Ухвала

від 21.05.2020 по справі 580/1715/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 травня 2020 року справа № 580/1715/20

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали позовної заяви у справі № 580/1715/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40950336),

треті особи: Черкаський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (вул. Вернигори, 4, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34997607), Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області (вул. Хрещатик, 192, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37930566)

про визнання дій протиправними, повернення коштів, прийнято ухвалу.

18.05.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, треті особи: Черкаський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області, просить:

- визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради про відмову повернення ОСОБА_1 стягнутих з неї коштів у сумі 18870 грн під час примусового виконання постанови від 17.09.2018 №39 та зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради сформувати, направити до Головного Управління Державної казначейської служби України у Черкаської області подання про повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 18870 грн, стягнутих з її рахунків під час примусового виконання постанови від 17.09.2018 №39;

- стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3840,80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У позові у якості позивача зазначено ОСОБА_1 , проте згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення від 17.09.2018 № 39, відповідно до якої відкрито виконавче провадження № 57989257 за яким стягнуто кошти у сумі 18869 грн, йдеться про директора юридичної особи ТОВ Східне партнерство Чернявську Ольгу Володимирівну. У позовній заяві не визначено статус ТОВ Східне партнерство та не обґрунтовано порушене право позивача як фізичної особи, як керівника юридичної особи.

Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено Кодексом адміністративного судочинства України.

Позивачем до матеріалів позовної заяви надано інформацію про виконавче провадження № 57989257, відповідно до якого було накладено арешт на рахунок в ПАТ КБ ПриватБанк № НОМЕР_2 та р/р НОМЕР_3 , картковий рахунок НОМЕР_4 , проте у заяві на повернення коштів зазначено інший рахунок в ПАТ КБ ПриватБанк - НОМЕР_5 . Позивачем на підтвердження перерахування коштів у рахунок погашення штрафу за постановою від 17.09.2018 № 39 надано платіжні доручення: від 18.04.2019 № 2268 у сумі 1700 грн (перераховано кошти від Черкаського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області (код ЄДРПОУ 34997607) на користь управління Державної казначейської служби України у Черкаському районі Черкаської області (код ЄДРПОУ 38030555)); від 18.04.2019 № 2267 у сумі 17000 грн (перераховано кошти від Черкаського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області (код ЄДРПОУ 34997607) на користь управління Державної казначейської служби України у Черкаському районі Черкаської області (код ЄДРПОУ 38030555)); від 18.04.2020 № 2233 у сумі 3574,54 грн (перераховано кошти від Черкаського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області (код ЄДРПОУ 34997607) на користь Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (код ЄДРПОУ 34924330)). Позивачем не надано доказів у обґрунтування тверджень про сплату фізичною особою ОСОБА_1 та/або представником юридичної особи коштів у сумі 18870 грн, не зазначено з яких рахунків і ким було сплачено кошти та не надано розрахунку загальної суми 18870 грн у контексті накладення штрафу постановою від 17.09.2018 № 39 у сумі 8500 грн, не обґрунтовано суму 3754,54 грн.

Відповідно до пункту 4 статті 27 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягнення виконавчого збору відбувається під час примусового виконання рішення.

Позивач у обґрунтування позовних вимог зазначає, що з рахунків ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № НОМЕР_6 з виконання постанови від 17.09.2018 № 39 на рахунки Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради сплачено вдвічі більший штраф у сумі 17000 грн, проте не надано доказів перерахування саме на рахунки Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради та не зазначено з підтвердженням відповідними доказами про визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради та/або Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо підстав стягнення штрафу у збільшеному розмірі.

Відповідно до порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України Про виконавче провадження ).

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано таких виконавчих документів.

Позивачем не обґрунтовано позовну вимогу про зобов`язання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради сформувати, направити до Головного Управління Державної казначейської служби України у Черкаської області подання про повернення саме ОСОБА_1 , а не юридичній особі грошових коштів у сумі 18870 грн, позаяк кошти у сумі 1700 грн - виконавчий збір перераховано до державного бюджету, 69 грн - витрати виконавчого провадження перераховані на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку інших надходжень спеціального фонду, 101 грн - витрати виконавчого провадження перераховані на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку інших надходжень спеціального фонду.

Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору може бути залучена до участі у справі також за клопотанням учасників справи.

Позивач просить залучити до участі у справі у якості третіх осіб Черкаський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області, проте не зазначає на які права та обов`язки таких осіб може вплинути рішення у даній справі, не зазначає статусу третіх осіб (з самостійними вимогами чи без самостійних вимог, на стороні позивача чи відповідача).

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом. Зазначене підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 (ЄДРСР 74660021).

Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404 належать примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі 6-785цс15 (ЄДРСР 46359600) зазначено, що частиною 3 статті 27 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 (ЄДРСР 88601610) зазначив, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №750/7624/17 (ЄДРСР 72693100) зазначено, що доводи скаржника щодо відсутності в Законі №1404 випадків застовування державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору під час виконання рішень немайнового характеру, спростовуються нормами частини 3 статті 27 Закону №1404, що передбачає обов`язок боржника сплати виконавчого збору і при примусовому виконанні рішення немайнового характеру.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів про встановлення строку на добровільне виконання рішення та/або відповідного обґрунтування причинного зв`язку щодо оскарження процедури адміністративної відповідальності.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес : - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

Позивачем у позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/13636/14 (ЄДРСР 77508563) зазначено, що задоволено заяву позивача про поворот виконання судового рішення та зобов`язано повернути безпідставно стягнені кошти за скасованими постановами. Проте, кошти у сумі 36 090 гривень не стягувались з позивача на виконання судового рішення, а добровільно сплачені позивачем на виконання постанов ВДВС. Повернення коштів позивачу має здійснюватись на підставі та у порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статті 160, статті 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, треті особи: Черкаський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання дій протиправними та повернення стягнутих грошових коштів, залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:

- нової редакції позовної заяви із зазначенням: статусу належних позивача та відповідача; позовних вимог сформованих відповідно до наданого у позові обґрунтування; обґрунтування порушеного права позивача у контексті частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; способу захисту порушеного права відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України; статусу третіх осіб;

- надання доказів та розрахунків, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова