Рішення
від 20.05.2020 по справі 640/24477/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року м. Київ № 640/24477/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробейкер" до 1. Головного управління ДПС у м. Києві 2. Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробейкер" (адреса: 03113, м. Київ, вул. Івана Шевцова, буд. 5, каб. 52, ідентифікаційний код 41889687) (далі - позивач або ТОВ "Агробейкер", або Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1 або ГУ ДПС) (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) та до Державної податкової служби України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) (далі - відповідач-2 або ДПС), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, при Головному управлінні ДПС у м. Києві, а саме:

рішення № 1310726/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 11709 від 17 вересня 2019 року;

рішення № 1310731/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 21709 від 17 вересня 2019 року;

рішення № 1310722/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 31709 від 17 вересня 2019 року;

рішення № 1310727/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 41709 від 17 вересня 2019 року;

рішення № 1310724/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 51709 від 17 вересня 2019 року;

рішення № 1310729/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 61709 від 17 вересня 2019 року;

рішення № 1310736/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 71709 від 17 вересня 2019 року;

рішення № 1310720/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 81709 від 17 вересня 2019 року;

рішення № 1310732/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 11809 від 18 вересня 2019 року;

рішення № 1310733/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 21809 від 18 вересня 2019 року;

рішення № 1310734/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 31809 від 18 вересня 2019 року;

рішення № 1310728/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 41809 від 18 вересня 2019 року;

рішення № 1310735/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 51809 від 18 вересня 2019 року;

рішення № 1310721/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 61809 від 18 вересня 2019 року;

рішення № 1310725/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 71809 від 18 вересня 2019 року;

рішення № 1310730/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податковій накладної № 81809 від 18 вересня 2019 року;

рішення № 1310723/41889687 від 21 жовтня 2019 року щодо податкової накладної № 91809 від 18 вересня 2019 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 11709 від 17 вересня 2019 року, № 21709 від 17 вересня 2019 року, № 31709 від 17 вересня 2019 року, № 41709 від 17 вересня 2019 року, № 51709 від 17 вересня 2019 року, № 61709 від 17 вересня 2019 року, № 71709 від 17 вересня 2019 року, № 81709 від 17 вересня 2019 року, № 11809 від 18 вересня 2019 року, № 21809 від 18 вересня 2019 року, № 31809 від 18 вересня 2019 року, № 41809 від 18 вересня 2019 року, № 51809 від 18 вересня 2019 року, № 61809 від 18 вересня 2019 року, № 71809 від 18 вересня 2019 року, № 81809 від 18 вересня 2019 року, № 91809 від 18 вересня 2019 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробейкер", датами їх фактичного надходження до ДПС України - 25 вересня 2019 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що фіскальним органом неправомірно відмовлено у реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/24477/19 у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях відповідач-1 вказує на те, що оспорювані рішення винесені у зв`язку з ненаданням позивачем документів з трудових ресурсів та матеріальної бази, у суб`єкта господарювання відсутні складські приміщення, і тому є правомірними і прийнятими в межах чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 також зазначає про правомірність винесених рішень про відмову у реєстрації податкової накладної, оскільки вони прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

16.09.2019 між позивачем, Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРКОЛОС ІНВЕСТ", Покупець, (далі - ТОВ "УКРКОЛОС ІНВЕСТ") було укладено договір поставки від № С09-19 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити товар - Кукурудза з класу, українського походження врожаю 2019 р., далі за Договором "Товар", в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка здійснюється на умовах та в строки, що погоджуються сторонами у Специфікації.

Датою поставки Товару вважається дата приймання Товару в пункті призначення і вказується у видатковій накладній, яка завірена підписами обох сторін (п. 3.2. Договору).

Продавець здійснює реєстрацію податкової накладної в порядку передбаченим чинним законодавством України (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору, факт укладення (дійсності) правочину від особи, зазначеної в преамбулі цього Договору, підтверджується печаткою, на підписи даної особи, поставленої в Договорі від імені цієї Сторони і вона таким чином підтверджує, що дана особа є уповноваженою на укладання та супроводження цього Договору.

Оплата за Товар здійснюється в гривнях, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з моменту вивантаження Товару в пункті поставки. Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.п. 5.1. та 5.2. Договору).

На виконання умов Договору та п. 201.1 Податкового кодексу України, позивачем було направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних наступні податкові накладні:

- № 11709 від 17.09.2019;

- № 21709 від 17.09.2019;

- № 31709 від 17.09.2019;

- № 41709 від 17.09.2019;

- № 51709 від 17.09.2019;

- № 61709 від 17.09.2019;

- № 71709 від 17.09.2019;

- № 81709 від 17.09.2019;

- № 11809 від 18.09.2019;

- № 21809 від 18.09.2019;

- № 31809 від 18.09.2019;

- № 41809 від 18.09.2019;

- № 51809 від 18.09.2019;

- № 61809 від 18.09.2019;

- № 71809 від 18.09.2019;

- № 81809 від 18.09.2019;

- № 91809 від 18.09.2019 (надалі - податкові накладні).

Відповідно до Квитанцій від 25.09.2019 (надалі - Квитанції), реєстрація названих вище податкових накладних зупинена, оскільки: "Обсяг постачання товару/послуги 1005 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1. п. 2 "Критерії ризиковості здійснення операцій". ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку"" і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою розблокування податкових накладних, позивачем були надані по кожній податковій накладній письмові пояснення та копії наступних документів:

- Договору поставки від 16.09.2019 № С09-19;

- додатку № 1 "Специфікація № 1" до Договору поставки від 16.09.2019 № С09-19;

- накладних № 11709 від 17.09.2019; № 21709 від 17.09.2019; № 31709 від 17.09.2019; № 41709 від 17.09.2019; № 51709 від 17.09.2019; № 61709 від 17.09.2019; № 71709 від 17.09.2019; № 81709 від 17.09.2019; № 11809 від 18.09.2019; № 21809 від 18.09.2019; № 31809 від 18.09.2019; № 41809 від 18.09.2019; № 51809 від 18.09.2019; № 61809 від 18.09.2019; № 71809 від 18.09.2019; № 81809 від 18.09.2019; № 91809 від 18.09.2019;

- платіжних доручень № 980, № 981, № 982, № 983, № 984, № 985, № 986, № 987 від 23.09.2019, № 990, № 991, № 992, № 993, № 994, № 995, № 996, № 997, № 998 від 24.09.2019;

- договору поставки № К-21 від 02.09.2019, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТ АГРАРІЯ";

- додатку № 1 "Специфікація № 1" до Договору поставки від 02.09.2019 № К-21;

- накладних № 117, № 217, № 317, № 417, № 517, № 617, № 717, № 817 від 17.09.2019;

- платіжних доручень № 327, № 328, № 329, № 330, № 331, № 332, № 334, № 335 від 20.09.2019;

- товарно-транспортних накладних № 0011709/1, № 0011709/2, № 0011709/3, № 0011709/4, № 0011709/5, № 0011709/6, № 0021709/1, № 0021709/2, № 0021709/3, № 0021709/4, № 0021709/5, № 0021709/6, № 0031709/1, № 0031709/2, № 0031709/3, № 0031709/4, № 0031709/5, № 0031709/6, № 0041709/1, № 0041709/2, № 0041709/3, № 0041709/4, № 0041709/5, № 0041709/6, № 0051709/1, № 0051709/2, № 0051709/3, № 0051709/4, № 0051709/5, № 0051709/6, № 0061709/1, № 0061709/2, № 0061709/3, № 0061709/4, № 0061709/5, № 0061709/6, № 0071709/1, № 0071709/2, № 0071709/3, № 0071709/4, № 0071709/5, № 0071709/6, № 0081709/1, № 0081709/2, № 0081709/3, № 0081709/4, № 0081709/5, № 0081709/6 від 17.09.2019;

- договору поставки № УР/7 від 03.09.2019, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМ УРОЖАЮ";

- додатку № 1 "Специфікація № 1" до Договору поставки від 03.09.2019 № УР/7 ;

- накладних № 118, № 218, № 318, № 418, № 518, № 618, № 718, № 818, № 918 від 18.09.2019;

- платіжних доручень № 420, № 421, № 422, № 423, № 424, № 425, № 426, № 427, № 428 від 20.09.2019;

- товарно-транспортних накладних № 0011809/1, № 0011809/3, № 0011809/4, № 0011809/5, № 0011809/6, № 0021809/1, № 0021809/2, № 0021809/3, № 0021809/4, № 0021809/5, № 0021809/6, № 0031809/1, № 0031809/2, № 0031809/3, № 0031809/4, № 0031809/5, № 0031809/6, № 0041809/1, № 0041809/2, № 0041809/3, № 0041809/4, № 0041809/5, № 0041809/6, № 0051809/1, № 0051809/2, № 0051809/3, № 0051809/4, № 0051809/5, № 0051809/6, № 0061809/1, № 0061809/2, № 0061809/3, № 0061809/4, № 0061809/5, № 0061809/6, № 0071809/1, № 0071809/2, № 0071809/3, № 0071809/4, № 0071809/5, № 0071809/6, № 0081809/1, № 0081809/2, № 0081809/3, № 0081809/4, № 0081809/5, № 0081809/6, № 0091809/1, № 0091809/2, № 0091809/3, № 0091809/4, від 18.09.2019

- договору оренди комерційної нерухомості № -КМФ/18 від 21.08.2018;

- додатку № 1 до договору оренди комерційної нерухомості № -КМФ/18 від 21.08.2018 "АКТ приймання-передачі майна"

- додатку № 2 до договору оренди комерційної нерухомості № -КМФ/18 від 21.08.2018 "Зведений розрахунок вартості послуг з утримання комерційної нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Івана Шевцова, 5".

Рішеннями Комісії ГУ ДПС № 1310726/41889687, № 1310731/41889687, № 1310722/41889687, № 1310727/41889687, № 1310724/41889687, № 1310729/41889687, № 1310736/41889687, № 1310720/41889687, № 1310732/41889687, № 1310733/41889687, № 1310734/41889687, № 1310728/41889687, № 1310735/41889687, № 1310721/41889687, № 1310725/41889687, № 1310730/41889687, № 1310723/41889687 від 21.10.2019 (надалі - Рішення від 21.10.2019) в реєстрації податкових накладних в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).

Вважаючи вказані рішення Комісії ГУ ДПС необґрунтованими, протиправними та такими що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до пп. пп. 16.1.2, 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 КПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.п. 200 1.3 і 200 1.9 ст. 200 1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон № 1797-VIII від 21.12.2016).

У свою чергу, відповідно до п. 74.2 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з положеннями п. 20.2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.16.1 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Згідно з положеннями п.п. 201.16.2 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.3. ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про:- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; - відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається зі змісту Квитанцій від 25.09.2019 відповідачем-1 сформовано висновок про відповідність податкових накладних вимогам пп. 2.1. п. 2 "Критерії ризиковості здійснення операцій" та пп.1.6 п.1 "Критерії ризиковості платника податку", достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

На час виникнення спірних правовідносин діяли "Критерії ризиковості здійснення операцій" та "Критерії ризиковості платника податку", викладені у листі Державної фіскальної служби України № 1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019.

Згідно пп. 2.1 п. 2 "Критерії ризиковості здійснення операцій" обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Відповідно до п. 1.6. "Критерії ризиковості платника податку", комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивача внесено до переліку ризикових платників та прийнято відповідне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем-1 застосовано до податкових накладних крім критеріїв ризиковості здійснення операції, критерії ризиковості платника податку, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстави, яка не передбачена законодавством України.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 по справі № 822/1878/18 врахував, що "листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України".

Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Так, при відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкової накладної до реєстрації.

Слід наголосити на тому, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18 (адміністративне провадження №К /9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 (адміністративне провадження № К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18 (адміністративне провадження № К/9901/13662/19).

У Рішеннях Комісії ГУ ДПС від 21.10.2019 зазначено, що підставами для відмови в реєстрації податкових накладних позивача стало ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).

Разом з тим, суд наголошує, що ненадання документів, передбачених п. 14 Порядку, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що такі документи повинні були складатися згідно умов договору або вимог закону та перебували або повинні були перебувати у розпорядженні платника податків.

Суд звертає увагу на те, що у Рішеннях Комісії ГУ ДПС від 21.10.2019 не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним.

При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія ГУ ДПС зобов`язана була враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи достатніми для прийняття рішення.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія ГУ ДПС зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена п. 14 Порядку, не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що Рішення Комісії ГУ ДПС від 21.10.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних № 11709 від 17.09.2019; № 21709 від 17.09.2019; № 31709 від 17.09.2019; № 41709 від 17.09.2019; № 51709 від 17.09.2019; № 61709 від 17.09.2019; № 71709 від 17.09.2019; № 81709 від 17.09.2019; № 11809 від 18.09.2019; № 21809 від 18.09.2019; № 31809 від 18.09.2019; № 41809 від 18.09.2019; № 51809 від 18.09.2019; № 61809 від 18.09.2019; № 71809 від 18.09.2019; № 81809 від 18.09.2019; № 91809 від 18.09.2019 є необґрунтованими та незаконними, а тому підлягають скасуванню.

У додаткових поясненнях відповідач-1 зазначає, що оспорювані рішення винесені у зв`язку з ненаданням позивачем документів з трудових ресурсів та матеріальної бази, у суб`єкта господарювання відсутні складські приміщення

Проте суд наголошує, що така підстава для відмови в реєстрації податкових накладних не була зазначена в Рішеннях Комісії ГУ ДПС від 21.10.2019. Посилання на відсутність такого документа значиться лише у додаткових поясненнях ГУ ДПС.

Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 826/12108/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 (вказана постанова набрала законної сили 10.12.2019) та постановою Верховного Суду від 10.03.2020, визнано протиправними та нечинними пункти 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем направлено ГУ ДПС пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Отже, слід дійти висновку, що позивачем подано контролюючому органу ряд копій документів, підтверджуючих наявність законних підстав для реєстрації податкових накладних № 11709 від 17.09.2019; № 21709 від 17.09.2019; № 31709 від 17.09.2019; № 41709 від 17.09.2019; № 51709 від 17.09.2019; № 61709 від 17.09.2019; № 71709 від 17.09.2019; № 81709 від 17.09.2019; № 11809 від 18.09.2019; № 21809 від 18.09.2019; № 31809 від 18.09.2019; № 41809 від 18.09.2019; № 51809 від 18.09.2019; № 61809 від 18.09.2019; № 71809 від 18.09.2019; № 81809 від 18.09.2019; № 91809 від 18.09.2019.

З огляду на викладене, суд зазначає, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв`язку зі встановлення його ризиковості за Критеріями, визначеними вищенаведеним листом ДФС, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані Рішення від 21.10.2019 містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Тобто, рішення фіскального органу не відповідають наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Разом з цим, на переконання суду, сукупність первинних документів, належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо фактичності виконання укладеного між позивачем та ТОВ "УКРКОЛОС ІНВЕСТ" Договору поставки № С09-19 від 16.09.2019.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Комісії ГУ ДПС про зупинення та відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ "Агробейкер" у зв`язку з її відповідністю пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку та пп. 2.1. п. 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій є безпідставними.

Таким чином, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які були надані контролюючому органу, у останнього були відсутніми правові підстави для відмови платнику податків у реєстрації податкових накладних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновок, що Рішення Комісії ГУ ДПС № 1310726/41889687, № 1310731/41889687, № 1310722/41889687, № 1310727/41889687, № 1310724/41889687, № 1310729/41889687, № 1310736/41889687, № 1310720/41889687, № 1310732/41889687, № 1310733/41889687, № 1310734/41889687, № 1310728/41889687, № 1310735/41889687, № 1310721/41889687, № 1310725/41889687, № 1310730/41889687, № 1310723/41889687 від 21.10.2019 є необґрунтованими, що є підставою для їх скасування.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкових накладних, слід зазначити, що відповідно до пп. 201.16.4. п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядок № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС (правонаступником якого є ДПС) рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Суд вважає, що в даному випадку, зобов`язання відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкові накладні № 11709 від 17.09.2019; № 21709 від 17.09.2019; № 31709 від 17.09.2019; № 41709 від 17.09.2019; № 51709 від 17.09.2019; № 61709 від 17.09.2019; № 71709 від 17.09.2019; № 81709 від 17.09.2019; № 11809 від 18.09.2019; № 21809 від 18.09.2019; № 31809 від 18.09.2019; № 41809 від 18.09.2019; № 51809 від 18.09.2019; № 61809 від 18.09.2019; № 71809 від 18.09.2019; № 81809 від 18.09.2019; № 91809 від 18.09.2019 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на Комісію ДПС обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, свобода розсуду фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДПС здійснити дії по реєстрації податкових накладних № 11709 від 17.09.2019; № 21709 від 17.09.2019; № 31709 від 17.09.2019; № 41709 від 17.09.2019; № 51709 від 17.09.2019; № 61709 від 17.09.2019; № 71709 від 17.09.2019; № 81709 від 17.09.2019; № 11809 від 18.09.2019; № 21809 від 18.09.2019; № 31809 від 18.09.2019; № 41809 від 18.09.2019; № 51809 від 18.09.2019; № 61809 від 18.09.2019; № 71809 від 18.09.2019; № 81809 від 18.09.2019; № 91809 від 18.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, оскільки Рішення Комісії ГУ ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної № 1310726/41889687, № 1310731/41889687, № 1310722/41889687, № 1310727/41889687, № 1310724/41889687, № 1310729/41889687, № 1310736/41889687, № 1310720/41889687, № 1310732/41889687, № 1310733/41889687, № 1310734/41889687, № 1310728/41889687, № 1310735/41889687, № 1310721/41889687, № 1310725/41889687, № 1310730/41889687, № 1310723/41889687 від 21.10.2019 підлягають скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 11709 від 17.09.2019; № 21709 від 17.09.2019; № 31709 від 17.09.2019; № 41709 від 17.09.2019; № 51709 від 17.09.2019; № 61709 від 17.09.2019; № 71709 від 17.09.2019; № 81709 від 17.09.2019; № 11809 від 18.09.2019; № 21809 від 18.09.2019; № 31809 від 18.09.2019; № 41809 від 18.09.2019; № 51809 від 18.09.2019; № 61809 від 18.09.2019; № 71809 від 18.09.2019; № 81809 від 18.09.2019; № 91809 від 18.09.2019.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 32 657,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробейкер" задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, при Головному управлінні ДПС у м. Києві, а саме: