві ТзОВ АВТО і КОМПАНІЯ складеного судовим експертом ОСОБА_1 , від 16.01.2020 року з якого вбачається, що зокрема: на фото таблиці №2, фото № 8 - незначне підтікання мастила; фото № 9 потертості водійського сидіння; фото № 10 - сколи вітрового скла; фото №11 - пошкодження ЛФП задніх правих дверей; фото №12 - пошкодження ЛФП задніх правих дверей. Фототаблиця № 3 на фото № 13 - пошкодження оббивки передніх правих дверей; Фото №14 - пошкодження ЛФБ переднього бампера; фото №15 - пошкодження структурного спойнера бампера та датчика паркування лівого.

Крім того, на сторінці 6-7 Висновку міститься інформація в таблиці про фактори, що впливають на процент зменшення вартості КТЗ, серед яких наводиться перелік, зокрема, забруднення/пошкодження/потертості оббивки кузова, кабіни, дефекти лакофарбового покриття та інші пошкодження, які експерт наводить у висновку, а також прийнятий процент коригування вартості КТЗ.

Тому, твердження в оскаржуваному рішенні відповідача про те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 008/20 від 16.01.2020 виданого судовим експертом ОСОБА_1 , який складений з порушенням п.5.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, не відповідає фактичним обставинам справи.

В оскаржуваному рішенні відповідачем відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінювання товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що у наданій до митного оформлення рахунку - фактурі (інвойс) № 01/01/2020 від 09.01.2020 відсутні відомості щодо терміну оплати, про ставку податку. Відтак даний документ не може слугувати документом, що засвідчує вартість товару. Таким чином, позивачем не було подано митному органу документів, які підтверджують оплату, а тому і не підтверджено одну із складових митної вартості - ціну, що була фактично сплачена.

Суд зауважує, що з інвойсу №01/01/2020 від 03.01.2020, поданого позивачем до митного органу при поданні митної декларації №UA209180/2020/003866, чітко вбачається, що вартість транспортного засобу марки BMW модель ХЗ, VIN-код НОМЕР_2 за ціною 13700 евро та на підтвердження ціни також надано, рахунок від 22.01.2020 року згідно якого ТОВ АВТО І КОМПАНІЯ було здійснено платіж на суму 13700 евро на рахунок продавця - бенефіціара (отримувача) EUROCAR&COMPANY SP. z о.о. (ul. PL. Wolnica 13 m. 10).

Слід зазначити, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку.

Суд зауважує, що посилання митного органу на відсутність у рахунку - фактурі (інвойс) № 01/01/2020 від 09.01.2020 відомостей щодо терміну оплати, про ставку податку є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідач у гр.33 оскаржуваного рішення вказує, що слід подати страхові документи, якщо страхування здійснювалось.

До митного оформлення декларантом було подано: рахунок - фактуру; сертифікат про проходження товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; платіжний документ, що підтверджує вартість товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів; договір про надання послуг митного брокера; копію митної декларації країни відправлення, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу. Дані документи були подані з митною декларацією (графа 44 МД під відповідними кодами), по якій було відмовлено у випуску товарів та по якій було прийнято рішення про коригування митної вартості).

Тобто митницею не встановлено самого факту страхування, однак відповідачем вимагалось подання документів, яких не було оформлено при даній операції.

Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товару, так і на вимогу митниці надані всі документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України,

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, в ході здійснення контролю за задекларованою у митній декларації митною вартістю порушено імперативну норму щодо підставності витребування додаткових документів.

Митницею зазначено, що проведено консультації з декларантом згідно ст.. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосовувати наступні методи визначення митної вартості, методі 2а (ст.59 МК України), 2б (ст. 57 МК України) з причин відсутності інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугував висновок експерта № 008/20 від 16.01.2020 без врахування додаткового зменшення вартості транспортного засобу. Митна вартість становить 16 680, 67 євро.

Відповідно до висновку № 008/20 експертного автотоварозновчого дослідження від 16.01.2020 № 008/20, що слугував відповідачу джерелом інформації для коригування митної вартості автомобіля, останній містить відомості щодо вартості увезеного на митну територію України автомобіля марки BMW, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 без врахування митних платежів зборів та інших необхідних платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні становить 13681, 48 ЄВРО.

При цьому митним органом не надано аргументованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 16 680, 67 євро.

Суд також зазначає, що згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 01.06.2012 року за № 883/21195 у графі 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 03 лютого 2020 року №UA209000/2020/700019/ 2 не вказано жодної із підстав згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 01.06.2012 року за № 883/21195 та не зазначено, чому вказані вище документи, подані до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Суд звертає увагу, що зазначені документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

Суд відхиляє наведені у відзиві доводи представника відповідача, щодо не подання декларантом до митного оформлення транспортного документа (CMR), однак такий був вказаний у експортній декларації та зазначено номер транспортного засобу НОМЕР_1 , що ідентичний до реєстраційного номера, вказаного в реєстраційних документах на оцінюваний автомобіль (від 21.10.2015 № А100584TV15), оскільки такі доводи не були покладені в обґрунтування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.64 МК України, митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Чого, однак, зроблено не було.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить жодної докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при її визначенні.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку фактури № 01/01/2020 від 09.01.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 03.02.2020 року № UA 209000/2020/700019/2 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст. 2 КАС України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушує права та законні інтереси позивача, тобто є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA209000/2020/700019/2 від 03.02.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Державної митної служби України (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО І КОМПАНІЯ" (79013, вул. Степана Бандери, 83/12, м. Львів, код ЄДРПОУ -40453165) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд. Відповідно до п.3 розділу УІ Прикінцеві положення КАС України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повний текст рішення складено 22 травня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.