Рішення

від 12.05.2020 по справі 902/25/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2020 р. Cправа № 902/25/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем", м.Київ

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", с.Хоменки Шаргородського району Вінницької області

про стягнення 167773,54 грн заборгованості згідно договору поставки

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 14.01.2020 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" про стягнення на його користь з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" суми грошових коштів в розмірі 167773,54 грн, що складається з: основної заборгованості в розмірі 150005,20 грн, пені у розмірі 10676,14 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6010,34 грн, 3% річних у розмірі 1081,86 грн. Вказана заборгованість нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №15.11.18-45/1 від 15.11.2018 в частині здійснення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою суду від 20.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/25/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

27.02.2020, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті.

За результатами судового засідання, 02.04.2020, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.05.2020.

На визначену судом дату (12.05.2020) представники сторін не з`явилися, хоча про місце, дату та час проведення судового засідання останні повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Окрім того, відповідача додатково повідомлено про судове засідання телефонограмою №902/25/20/587/20 від 28.04.2020.

Разом з тим, суд враховує, що 27.04.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача №ОЛ-21.04.20/545 від 21.04.2020 про розгляд справи за його відсутності. При цьому останній зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Таким чином, оскільки судом вжито визначені статтями 242 Господарського процесуального кодексу України заходи щодо повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, що призначено на 12.05.2020 у суду є достатні підстави вважати, що останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Таким чином, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

15.11.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем" (далі по тексту також - постачальник, позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" (далі по тексту також - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 15.11.18-45/1 (далі по тексту також - Договір).

Згідно до предмету Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (далі по тексту також - Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його (п.1.1 Договору).

Найменування, асортимент та кількість Товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна кількість та вартість Товару, що поставляється по даному Договору, визначається сукупністю всього Товару, що передасться Постачальником у власність Покупцеві, за усіма специфікаціями, протягом всього строку дії цього Договору (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до п.3.5 Договору покупець оплачує Товар шляхом 100 % передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній специфікації до цього Договору.

За порушення грошових зобов`язань по оплаті Товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення (п.9.4. Договору).

Пунктом 9.6 Договору сторони узгодили, що нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку.

27.11.2018 між сторонами Договору обопільно підписано та скріплено печатками Специфікацію №2 до Договору.

Так, відповідно до п.2 Специфікації загальна вартість товару, що постачається становить 250932,53 грн.

Відповідно до п.3 Специфікації покупець оплачує вартість Товару наступним чином:

а) оплата Товару в розмірі 30% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 27.11.2018.

б) решта вартості Товару в розмірі 70% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 30.10.2019.

Товар повинен бути поставлений Покупцю у строк до 08.03.2019, у разі виконання Покупцем п.3.а) даної Специфікації. Допускається поставка товару окремими партіями.

Також, 27.11.2018 між сторонами Договору обопільно підписано та скріплено печатками Специфікацію №3 до Договору на поставку товару загальною вартістю 176703,19 грн на умовах, визначених у Специфікації №2.

На виконання умов Договору та Специфікацій позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар загальною вартістю 427635,72 грн, а саме: відповідно до видаткової накладної №АГ-18/03227 від 18.03.2019 на суму 176703,19 грн, відповідно до видаткової накладної №АГ-09/04225 від 09.04.2019 на суму 121283,71 грн та відповідно до видаткової накладної №АГ-30/11042 від 30.11.2018 на суму 129648,82 грн.

В свою чергу відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 277630,52 грн, у зв`язку із чим утворилася заборгованість на суму 150005,20 грн.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Як слідує з матеріалів справи між сторонами виник спір з приводу виконання договору № 15.11.18-45/1 від 15.11.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось раніше, сторонами визначено зобов`язання відповідача по оплаті 30% від суми вартості обумовленого товару, що за двома специфікаціями становить 128290,72 грн.

На виконання вказаного зобов`язання відповідачем сплачено 128291,00 грн, що підтверджується випискою банку (а.с.19). В свою чергу позивач відповідно до видаткової накладної № АГ-30/11042 від 30.11.2018 поставив відповідачу товару на суму 129648,82 грн.

В подальшому позивачем поставлено товар на суму 297986,9 грн (видаткові накладні №№ АГ-18/03227 від 18.03.2019, АГ-09/04225 від 09.04.2019).

Вказаний товар, відповідно до умов Договору та Специфікацій підлягав оплаті відповідачем до 30.10.2019. Тоді як, останнім було здійснено платежі на загальну суму 149339,52 грн, а саме: 29000,00 грн (16.10.2019), 70000,00 грн (23.10.2019), 15339,52 грн (06.12.2019), 35000,00 грн (26.12.2019).

Таким чином, залишився неоплаченим товар на загальну суму 150005,20 грн.

Так, суд враховує, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене та враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем отриманого товару в повному обсязі суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 150005,20 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 10676,14 грн та 3% річних у розмірі 1081,86 грн, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. При цьому згідно до п.9.6 Договору нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення покупцем оплати вартості отриманого товару суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності визначення позивачем періоду нарахування та розрахунку 3 % річних та пені, за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що розмір пені становить 10669,04 грн, розмір 3% річних становить 1081,55 грн.

З огляду на викладене підлягає стягненню пеня та 3 % річних у визначеному судом розмірі.

Судом також розглянуто вимогу про стягнення з відповідача 6010,34 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, які нараховані позивачем з посиланням на положення ст.ст. 536, 692, 694, 1214 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

За приписами ст. 695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Як зазначалось раніше сторонами в пункті 9.4 Договору обумовлено, що за порушення грошових зобов`язань по оплаті Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

При цьому варто відзначити, що як слідує із змісту Договору та Специфікацій сторонами передбачено проведення оплати відповідачем вартості отриманого товару з відстрочкою (п.3 Специфікацій).

Таким чином, оскільки відповідач прострочив оплату товару, відповідно позивач як постачальник має право на нарахування процентів відповідно до статті 536 ЦК України.

Положення статті 536 Цивільного кодексу України передбачають, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як роз`яснено в п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами є правомірною та обґрунтованою, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності розрахунку вказаного нарахування за визначений позивачем період (з 31.10.2019 по 05.12.2019) судом не виявлено арифметичної помилки, з огляду на що вказана вимога задовольняється судом в заявленому позивачем розмірі, а саме 10676,14 грн (3% за кожен місяць від прострочення суми, за весь період прострочення).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (вул.Івана Цурканя, буд.23, с.Хоменки, Шаргородський район, Вінницька обл., 23544, код ЄДРПОУ 03728245) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (проспект Героїв Сталінграда, буд.6А, м.Київ, 04210, код ЄДРПОУ 30967207) 150005,20 грн заборгованості; 10669,04 грн пені; 1081,55 грн 3% річних; 6010,34 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами; 2516,49 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 7,1 грн - пені, 0,31 грн - 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22 травня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (проспект Героїв Сталінграда, буд.6А, м.Київ, 04210);

3 - відповідачу ( вул.Івана Цурканя, буд.23, с.Хоменки, Шаргородський район, Вінницька обл., 23544)