Рішення

від 18.05.2020 по справі 920/344/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.2020 Справа № 920/344/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/344/20

за позовом Керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області (вул. Соборна, 43, м. Ромни, Сумська область, 41100) в інтересах держави в особі Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області (вул. 1 Травня, 32, с. Сулими, Роменський район, Сумська область, 42030),

до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Сулими-Джерело" (вул. Хліборобська, 27, с. Сулими, Роменський район, Сумська область, 42030),

про визнання недійсним договору та повернення нерухомого майна,

за участю представників сторін:

Прокурор - Вортоломей М.Ф. (службове посвідчення № 035621 від 07.09.2015);

Від позивача - не з`явився;

Від відповідача - не з`явився;

Прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача, в якому просить визнати недійсним договір про безоплатне користування від 15.11.2016 укладений між Сулимівською сільською радою Роменського району Сумської області та Обслуговуючим кооперативом "Сулими-Джерело"; зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді в особі Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області водопровід, що розташований в с. Коновали Роменського району Сумської області, який передано згідно акту приймання-передачі основних засобів від 15.11.2016. Також прокурор просить стягнути з відповідача на користь Прокуратури Сумської області витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.04.2020 відкрите провадження у справі № 920/344/20, призначене підготовче засідання на 18.05.2020, 12:00; наданий відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; наданий прокурору та позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив.

29.04.2020 позивач подав лист № 02-27/196 від 24.04.2020, в якому зазначає, що не має заперечень проти позову та просить суд розглядати справу без участі представника сільської ради.

29.04.2020 відповідач подав лист № 1 від 24.04.2020, в якому позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить розглянути справу без участі представника Обслуговуючого кооперативу "Сулими-Джерело".

05.05.2020 прокурор подав заяву (вх. № 1448к від 05.05.2020), в якій просить суд повернути прокуратурі Сумської області 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Згідно із ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

09.11.2016 Сулимівською сільською радою Роменського району Сумської області прийнято рішення Про передачу водопроводу в селі Коновали на баланс обслуговуючого кооперативу Сулими -Джерело .

15.11.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір про безоплатне користування майном в с. Коновали Роменського району, за умовами якого Сулимівська сільська рада Роменського району Сумської області передає ОК СУЛИМИ-ДЖЕРЕЛО водопровід балансовою вартістю 596 000 гривень, який розташований в с. Коновали Роменського району, в оперативне управління терміном на 15 років.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 15.11.2030 (п. 4.1. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів від 15.11.2016 Сулимівською сільською радою Роменського району Сумської області в користування обслуговуючому кооперативу Суми-Джерело передано основні засоби: водопровід по селу Коновали балансовою вартістю 596 000 грн.

Відповідно до довідки Сулимівської сільської ради Роменського району від 20.03.2020 № 02-27/134 загальна залишкова балансова вартість майна станом на 01.01.2020 становить 485446 грн.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що договір про безоплатне користування від 15.11.2016 укладено сторонами з порушеннями ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна та ст. 5 Закону України Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності , тому наявні правові підстави для визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов`язання повернути майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При зверненні з позовом до суду прокурором вказано в чому на його думку полягає порушення інтересів держави. Зокрема, використання комунального майна відповідачем без відповідної правової підстави ослаблює економічну основу територіальної громади, в значній мірі стримує наповнення місцевого бюджету, що в свою чергу позбавляє можливості здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби села, а тому безкоштовна передача комунального майна таким інтересам не відповідає. Враховуючи, що спірне комунальне майно призначене для забезпечення населення послугами з водопостачання та водовідведення, використання його відповідачем без належних правовстановлюючих документів не сприяє якісному та стабільному забезпеченню населення відповідними комунальними послугами.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Згідно із ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як зазначено вище, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

В контексті зазначеного, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З метою встановлення причин не вжиття Сулимівською сільською радою Роменського району заходів щодо усунення виявлених порушень та повернення комунального майна, Роменською місцевою прокуратурою Сумської області спрямовано до сільської ради відповідний лист № 33-1586 вих-20 від 20.03.2020. Сулимівською сільською радою відповіді на лист не надано, що свідчить про незацікавленість сільської ради сприяти усуненню виявлених прокурором порушень.

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Роменською місцевою прокуратурою 31.03.2020 повідомлено позивача про намір реалізувати представницькі повноваження прокуратури шляхом звернення до суду з вищевказаним позовом.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що прокурором дотримано вимоги Закону України Про прокуратуру , Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що побудований за кошти сільської ради водопровід по селу Коновали Роменського району Сумської області був переданий відповідачу в оперативне управління терміном на 15 років (п. 1.1. оспорюваного договоур).

Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 1 та частиною п`ятою статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом пунктів 30, 31 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Натомість частина друга статті 135 Господарського кодексу України встановлює, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Отже, майно комунальної власності не може передаватися в оперативне управління установам (організаціям), які не були утворені відповідним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні.

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо переліку засновників, судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив Сулими-Джерело не належить до таких установ (організацій), відповідно у сільської ради були відсутні повноваження передавати відповідачу майно на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції чинній на дату укладення оспорюваного договору, цей закон регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відносини оренди об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності"

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Концесія - форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об`єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції (ст. 1 Закону України Про концесію).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", в редакції чинній на дату укладення оспорюваного договору, рішення про передачу в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, приймають стосовно об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади села, селища, міста, - відповідні сільські, селищні, міські ради; стосовно об`єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад і в управлінні районної, обласної ради, - відповідна районна, обласна рада за дорученням відповідних рад територіальних громад.

За приписами ст. 5 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" в редакції чинній на дату укладення оспорюваного договору, передача об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію здійснюється за ініціативою фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями чи концесіонерами відповідно до Закону, або виконавчих органів сільських, селищних, міських рад чи місцевих органів виконавчої влади.

Заяву (подання), в якій міститься ініціатива щодо передачі об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію, заінтересовані особи (органи) подають відповідній раді, визначеній статтею 3 цього Закону, для розгляду на черговій сесії ради. За результатами розгляду заяви (подання) рада приймає рішення про пропозицію передачі об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення в оренду чи концесію або про відмову в його передачі в оренду чи концесію.

При прийнятті рішення про пропозицію щодо передачі об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, в оренду чи концесію або про відмову в його передачі в оренду чи концесію одержання висновків органів Антимонопольного комітету України про можливість оренди чи концесії та про умови договору оренди чи концесії не є обов`язковим.

У разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об`єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об`єкта в оренду чи концесію.

Відповідно до ч. 16 ст. 7 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", у разі якщо під час проведення конкурсу на право отримання в оренду чи концесію об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, з`ясується, що після закінчення встановленого строку реєстрації учасників конкурсу зареєстровано лише одного учасника, відповідна рада на підставі висновку конкурсної комісії може прийняти рішення про визнання цього учасника переможцем конкурсу.

Протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про визначення переможця конкурсу після погодження всіх умов і схвалення остаточної редакції проекту договору відповідна рада укладає з ним договір оренди чи концесії . Погодження умов договору та його підписання покладається на орган або посадову особу місцевого самоврядування, уповноважену на це відповідною радою, визначеною у статті 3 цього Закону. Орендо- чи концесієдавцем у договорі виступає відповідна рада (п. 17).

Істотні умови договору оренди чи концесії об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, крім визначених законами України "Про концесії" і "Про оренду державного та комунального майна", закріплені у ст. 8 Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності".

З викладеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено права передачі комунального майна в безоплатне користування, права передачі майна комунальної власності в оперативне управління установам (організаціям), які не були утворені відповідним органом місцевого самоврядування та не знаходяться в його підпорядкуванні.

Оскільки сільська рада не мала повноважень передавати відповідачу майно на праві оперативного управління, рішення про пропозицію передачі в оренду майна не приймалось, конкурс на право отримання об`єкта в оренду не оголошувався, суд приходить до висновку, що сторонами в момент вчинення правочину не додержано вимог, які встановлені частинами першою - другою статті 203 цього Кодексу, що є підставою недійсності договору про безоплатне користування від 15.11.2016, укладеного між Сулимівською сільською радою Роменського району Сумської області та Обслуговуючим кооперативом "Сулими-Джерело".

За приписами п. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд задовольняє позовні вимоги, які є обґрунтованими та правомірними, шляхом визнання недійсним договору про безоплатне користування від 15.11.2016, укладеного між Сулимівською сільською радою Роменського району Сумської області та Обслуговуючим кооперативом "Сулими-Джерело", а також, на підставі ст. 216 ЦК України, зобов`язання Обслуговуючого кооперативу "Сулими-Джерело" повернути територіальній громаді в особі Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області водопровід, що розташований в с. Коновали Роменського району Сумської області, який передано згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 15.11.2016 за договором про безоплатне користування від 15.11.2016

Згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в сумі 4691 грн 85 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений платіжним дорученням № 422 від 02.04.2020, підлягає поверненню Прокуратурі Сумської області з державного бюджету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 4691 грн 84 коп. (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про безоплатне користування, укладений 15.11.2016 між Сулимівською сільською радою Роменського району Сумської області (вул. 1 Травня, 32, с. Сулими, Роменський район, Сумська область, 42030, код ЄДРПОУ 04389029) та Обслуговуючим кооперативом "Сулими-Джерело" (вул. Хліборобська, 27, с. Сулими, Роменський район, Сумська область, 42030, код ЄДРПОУ 38487064).

3. Зобов`язати Обслуговуючий кооператив "Сулими-Джерело" (вул. Хліборобська, 27, с. Сулими, Роменський район, Сумська область, 42030, код ЄДРПОУ 38487064) повернути територіальній громаді в особі Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області (вул. 1 Травня, 32, с. Сулими, Роменський район, Сумська область, 42030, код ЄДРПОУ 04389029) водопровід, що розташований в с. Коновали Роменського району Сумської області, який передано згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 15.11.2016 за договором про безоплатне користування від 15.11.2016.

4. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Сулими-Джерело" (вул. Хліборобська, 27, с. Сулими, Роменський район, Сумська область, 42030, код ЄДРПОУ 38487064)) на користь Прокуратури Сумської області (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) 4691 грн 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Повернути Прокуратурі Сумської області (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, код ЄДРПОУ 03527891) з державного бюджету України (рахунок UA868999980313181206083018540, отримувач - Сумська міська отг 22030101, ЄДРПОУ 37970593, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат)) судовий збір в сумі 4691 грн 85 коп., сплачений платіжним дорученням № 422 від 02.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах судової справи № 920/344/20.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням ч. 4 Розділу Х (Прикінцеві положення) та пп. 17.5. п. 17 Розділу XI (Перехідні положення) Кодексу.

Повне рішення складене 22.05.2020.

Суддя Є.А. Жерьобкіна