Ухвала

від 22.05.2020 по справі 909/185/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/185/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відвід (самовідвід)

22.05.2020 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., розглянувши матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фахівець",

вул. Пасічна, буд. 12, кв. 3, м. Івано-Франківськ,76018;

до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради,

вул.Кардинала Любомира Гузара, буд.15, м. Івано-Франківськ, 76019;

про стягнення 165 526,00грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Фахівець" до відповідача Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 165 526,00грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.03.2020 розгляд справи відкладено.

У зв"язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області, на підставі статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області №30 від 22.05.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за наслідками проведення якого, справу №909/185/20 розподілено судді Кобецькій С.М.

Положеннями статей 35, 38, 39 Господарського процесуального кодексу України задекларовано підстави, порядок заявлення та порядок вирішення самовідводу судді.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 35 цього Кодексу суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу.

З підстав зазначених, зокрема у статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя зобов"язаний заявити самовідвід (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України).

Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (частини 1, 9 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя ОСОБА_1 є близькою родичкою судді Кобецької С.М., а тому в наявності правові підстави неможливості розгляду справи №909/185/20 у складі судді Кобецької С.М., а наслідком є заявлення самовідводу останньою.

Самовідвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України №475/97-ВР від 17.07.1997) закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже неупередженість складу суду, гарантована національним процесуальним законом, як складова права на справедливий судовий розгляд, у розумінні Європейської конвенції, включає і право на незалежний і безсторонній суд.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 3 травня 2007 у справі "Бочан проти України" нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі " Олександр Волков проти України" від 9 січня 2013 зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, пункти 28, 30 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява №33958/96, пункт 42).

В рішенні у справі " Олександр Волков проти України" від 9 січня 2013 року зазначено наступне. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, пункти 28, 30 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява №33958/96, пункт 42). Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" від 15 грудня 2005 року, пункт 119). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", пункт 32). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення у справі "Сасілор-Лормін проти Франції", заява №65411/01, пункт 62).

У рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" сказано: "стосовно суб"єктивного критерію, особиста безсторонність презюмується, поки не надано доказів протилежного ".

Згідно з пунктом 11. Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів CM/Rec (2010) 12 від 17.11.2010 зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

Крім того, Консультативна рада європейських судів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: "Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв"язків, прихильностей, упередженості, він також повинен вважатися вільним від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади буде підірвано".

Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви "спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ("Ферантелі та Сантаджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії, "Веттстейн проти Швейцарії").

Зважаючи на пріорітетність норм Європейської конвенції та принципове значення рішень Європейського суду з прав людини для національного правозастосування та сприяння посиленню системи правосуддя в Україні, виходячи із загальних принципів судочинства, важливим аспектом яких є право на справедливий суд, задля забезпечення суспільної гармонії, захисту репутації та підтримання авторитету органів правосуддя, зважаючи на конституційну гарантію права на судовий захист, з метою уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у безсторонності, неупередженості судді, самовідвід судді Кобецької С.М. у справі №909/185/20 є підставним.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

самовідвід судді Кобецької С.М. у справі №909/185/20 - задовольнити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвала підписана 22.05.2020

Суддя С.Кобецька