Постанова

від 30.07.2007 по справі а35/272-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А35/272-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.07.07р.

Справа № А35/272-07

За позовом  Прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави вособі

                     Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

                     м. Дніпропетровськ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми

     "Інтеркур'єр", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 10 426, 22 грн.

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники сторін:

  Від Прокурора - Рижик Т.М., помічник прокурора, посв.№94 від 05.07.07р.

Від Позивача  - Іващенко С.Г., провідний спеціаліст, дов.№03-06/0022 від 10.01.2007 р.

Від Відповідача  - Гордєєв Д.О., представник, дов. від 23.07.2007 р. 

СУТЬ СПОРУ :

           В судовому засіданні оголошувалася перерва з 24.07. до 26.07.2007р.

           Прокурор в інтересах держави в особі Позивача просить стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції за нестворені в 2006р. робочі місця для працевлаштування інвалідів - 10 426, 22 грн, посилаючись на звіт Відповідача та ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

           Прокурор та представник Позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

             Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що працевлаштуванням інвалідів повинні займатися відповідні державні органи, а саме  такий обов'язок покладено  на службу зайнятості, органи соціального захисту, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів, та на нього Законом не покладено обов'язок щодо пошуку інвалідів з метою їх працевлаштування. Робоче місце створюється в залежності від відповідної нозології інваліда, тому безпосереднє створення робочого місця для інваліда та пристосування його для праці інваліда здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи та без наявності конкретного інваліда провести атестацію робочого місця для нього не можливо.

           Зазначає, що ним вжито всіх заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, видано наказ №021 від 03.01.2006р.  про створення вакансій для інвалідів та повідомлено органи працевлаштування населення про наявні робочі місця для інвалідів. Крім того, зазначає, що в 2006р. на його підприємстві працював один інвалід. Вважає, що дані Звіту форми №10-ПІ не можуть використовуватися для обрахування санкцій, оскільки вказана форма звіту втратила чинність.

           В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.   

         Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

          Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХП (зі змінами та доповненнями) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік –у кількості одного робочого місця.

   Згідно зі ст. 18 Закону підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність,  з урахуванням побажань інваліда, наявних у   нього  професійних  навичок  і  знань,  а  також  рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи,  організації,  фізичні   особи,   які використовують  найману працю,  зобов'язані виділяти та створювати робочі  місця  для  працевлаштування  інвалідів,  у   тому   числі спеціальні   робочі  місця,  створювати  для  них  умови  праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації  і  забезпечувати інші    соціально-економічні    гарантії,    передбачені    чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості  інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,  і звітувати Фонду   соціального   захисту   інвалідів   про   зайнятість    та працевлаштування  інвалідів  у  порядку,  встановленому  Кабінетом Міністрів України.         

         У відповідності із „Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік” (форми 10-ПІ річна) на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала 61 особа, працюючі інваліди  –відсутні. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до нормативу –2 особи, не зайнято інвалідами відповідно до нормативу –два робочих місця.

         Посилання відповідача, що вказаний Звіт не може бути належним доказом, судом відхиляються, оскільки фактичні дані, вказані у звіті не спростовані відповідачем.

    За приписами ст. 19 Закону підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства,  організації  громадських   організацій   інвалідів, фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість   робочих   місць   для   працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї  статті,  і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів.   

          Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні  особи,  які  використовують  найману  працю,   самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.   

         Виконанням нормативу робочих місць  у  кількості,  визначеній згідно з частиною першою цієї статті,  вважається працевлаштування підприємством,   установою,    організацією,    у    тому    числі підприємством, організацією  громадських  організацій  інвалідів, фізичною особою,  яка використовує найману працю,  інвалідів,  для яких це місце роботи є основним.

     Таким чином, відповідач не виконав вимоги ст. 19 Закону щодо дотримання нормативу робочих місць для інвалідів, оскільки на його підприємстві не працювали інваліди в 2006р., в той час як норматив складає –2 особи.

           Посилання відповідача на те, що при направленні на його підприємство інвалідів з боку державних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, він зміг би працевлаштувати таких осіб, та з вини цих органів ним не виконано встановлений норматив щодо працевлаштування інваліда, суд відхиляє як безпідставні, оскільки ст. 19  Закону визначає, що виконання нормативу є саме працевлаштування інвалідів на підприємстві незалежно від того, чи направлялися вказані особи органами з працевлаштування та Наказ №021 від 03.01.2006р. не може бути належним доказом  створення робочих місць для інвалідів, оскільки в ньому навіть не визначено на які посади відповідач міг би працевлаштувати інвалідів.

              На підприємстві відповідача в період з 01.09.2006р. по 30.04.2007р. працював громадянин Столяров В.В., якому встановлено третю групу інвалідності. Але, відповідно до ст. 20 Закону норматив вважається виконаним, якщо на підприємстві працювали інваліди у визначеній нормативом кількості із розрахунку середньооблікової   чисельності. Оскільки гр. Столяров В.В. працював у відповідача в 2006р. лише  чотири місяці, тобто в перерахунку на  середньооблікову   чисельність -  менше року, то не можна вважати, що відповідач частково виконав норматив.

Відповідач надавав до Центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць та про потребу в інвалідах в листопаді-грудні 2006р, що підтверджується листом Жовтневого  районного центру зайнятості м. Дніпропетровська №645 від 15.05.2007р. Інваліди на його підприємство не направлялися, але вказане не звільняє його від виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів.

               Таким чином, заперечення відповідача безпідставні, спростовані наданими доказами та відповідач не виконав покладений на нього обов'язок щодо створення двох робочих місць шляхом працевлаштування на них інвалідів.

              Відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом.  

     Відповідно до звіту форми №10-ПІ  середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 5213,11 грн,  штраф складає 5213,11 грн х 2 = 10 426,23 грн.

          З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, суд знаходить  вимоги прокурора та позивача  обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

         Відповідно до ч. 4 ст. 94  Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

         Керуючись ст.ст.158-167 Кодексу адміністративного судочинства України,   ст.ст.  19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

          Позов задовольнити повністю.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Інтеркур?єр»- 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського,1а, код ЄДРПОУ 30619467 (р/р 2600130134101 АКБ «Кредит-Дніпро», МФО 305749) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –49029, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова,11, код ЄДРПОУ 25005978 (р/р 31218230700005 в банку ГУДКУ в Дніпропетровській області,  МФО 805012) адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів –10 426, 22 грн (десять тисяч чотириста двадцять шість  грн 22 коп).

         Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

         Постанова набирає законної сили  відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 184-186 Кодексу адміністративного судочинства України.               

Суддя

Л.П. Широбокова

 Постанова виготовлена в повному обсязі 30 липня 2007р.