Рішення

від 21.05.2020 по справі 904/986/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020м. ДніпроСправа № 904/986/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", м. Дніпро

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області, м. Дніпро

про стягнення 93357,17 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області заборгованість у розмірі 93 357,17 грн., з яких:

- основний борг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів у розмірі 79279,20 грн.;

- інфляційні втрати за період до 11.02.2020 у розмірі 622,93 грн.;

- 3 % річних у розмірі 622,93 грн.;

- пеня із розрахунку 0,1% за кожен день прострочення за період до 11.02.2020 у розмірі 7578,93грн.,

- штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, термін прострочення якої перевищує 30 календарних днів за період до 11.02.2020 у розмірі 5 549,54грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №195/1 послуги з поводження з побутовими відходами від 14 червня 2019 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує тим, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області є бюджетною установою та фінансується за кошти з Державного бюджету України, в порядку передбаченому Бюджетним кодексом України. У зв`язку з недостатнім фінансуванням виникає заборгованість. Після уточнення інформації про наявну заборгованість у управлінні бухгалтерії, представник відповідача надасть додаткову інформацію до суду. Крім того, позивач направив до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області лише копію позовної заяви без додатків. Відповідач вважає, що до всіх заявлених штрафних санкцій має бути застосовано позовну давність, оскільки нарахування було здійснено за період більше ніж один рік.

26 березня 2020 року до господарського суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач не погоджується із зазначеними у відзиві на позов підставами для відмови у позові. Згідно п.5.4. договору №195/1 від 14.06.2019, оплата послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт за попередній місяць, з урахуванням зобов`язань відповідача, указаних у п.3.2.13 договору. Розрахунок стягуваної суми було здійснено за шість місяців прострочки. Відповідач не надав доказів відсутності бюджетного фінансування своїх витрат.

В письмових поясненнях від 14.05.2020 позивач зазначає, що на другій сторінці у восьмому рядку позову помилково зазначив замість 11.02.2020 - 11.02.2010. Очевидність допущеної технічної помилки підтверджується розрахунком пені, наданим до позовної заяви, в якому чітко зазначено про нарахування пені за період з 30.06.2019 по 11.02.2020. Також позивач зазначає, що в назві розрахунку стягуваної суми помилково зазначив 2018 рік, оскільки зміст самого документу свідчить саме про період розрахунку з 01.06.2019 по 11.02.2020.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 справу №904/986/20 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання у справі на 17.03.2020. У судовому засіданні 17.03.2020 розгляд справи відкладено до 14.04.2020. Судове засідання, призначене на 14.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Євстигнеєвої Н.М. у відпустці.

Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2020 повідомлено учасників справи про призначення наступного судового засідання на іншу дату після повернення судді з відпустки. Ухвалою суду від 07.05.2020 розгляд справи призначено на 21.05.2020.

У судове засідання 21.05.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися, причин нез`явлення суду не повідомили.

При цьому, враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань, суд визнає причини неявки у судове засідання представників позивача та відповідача поважними.

Про день, час та місце судового засідання позивач та відповідач були повідомлені належним чином.

14 травня 2020 року позивач надав до суду клопотання, яким просить суд розглянути справу за відсутності його представника на підставі наявних матеріалів.

Належність повідомлення відповідача підтверджується направленням ухвали суду від 07.05.2020 на його офіційну електронну адресу office@dkt.dp.ua/. Крім того, 21.05.2020 до канцелярії господарського суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, яке обумовлено дією на території України заходів карантинного обмеження щодо запобігання розповсюдженню коронавірусу COVID-19.

З огляду на те, що в матеріалах справи наявні відзив на позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, відсутність клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд, з огляду на положення, визначені статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2019 року Товариством з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (виконавець) та Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (споживач) укладено договір №195/1 надання послуг з поводження з побутовими відходами, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язується надати послуги з поводження з побутовими відходами, надалі ТПВ, відповідно до адреси об`єктів і періодичності вивозу, заявлених в довідці про дислокацію, а споживач зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах даного договору, згідно калькуляції (Додаток №2). Код ДК 021:2015:90510000-5- Утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям.

Ціна та сума договору складає 109 494,00грн. (п.2.2. договору).

Вартість послуг за 1 м 3 складає 105,00грн., ПДВ 20% - 21грн., загальна вартість 126,00грн. (п.5.2. договору).

Кількість ТПВ, що підлягає вивезенню за даним договором, визначається на підставі норм, затверджених рішенням сесії Дніпропетровської міської ради V скликання від 28.11.2007 №25/25 "Про затвердження норм утворення ТПВ для житлових будинків територіальної громади м. Дніпропетровська незалежно від форм власності та для підприємств невиробничої сфери по фактичному накопиченню ТПВ (але не менш затверджених норм утворення)" (п.5.3. договору).

Згідно п.5.4. договору оплата послуг здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт за попередній місяць.

Розрахунок обсягу послуг, виконуваних виконавцем за даним договором: згідно дислокації - 8 контейнерів, об`єм -869 м 3 , вартість м 3 - 105,00грн., загальна сума - 109 494,00грн. (п.5.6. договору).

За невиконання чи неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.6.1. договору).

Пунктом 6.3.1. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної та/або не повної оплати споживачем послуг з вивезення та захоронення ТПВ, споживач зобов`язаний оплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.

У разі порушення споживачем строків оплати отриманих послуг, передбачених п.5.3. договору, із споживача стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п.6.3.2. договору).

Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання і дійсний з 01.06.2019 до 31.12.2019, у частині виконання платіжних зобов`язань споживача - до повного виконання платіжних зобов`язань споживача згідно ст. 631 ЦК України та ст. 180 Господарського кодексу України.

На виконання умов договору №195/1 від 14.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", як виконавець, надало Головному управлінню Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, як споживачу, послуги щодо вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), що підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг:

Акт № 19/020316 у серпні 2019 року на суму 16216,20 грн.,

Акт № 19/022878 у вересні 2019 року на суму 14414,40 грн.,

Акт № 19/025823 у жовтні 2019 року на суму 17602,20 грн.,

Акт № 19/029016 у листопаді 2019 року на суму 14830,20 грн.,

Акт №19/029017 у грудні 2019 року на суму 16216,20 грн. (а.с.16-18).

Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Таким чином, за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 79279,20грн.

Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області свої зобов`язання з оплати наданих послуг за договором №195/1 від 14.06.2019 за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року на суму 79279,20грн. не виконало.

Позивач зазначає, що відповідачем надані послуги щодо вивезення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) не оплачено, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 79279,20грн., що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору надання послуг з поводження з побутовими відходами, строк його дії, наявність актів приймання - передачі наданих послуг з охорони об`єкта, оплати наданих послуг та наявність заборгованості, строк виконання зобов`язання з оплати, наявність прострочки його виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

За пунктом п.5.4. договору оплата послуг здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт за попередній місяць.

Зі змісту наданих позивачем актів про фактичне виконання послуг убачається, що акти за серпень 2019 року - грудень 2019 року не містять дати їх підписання.

Визначення строків та термінів врегульовано главою 18 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч.3 цього Кодексу).

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням наведених положень, датою підписання актів про фактичне виконання послуг є 31 серпня 2019 року, 30 вересня 2019 року, 31 жовтня 2019 року, 30 листопада 2019 року та 31 грудня 2019 року. Прострочка виконання зобов`язань за актами фактично наданих послуг, з урахуванням п.5.4. договору, настає з 07.09.2019, з 08.10.2019, з 08.11.2019, з 07.12.2019, з 09.01.2020.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 79279,20грн. є законними та обгрунтованими, відтак, підлягають задоволенню.

Крім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлена вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 622,93 грн. та інфляційні втрати за період з липня 2019 року до 11.02.2020 у розмірі 622,93 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору №195/1 надання послуги з поводження з побутовими відходами (ТПВ) сторони передбачили відповідальність боржника за несвоєчасну та/або неповну оплату споживачем послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів.

Згідно п.6.3.1. договору у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати споживачем послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, споживач зобов`язаний оплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом помилок не виявлено, сума 622,93грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню повністю на користь позивача.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково у сумі 282,83грн. за загальний період з вересня 2019 року по січень 2020 року, виходячи з наступного:

на заборгованість серпня 2019 року у сумі 16216,20грн. х 101,30329229% (сукупний індекс інфляції за вересень-грудень 2019 року) = 16427,54грн. -16216,20грн.= 211,34грн.,

на заборгованість вересня 2019 року у сумі 14414,40грн. х 100,5990986% (сукупний індекс інфляції за жовтень-грудень 2019 року) =86,36грн.,

на заборгованість жовтня 2019 року у сумі 17602,20грн. х 99,8998% (сукупний індекс інфляції за листопад-грудень 2019 року; в зазначеному періоді мала місце дефляція) = - 17,64грн.,

на заборгованість листопада 2019 року у сумі 14830,2грн. х 99,8% (індекс інфляції за грудень 2019 року; в зазначеному періоді мала місце дефляція) = - 29,66грн.,

на заборгованість грудня 2019 року у сумі 16216,20грн. х 100,2% (індекс інфляції за січень 2020 року)=32,43грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у сумі 282,83грн. (211,34грн. + 86,36грн. -17,64грн.- 29,66грн. + 32,43грн.).

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню із розрахунку 0,1% за кожен день прострочення за період з 30.06.2019 до 11.02.2020 включно у розмірі 7 578,93грн. та штраф у розмірі 7% з суми заборгованості у сумі 5 549,54грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

В пункті 6.3.2. договору сторони передбачили, що за порушення споживачем строків оплати отриманих послуг, передбачених п.5.3. договору, із споживача стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущене прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежєу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно розрахунку позивача, заявлена до стягнення пеня обчислена у сумі 7 578,93грн. за період з 06.09.2019 по 11.02.2020.

Як встановлено судом, датою підписання актів про фактичне виконання послуг є 31 серпня 2019 року, 30 вересня 2019 року, 31 жовтня 2019 року, 30 листопада 2019 року та 31 грудня 2019 року. Прострочка виконання зобов`язань за актами фактично наданих послуг за спірний період, з урахуванням п.5.4. договору, настає з 07.09.2019, з 08.10.2019, з 08.11.2019, з 07.12.2019, з 09.01.2020 відповідно.

За перерахунком суду, здійсненим за допомогою програми "Законодавство", пеня складає 5 879,94грн., виходячи з наступного:

на заборгованість серпня 2019 року у розмірі 16216,20грн. пеня нараховується за період прострочки з 07.09.2019 до 11.02.2020 (158дн.) та становить 2082,37грн.,

на заборгованість вересня 2019 року у розмірі 14414,40грн. пеня нараховується за період прострочки з 08.10.2019 до 11.02.2020 (127дн.) та становить 1446,99грн.,

на заборгованість жовтня 2019 року у розмірі 17602,20грн. пеня нараховується за період прострочки з 08.11.2019 до 11.02.2020 (96дн.) та становить 1287,16грн.,

на заборгованість листопада 2019 року у розмірі 14830,2грн. пеня нараховується за період прострочки з 07.12.2019 до 11.02.2020 (67дн.) та становить 719,19грн.,

на заборгованість грудня 2019 року у розмірі 16216,20грн. пеня нараховується за період прострочки з 11.01.2020 до 11.02.2020 (31дн.) та становить 344,26грн.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, в розмірі 5 879,97грн.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання щодо сплати вартості наданих послуг складає понад 30 днів, вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 7% вказаної вартості заявлена правомірно. Сума штрафу у розмірі 7% складає: 79279,20грн. х7%= 5 549,54грн.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 91 614,47грн., з яких: заборгованість за надані послуги у розмірі 79279,20грн., три відсотки річних у розмірі 622,93грн., втрати від інфляції у розмірі 282,83грн., пеня у розмірі 5 879,97грн., штраф у розмірі 7% у сумі 5 549,54грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки Головне управління ДФС у Дніпропетровській області є бюджетною установою та фінансується за кошти Державного бюджету України в порядку передбаченому Бюджетним кодексом України, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до статей 96 та 625 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми статей 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відсутність бюджетного фінансування не вважається підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання. Додаткова угода про зміну строків розрахунків з цієї причини не укладалась.

Крім того, за умовами договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами виконання зобов`язання споживачем з оплати наданої послуги (строки та порядок оплати) не обумовлено наявністю бюджетного фінансування замовника, а тому відповідач безпідставно посилається на дану обставину як таку, що звільняє його від обов`язку сплатити за надані послуги у встановлений договором строк.

Відсутність бюджетного фінансування не виправдовує прострочення відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Доводи відповідача щодо неотримання ним додатків до позовної заяви, зокрема розрахунку пені, спростовуються наданим до позовної заяви описом вкладення у цінний лист на адресу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (а.с.19).

Суд не вбачає підстав для застосування до вимоги позивача про стягнення пені позовної давності в один рік на підставі п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки, як убачається з доданого до позовної заяви розрахунку, пеня обчислена за загальний період з 06.09.2019 по 11.02.2020. Зазначення в позовній заяві періоду до 11.02.2010 є технічною помилкою позивача, про що зазначено в письмових поясненнях, які надійшли до суду 14.05.2020.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2062,76грн.

Керуючись ст.ст.2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області про стягнення 93357,17 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, ідентифікаційний код 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе,26, ідентифікаційний код 02128158) заборгованість за договором №195/1 від 14.06.2019 у розмірі 79279 (сімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят девять)грн.20коп., три відсотки річних у розмірі 622 (шістсот двадцять дві)грн.93коп., втрати від інфляції у розмірі 282 (двісті вісімдесят дві)грн.83коп., пеню у розмірі 5 879 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять)грн.97коп., штраф у розмірі 7% у сумі 5 549 (п`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять)грн. 54коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2062 (дві тисячі шістдесят дві)грн.76коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням пункту четвертого розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 22.05.2020

Суддя Н.М. Євстигнеєва