Рішення

від 22.05.2020 по справі 520/3892/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 р. № 520/3892/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Катеринівська сільська рада Великобурлуцького району Харківської області про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати наказ №4483 СГ від 03.03.2020 Головного управління Держгеокадастру в Харківській області та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2.0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити заяву позивача, надавши відповідний дозвіл.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки така земельна ділянка не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Інвентаризація такої земельної ділянки не проведена. Позивач вважає таку відмову незаконною, оскільки в наказі не наведено жодної з підстав, передбачених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечував, згідно наданого до суду відзиву на позов просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що земельна ділянка, яку гр. ОСОБА_1 планує отримати у власність, не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. За таких підстав, при винесенні оскаржуваного наказу від 03.03.2020 №6567-СГ відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач 28.01.2020 звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду позивача, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.03.2020 №4483-СГ, відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у виділенні земельної ділянки.

Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в наказі зазначено, що на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 11.11.2019 року стосовно необхідності завершення до 01.08.2020 внесення до Державного земельного кадастру інформації про усі землі сільськогосподарського призначення державної власності та завершення створення сучасної цифрової моделі території України до кінця року, Головним управлінням видано наказ №2216-СГ від 28.01.2020 Про проведення державної інвентаризації земель на території Харківської області . На сьогоднішній день здійснюються заходи щодо проведення у 2020 році державної інвентаризації земель орієнтовною площею 33400,0 га, у тому числі земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка, яку гр. ОСОБА_1 планує отримати у власність, не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №476 визначає вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель. Згідно з пунктом 8 Порядку підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації, судові рішення. За результатами проведення державної інвентаризації земель складе технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Згідно з пунктом д частини 1 статті 57 Закону України землеустрій технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає, зокрема, переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номері: наданих у власність чи користування, що використовуються без документі: посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини.

З метою недопущення невиконання заходів щодо проведення державної інвентаризації земель державної власності на території Харківської області відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що відповідач, відмовляючи в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв, на думку останнього, всупереч норм Земельного кодексу України, оскільки відмовлено в наданні дозволу з підстави, яка не передбачена вказаним Кодексом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідач у наказі від 03.03.2020 №4483-СГ мотивує відмову тим, що земельна ділянка, яку гр. ОСОБА_1 планує отримати у власність, не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. З метою недопущення невиконання заходів щодо проведення державної інвентаризації земель державної власності на території Харківської області відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Однак, ті обставини, на які посилається відповідач у вказаному назазі, не передбачені статтею 118 ЗК України в якості підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ №4483 СГ від 03.03.2020 Головного управління Держгеокадастру в Харківській області та надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2.0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити заяву позивача, надавши відповідний дозвіл.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2019 по справі №819/570/18.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Судом досліджено форму, зміст клопотання позивача зверненого до відповідача, а також додатки до нього, які відповідають вимогам Земельного кодексу України.

Поміж іншого судом встановлено, що в оскаржуваному наказі від 03.03.2020 №4483-СГ відповідач не вказав про ненадання позивачем або надання не в повному обсязі відповідних документів, необхідних для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення. Тому, у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою із доданими документами міститься в матеріалах справи. Зміст та обсяг поданих документів відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Суд приходить до висновку, що в даному випадку необхідним та ефективним способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2.0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити заяву позивача, надавши відповідний дозвіл.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822), третя особа - Катеринівська сільська рада Великобурлуцького району Харківської області (вул. Польова, буд. 8, с. Катеринівка, Великобурлуцький район, Харківська область, 62641, код ЄДРПОУ 04399269) про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ №4483-СГ від 03.03.2020 Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

Зобов`язати Головне управління у Харківській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтовною площею 2.0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за її заявою від 28.01.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов