Рішення

від 22.05.2020 по справі 910/3387/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2020Справа № 910/3387/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" вул. Лейпцизька,1-а, м. Київ, 01015

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" вул. Пітерська, буд.5А, м. Київ, 03087

про стягнення 116 800,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" про стягнення 116 800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на факт невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору підряду № 691/5/16-18 від 11.05.2018 року в частині виконання будівельних робіт у визначений строк та згідно здійсненої передплати в сумі 116 800,00 грн., у зв`язку з чим позивач, як замовник відмовився від договору в односторонньому порядку на підставі ст. 849 ЦК України та внаслідок розірвання спірного договору просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 116 800,00 грн. як безпідставно набуті згідно ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3387/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному провадженні, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду та відповідних клопотань сторін, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/3387/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від позивача через канцелярію суду 30.03.2020 року надійшли пояснення № 400/12/12/02-20 від 27.03.2020 року на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2020 року, які разом з доданими до них доказами судом долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 року про відкриття провадження у справі № 910/3387/20 надсилалась листом з рекомендованим повідомленням на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: вул. Пітерська, буд.5А, м. Київ, 03087, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, ухвала суду від 12.03.2020 року, яка надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, повернута відділенням поштового зв`язку неврученою адресату з інших причин, які не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, в матеріалах справи відсутні та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/3387/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 12.03.2020 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Натомість, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю ЦК Київбуд не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 11 травня 2018 року між Приватним акціонерним товариством Київводоканал (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЦК Київбуд (підрядник за договором, відповідач у справі) укладено Договір підряду № 691/5/16-18 (далі - Договір), в порядку та на умовах якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик і своїми силами виконати роботи, а саме: заміну віконних блоків дерев`яних на металопластикові в приміщенні адміністративної будівлі Управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції Департаменту експлуатації водопровідного господарства ПрАТ АК Київводоканал , а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Розділами 2-11 Договору сторони погодили вартість робіт та порядок розрахунків, обов`язки та права сторін, строк виконання та порядок здачі - приймання робіт, гарантійний строк, строк дії договору, відповідальність сторін, зміну умов договору та розв`язання суперечок, інші умови тощо.

Згідно п. 6.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного року на виконані роботи.

Договір підписаний уповноваженими представниками замовника та підрядника і скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є підряду, який регулюється нормами §1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно п. 1.2 Договору склад та вартість робіт за Договором визначається договірною ціною та кошторисом, які погоджуються обома Сторонами.

Так, сторонами у відповідності до умов Договору погоджено та підписано Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на ДЕВГ УЕДнВС. Заміна віконних блоків дерев`яних на металопластикові в адмінкорпусі.

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Так, за умовами п. 4.1 Договору строк виконання робіт - 2 місяці з моменту підписання сторонами даного Договору. Окремі етапи робіт деталізуються у графіку виконання робіт, оформленому сторонами, що є невід`ємною частиною Договору.

Тобто, з урахуванням вказаних умов Договору граничний строком виконання робіт за Договором є 11.07.2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 2.1 Договору орієнтовна загальна вартість робіт за даним Договором становить 148 450 грн. 78 коп. в тому числі ПДВ-20% - 24 741 гри. 80 коп.

Вартість робіт, вказана в п. 2.1 Договору, визначена Договірною ціною та кошторисом, погодженими та підписаними сторонами, які є невід`ємною частиною Договору.

В матеріалах справи наявна погоджена сторонами Договірна ціна до Договору на вказану суму 148 450,78 грн., яка є підставою для визначення розміру взаємних розрахунків між замовником і виконавцем.

Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 2.3 Договору на підставі окремої заявки підрядника замовник на власний розсуд має право надати підряднику аванс для придбання матеріалів і перерахувати його на розрахунковий рахунок підрядника. Подальша сплата виконується після остаточного виконання робіт на підставі Акту виконаних робіт згідно фактичних обсягів виконаних робіт протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п.2.4 Договору).

Зокрема, як встановлено судом за матеріалами справи, згідно умов Договору позивачем як замовником у відповідності до листа відповідача № 240 від 10.05.2018 року про необхідність надання авансу в сумі 116800,00 грн. було здійснено авансовий платіж у розмірі 116800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3869 від 25.05.2018 року на суму 58400,00 грн. та № 4008 від 01.06.2018 року на суму 58400,00 грн. із зазначенням призначення платежу "оплата аванс на придбання матеріалів зг. листа № 240 від 10.0 дог. 691691/5/16 від 11.05.18...", копії яких додані до матеріалів справи.

Факт отримання передплати та її розмір відповідачем не заперечувався.

Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до умов п. 4.7 Договору здача-приймання результатів виконаних робіт оформлюється Актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 Договору передбачено обов`язок підрядника на свій ризик, своїми силами і засобами, в повному обсязі, своєчасно і якісно виконати роботи, передбачені Договором.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом згідно матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за Договором в частині своєчасного виконання робіт не виконав та у визначені Договором строки не провів роботи з заміни віконних блоків дерев`яних на металопластикові в приміщенні адміністративної будівлі, у зв`язку з чим позивач керуючись ч. 2 ст. 849 ЦК України та умовами п.п. 3.4.2 п.3.4 Договору направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від Договору № 7479/2/36/02-19 від 19.12.2019 року, оскільки відповідач до виконання робіт по спірному Договору відповідач не приступив, в зв`язку з чим замовник зазначив про розірвання спірного Договору з 27.12.2019 року.

Факт надсилання повідомлення про розірвання на адресу відповідача підтверджується наданою позивачем копією опису вкладення в цінний лист № 0101505789777 від 21.12.2019 року, який згідно витягу з офіційного сайту АТ Укрпошта не було вручено адресату під час доставки з інших причин 27.12.2019 року та повернуто позивачеві.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В подальшому з метою досудового врегулювання спору ПАТ АК Київводоканал на адресу відповідача було направлено вимогу № 692/12/36/02-20 від 07.02.2020 року, в якій позивач у зв`язку із закінченням 11.07.2018 року визначених Договором строків виконання робіт та відмовою замовника від Договору, на підставі ст. 1212 ЦК України вимагав від підрядника повернення коштів в сумі 116 800,00 грн., сплачених замовником за виконання робіт, як безпідставно набутих.

Зазначена вимога, факт надсилання якої на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 07.02.2020 року та опису вкладення в цінний лист № 0101505403852, згідно даних офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження поштового відправлення була повернута неврученою адресату 11.02.2020 року.

Отже, вимога щодо погашення заборгованості була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем, свої зобов`язання щодо виконання обумовлених Договором робіт по заміни віконних блоків дерев`яних на металопластикові в приміщенні адміністративної будівлі у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі здійсненої позивачем передплати (авансового платежу) в сумі 116 800,00 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві як безпідставно отримані кошти згідно ст. 1212 ЦК України, оскільки правова підстава їх набуття, а саме спірний Договір, відпала (є розірваним).

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Доказів визнання недійсним Договору підряду № 691/5/16-18 від 11.05.2018 року та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, судом на підставі правової оцінки положень Договору встановлено, що викладені в договорі умови були визначені та погоджені сторонами. Отже, сторони, відповідно до вимог статті 180 ГК України, погодили істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання робіт, порядок передачі виконаних робіт та їх оплати, строк дії Договору тощо.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Так, згідно умов п. 6.2 Договору даний Договір може бути розірвано достроково в порядку та на підставах, передбачених цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 3.4.2 п.3.4 Договору замовник має право якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи, виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим або не виконав роботи у встановлений строк - відмовитися від Договору і вимагати відшкодування збитків (в т. ч. повернення грошових коштів, сплачених Підряднику за виконання робіт) у встановленому чинним законодавством порядку.

При цьому зазначений підпункт Договору кореспондується з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Юридичний аналіз статей 837, частин 2, 4 статті 849 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання. Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Тобто в даному випадку законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов`язань за договором підряду відповідно до ст. 849 ЦК України, проте інших способів захисту прав замовника, зокрема, можливості повернення авансу, якщо підрядником порушено строки виконання робіт, саме спірним Договором підряду не передбачено.

Суд зазначає, що передбачене частиною 4 статті 849 ЦК України право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду є безумовним.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі є: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Предметом спору є можливість застосування наслідків припиненого в односторонньому порядку правочину, зокрема, передоплати на суму 116 800,00 грн. як способу безпідставного користування відповідачем коштами позивача.

Як встановлено судом, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України щодо розірвання Договору підряду № 691/5/16-18 від 11.05.2018 року в односторонньому порядку шляхом надсилання письмової відмови від договору від 19.12.2019 року № 7479/12/363/02-19, звернувшись в подальшому до суду з позовною вимогою про повернення передоплати як безпідставно набутого майна.

У справі, яка розглядається, судом встановлено згідно наданих позивачем матеріалів, що підрядник не приступив до виконання робіт із заміни віконних дерев`яних блоків на металопластикові у приміщенні адмінбудівлі у визначені Договором строки. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт сплати замовником підряднику 116 800,00 грн. авансу для придбання матеріалів.

Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначалось також у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача 116 800,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у Постановах від 10.05.2018 року у справі № 916/1591/17, від 11.11.2018 року у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 року у справі №912/2709/17 та від 15.02.2019 року у справі № 910/21154/17.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та вказані приписи чинного законодавства, спеціальними нормами якого передбачено певні способи захисту прав та інтересів сторін договору підряду, оскільки відповідно до частин 2, 4 статті 849 ЦК України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов`язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов`язань, та стягнути завдані порушенням зобов`язань збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору, зважаючи на наявність доказів відмови позивача як замовника від Договору підряду в порядку, передбаченому частиною 3 статті 849 ЦК України, за висновками суду останнім з урахуванням приписів ст. 1212 ЦК України після припинення дії Договору підряду набуто права на повернення здійсненої за спірним Договором переплати в сумі 116 800,00 грн. як безпідставно набутих коштів та, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення боргу відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 116 800,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" (вул. Пітерська, буд.5А, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 39538465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦК "КИЇВБУД" (вул. Пітерська, буд.5А, м. Київ, 03087, код ЄДРПОУ 03327664) 116 800,00 грн. (сто шістнадцять тисяч вісімсот грн. 00 грн.) боргу та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2020 року.

Суддя А.М. Селівон