Постанова

від 19.05.2020 по справі 420/6355/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6355/19 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

при секретарі - П`ятіній В.В.,

за участю представника відповідача: Буханова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року по справі № 420/6355/19 за позовом Приватного підприємства "Град-Сервіс" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2019 року приватне підприємство "Град-Сервіс" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2019 №0002131404.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Головним управлінням ДФС в Одеській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства Град-Сервіс , за результатами було складено акт, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2019 року №0002131404 яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 497993 грн - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 248997 грн.

Відповідач до суду надав відзив, в якому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що ПП Град-Сервіс було укладено ряд господарських договорів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) та виконання робіт (послуг) з ТОВ Трейдфонік , ТОВ ЕНЕРГОБУД КАРГО , ТОВ ТАНФІ , ТОВ СВАРОГ-ТРЕЙД , МВП АВАНГАРД .

Оплата за ТМЦ, послуги по зазначеним договорам у перевіряємому періоді частково не здійснювалась. За даними бухгалтерського обліку у ПП Град-Сервіс рахується кредиторська заборгованість перед зазначеними контрагентами.

Операції по постачальникам: ТОВ КВІНТА ЮГ СЕРВІС код 40922157, ТОВ АЛЬФА СТАР ТРАНС код 41548315, ТОВ ЛІССА СЕРВІС код 41552295, ТОВ БЕСТ ПРАЙД , код 40948919 не віднесено до складу витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2019 року позовну заяву приватного підприємства Град-Сервіс задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.10.2019 року №0002131404.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь Приватного підприємства Град-Сервіс (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Одеська, 16, код ЄДРПОУ 32635131) судові витрати у розмірі 11204 грн (одинадцять тисяч двісті чотири) грн та 85 коп.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.01.2020 відмовив у задоволенні заяви приватного підприємства Град-Сервіс про стягнення суми витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- діяльність позивача свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб`єктами, а самі операції мали одноразовий характер;

- досліджені первинні документи не розкривають інформацію відносно придбаних послуг (комплекс послуг з перевезення обладнання та миття контейнерів для збирання твердих побутових відходів, ущільнення ТПВ,ущільнення грунту, розрівнювання, надвиг ТПВ, тощо);

- позивачем частково надані товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт перевезення товарів(ТМЦ);

- судом не взято до уваги, що на балансі підприємств контрагентів були відсутні складські приміщення, підприємства не подають податкові декларації з екологічного податку, не здійснюють плату за оренду земельних і майнових паїв та не забезпечені достатньою кількістю трудових ресурсів.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.08.2019 №6291, в період з 28.08.2019 по 10.09.2019 була проведена планова виїзна документальна перевірка приватного підприємства Град-Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки було складено акт від 24.09.2019 №000005/15-32-05-05/32635131 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП Град-Сервіс .

Актом перевірки було встановлено наступні порушення:

- пункту 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), підпунктів 5, 6, 7, пунктів 9.4 пункту 9, пункту 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 N318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), пункту 2 статті 3, пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 №996-ХIV (із змінами та доповненнями), у результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 1 187 733 грн , в тому числі періодам: за 2017 рік - 773 333 грн; за 2018 рік - 1 187 733 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено податок на додану вартість на загальну суму 497 993 грн , в тому числі: січень 2017 в сумі 27 000 грн ; травень 2017 в сумі 63 333 грн, червень 2017 в сумі 36 667 грн; серпень 2017 в сумі 38 000 грн; вересень 2017 в сумі 40 000 грн; жовтень 2017 в сумі 86 300 грн; грудень 2017 в сумі 35 700 грн; січень 2018 в сумі 40 833 грн; лютий 2018 в сумі 25 920 грн; березень 2018 в сумі 16 200 грн; квітень 2018 в сумі 19 400 грн; травень 2018 в сумі 25 920 грн; червень 2018 в сумі 11 640 грн; серпень 2018 в сумі 11640 грн; вересень 2018 в сумі 19440 грн.;

- статті 51, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями у результаті чого відбулось подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, в наслідок чого такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення податкових зобов`язань платника податку та зміни (відсутності даних) платника податку за перевіряємий період.

На підставі зазначеного Акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2019 року №0002131404 яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 497993 грн - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 248997 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, а окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) , для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з підпунктами 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків .

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до частини 6 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та в порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як встановлено судом, ПП Град-Сервіс у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ Трейдфонік (код 41429348), ТОВ Егергобуд Карго (код 39958646), ТОВ Танфі (код ЄДРПОУ 41355355), ТОВ Сварог - Трейд (код ЄДРПОУ 41649415), МВП Авангард ТОВ (код ЄДРПОУ 20945984), ТОВ Квінта Юг Сервіс (код ЄДРПОУ 40922157), ТОВ Альфа Стар Транс (код ЄДРПОУ 41548315), ТОВ Лісса Сервіс (код ЄДРПОУ 41552295), ТОВ Бест Прайд (код ЄДРПОУ 40948919),

Зобов`язання між позивачем та TOB Трейдфонік виконувалися згідно: договору поставки № 01/01-к від 01.10.2017, відповідно якого на адресу позивача було постановлено товар, а саме, контейнери для збору накопичення сміття MGB; договору поставки від 20.09.2018 року № 20/09-ПС, предметом якого була поставка контейнерів для накопичення вторинної сировини об`ємом 0,65 куб.м.; договору поставки від 02.01.2018 року № 2/01-к, предметом якого була доставка пластикових контейнерів для збору твердих побутових відходів; договору про надання послуг від 04.09.2017 № 04/09М, відповідно якого виконавець надає замовнику послуги з перевезення обладнання та миття контейнерів для збирання твердих побутових відходів об`ємом 1,1. ( а.с.34-54,т.4).

Зобов`язання між позивачем та ТОВ Енергобуд Карго виконувались відповідно договору про надання послуг від 29.05.2017 року № 2905-2017, предметом якого було надання послуг з перевезення обладнання та миття контейнерів для збирання твердих побутових відходів об`ємом 1,1. (а.с.232-247, т.3, а.с.1-33,т.4).

Зобов`язання між позивачем та ТОВ Танфі виконувались відповідно укладеного 01.10.2017 року договору №01-10- М, предметом якого було надання послуг з перевезення обладнання та миття контейнерів для збирання твердих побутових відходів об`ємом 1,1 (а.с.201-231, т.4).

Зобов`язання між позивачем та ТОВ Сварог-Трейд (виконувались відповідно: договору поставки від 25.12.2017 року № 25/12-к, предметом якого є поставка контейнерів пластикових для збору твердих побутових відходів об`ємом 1100л.; договору про надання послуг від 01.02.2018 № 02-04-СЗ, предметом якого зазначено, що виконавець зобов`язується виконувати послуги з обслуговування ділянки на сільському звалищі твердих побутових відходів (ТПВ) (а.с.67-71,91-95, т.4).

Зобов`язання між позивачем та МВП Авангард ТОВ виконувались відповідно договору про надання послуг від 02.04.2018 № 02-04-СЗ, предметом якого було надання послуг з обслуговування ділянки на сільському звалищі твердих побутових відходів (ТПВ) (а.с.72-82, т.4),

Зобов`язання між позивачем та ТОВ Квінта Юг Сервіс виконувались відповідно: договору про надання послуг від 20.04.2017 № 2004-2017, предметом якого зазначено, що виконавець зобов`язується виконувати послуги з обслуговування ділянки на сільському звалищі твердих побутових відходів (ТПВ); додатку №1 до договору про надання послуг від 20.04.2017 № 2004-2017 предметом якого зазначено, що виконавець зобов`язується виконувати послуги з розрівнювання, надвигу твердих побутових відходів та їх ущільнення, що були здійснені на сміттєзвалище, яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, поблизу села Степанівна (а.с.55-60,т.4).

Щодо взаємовідносин з цим контрагентом позивач зазначив, що за період, у якому відбулась господарська операція між позивачем та його контрагентом ТОВ Квінта Юг Сервіс податкова звітність подавалась з дотриманням вимог діючого законодавства, що підтверджується даними з сайту ДПС України (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv).

Тому, наведене посилання податкового органу про те що фінансовий звіт до органів ДПС не надавався є недоцільним та жодним чином не свідчить про можливість безтоварності господарських операцій.

Зобов`язання між позивачем та ТОВ Альфа Стар Транс виконувались відповідно: - договору про надання послуг від 01.09.2018 № 01-09-С3, предметом якого зазначено, що виконавець зобов`язується виконувати послуги з обслуговування ділянки на сільському звалищі твердих побутових відходів (ТПВ); додатку №1 до договору про надання послуг від 01.09.2018 № 01-09-С3 предметом якого зазначено, що виконавець зобов`язується виконувати послуги з розрівнювання, надвигу твердих побутових відходів та їх ущільнення, що були здійснені на сміттєзвалище, яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, поблизу села Степанівна (а.с.61-66,т.4).

Зобов`язання між позивачем та ТОВ Лісса Сервіс виконувались відповідно: договору про надання послуг від 01.03.2018 № 01-03-С3, предметом якого зазначено, що виконавець зобов`язується виконувати послуги з обслуговування ділянки на сільському звалищі твердих побутових відходів (ТПВ); додатку №1 до договору про надання послуг від 01.03.2018 № 01-03-С3 предметом якого зазначено, що виконавець зобов`язується виконувати послуги з розрівнювання, надвигу твердих побутових відходів та їх ущільнення, що були здійснені на сміттєзвалище, яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, поблизу села Степанівна(а.с.83-91,т.4).

Зобов`язання між позивачем та ТОВ Бест Прайд виконувались відповідно договору про надання послуг від 23.01.2017 № 23-01-К, предметом якого була поставка контейнерів для збору твердих побутових відході (а.с.104-115,т.4).

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за зазначеними договорами було надано видаткові накладні, заявки на надання послуг, акти надання послуг, акти прийому-передачі виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, та інші документи( а.с. 205-231,т.3; 236-247,т.3 ; 1-33,т.4; 38-54,т.4; 59-60,т.4; 64-66,т.4; 70-71,т.4; 74-82,т.4; 87-90,94,95,т.4; 106-115,т.4)

ПП Град-Сервіс частково була здійснена оплата на виконання вищезазначених договорів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. В частині у якій позивачем не було здійснено оплату за позивачем рахується кредиторська заборгованість.

З приводу наведеного суд першої інстанції вірно зазначив, що якщо контрагент ПП Град-Сервіс не виконав свого зобов`язання зі сплати відповідних податків, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Надаючи оцінку правовідносинам позивача з контрагентами, відповідач, як на підстави відсутності реальності господарських операцій, посилався на ті обставини, що підприємства не є фактичними виконавцями робіт (послуг) та не є фактичними товаровиробниками та/або імпортерами матеріальних цінностей, що поставлялись. Встановлено відсутність на балансі підприємств основних засобів 3 групи (складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ тощо), встановлено відсутність на балансі підприємств основних засобів 4-5 групи (машин, механізмів, обладнання транспорту для транспортування, завантажувально-розвантажувальних робіт тощо), у зв`язку із чим відсутня амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення, що підтверджується показниками Активів Балансів (або їх відсутністю) по всіх підприємствах за формою № 1-м, а саме: необоротні активи - 0 грн, основні засоби - 0 грн, запаси (у тому числі готова продукція) - 0 грн, необоротні активи, утримувані для продаж, та групи вибуття - 0 грн Підприємства не подають податкові декларації з екологічного податку та розрахунки за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними та пересувним джерелами забруднення, Підприємства не здійснюють плату за оренду земельних і майнових паїв. Кількісний склад працівників складає від 1-ї до 5-й людей (або їх відсутністю) з мінімальним фондом оплати праці на кожну особу (тобто відсутні фахівці загальновиробничого, загальногосподарського, складського, транспортного процесу та процесу пов`язаного з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) тощо), що підтверджується податковими розрахунками за формою № 1 ДФ (або їхньою відсутністю).

Таким чином, відповідач наголошує на фактичній відсутності трудових ресурсів на підприємствах, яка була б достатньою для постачання товарно-матеріальних цінностей та виконання будь-яких робіт та послуг. Підприємства відсутні за податковими адресами, у зв`язку із чим неможливо встановити фактичне місцезнаходження підприємств та місць виконання їхніх зобов`язань. За результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, машин, механізмів та обладнання завантажувально-розвантажувальних робіт, транспорту, будь-яких матеріалів (сировини) та товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності, також встановлено відсутність трудових ресурсів у підприємств, яка була б достатньою для самостійного виконання робіт (надання послуг) та постачання ТМЦ, що свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб`єктами, а операції мали одноразовий характер.

Згідно висновків вище перелічених податкових інформацій відповідач вважає, що встановлено документальне не підтвердження реальності господарських операцій з питань придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання.

На вказані претензії слід зазначити, що взаємовідносини між позивачем та зазначеними контрагентами відбувались згідно укладених договорів поставки, предметом яких була поставка контейнерів для збору накопичення сміття, накопичення вторинної сировини, збору твердих побутових відходів, а також згідно договорів надання послуг з перевезення обладнання та миття контейнерів для збирання твердих побутових відходів, з обслуговування ділянки на сільському звалищі твердих побутових відходів. Також суд зазначає, що посилання в акті перевірки на податкову інформацію отриману від інших податкових органів по контрагентами ПП Град-Сервіс є не обгрунтованим з огляду на те, що зазначена інформація не є відповідним актом перевірки, яким встановлюються порушення та не є належним доказом порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача.

Отже, як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Підсумовуючи наведене вище колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, а окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту.

Відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ПП Град-Сервіс , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, варто зауважити , що обставини, зазначені відносно контрагентів ПП Град-Сервіс , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ПП Град-Сервіс не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі № 826/23325/15 (К/800/18344/16) від 06.09.2016.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Отже, доводи податкового органу, що контрагенти позивача не є фактичними товаровиробниками та/або імпортерами матеріальних цінностей, що поставлялись, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України ("Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання"), в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України, прийнятого в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

При цьому наявність факту кредиторської заборгованості перед постачальником не позбавляє права позивача на формування податкового кредиту, з огляду на положення приписів пункту 198.2 статті 198 ПК України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для збільшення ПП Град-Сервіс суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість відсутні, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується із висновком, що податкове повідомлення-рішення від 15.10.2019 року №0002131404 є протиправним та належить до скасування.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань , які б спростували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Окремо суд зазначає, що посилання апелянта на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей не варто брати до уваги. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №11967/12/2670 (К/9901/40965/18) від 06.05.2020 .

Відхиляє суд також і доводи апелянта щодо неможливості формування податкового кредиту внаслідок не проведення позивачем розрахунків за отримані ТМЦ, послуги по зазначеним договорам у повному обсязі, з огляду на те, що спірний податковий кредит сформований позивачем відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України за датою тієї події, що відбувалася раніше, а саме за датою отримання позивачем товарів/послуг.

Часткове надання позивачем товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт перевезення товарів(ТМЦ) не спростовує висновок суду щодо реальності зазначених господарських операцій, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним - транспортом, тобто, товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Саме така позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного суду від 18.12.2018 року по справі № 826/13058/15.

Відхиляє апеляційний суд і посилання апелянта на те, що на балансі підприємств контрагентів були відсутні складські приміщення, підприємства не подають податкові декларації з екологічного податку, не здійснюють плату за оренду земельних і майнових паїв та не забезпечені достатньою кількістю трудових ресурсів, оскільки наявність або відсутність у підприємства основних засобів та робітників жодним чином не може свідчити про неможливість останнім виконувати господарські операції, адже, підприємство транспортні засоби та обладнання може орендувати, аналогічним чином і залучати працівників за цивільно-правовим договором або заключати договори з іншими підприємствами.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного суду від 19 червня 2018 року по справі № 826/7704/16 де судом було зазначено, що відсутність у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Як було зазначено вище, господарські операції між позивачем та контрагентами підтверджуються укладеним між сторонами договорами, на виконання яких позивачем було отримано товар та послуги. Підтвердженням цього факту були надані під час проведення перевірки податкові та видаткові накладні, складені акти наданих послуг, специфікації, товарно-транспортні накладні.

Також, згідно позиції Верховного суду, що викладена у постанові від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні приватного підприємства "Град-Сервіс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року по справі № 420/6355/19 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 22 травня 2020 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.