Рішення

від 21.05.2020 по справі 453/310/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/310/20

№ провадження 2/453/196/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судових засідань - Бендеш А.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

та його представника - адвоката Олексишина І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, за участю третьої особи - Державної архітектурної будівельної інспекції України про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно ,

в с т а н о в и в :

03 березня 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Олексишина І.Б. звернувся до суду з позовною заявою до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання права власності на житловий будинок (літера Е-1 ), загальною площею 154,2 кв. м., житловою площею 47,4 кв. м., з господарськими будівлями: сарай (літера В ), сарай (літера Г ), літня кухня (літера Д ), гараж (літера Ж ), убиральня (літера З ), колодязь (літера К ), огорожа № 1, огорожа № 2, ворота № 3, хвіртка № 4, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 05.03.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 27.04.2020 року було замінено третю особу - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області на Державну архітектурну будівельну інспекцію України, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 21.05.2020 року.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його вітчим - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1508 га та житловий будинок разом з належними до нього господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 постійно проживав разом зі своїм вітчимом по день його смерті, вели спільно господарство. Факт спільного їх проживання однією сім`єю встановлено рішенням Сколівського районного суду Львівської області. Заповіту за життя ОСОБА_2 не складав, інших спадкоємців за законом не має.

Позивач вказав на той факт, що у встановленому законом порядку прийняв спадщину за законом після смерті вітчима на вищезазначену земельну ділянку та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 10.01.2020 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І. за реєстровим № 5. Разом з тим, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок разом з належними до нього господарськими спорудами по АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Позивач пояснив, що раніше на вказаній земельній ділянці був розташований дерев`яний житловий будинок, побудований у 1936 році, загальною площею 51,9 кв. м., який належав покійному ОСОБА_2 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 06.06.2005 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І. за реєстровим №91.

Оскільки даний житловий будинок та прилеглі до нього будівлі перебували в аварійному стані, проживання в будинку було небезпечним для життя, а переобладнання було неможливим, з метою поліпшення умов проживання та благоустрою, за погодженням з вітчимом позивачем було демонтовано старий дерев`яний будинок, а на його місці зведено новий, правовстановлюючих документів на який не виготовлено.

Згідно технічного висновку про стан будівельних конструкцій та інженерних мереж, виготовленого Дрогобицьким відділенням Державного інституту проектування міст Містопроект , спірний житловий будинок відповідає вимогам державних будівельних норм України. У зв`язку з неможливістю узаконити самочинне будівництво у позасудовому порядку, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області в судове засідання не з"явився, але попередньо подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в зв"язку із запровадженням карантину на території України, вказавши, що позовні вимоги визнає та не заперечує, щодо їх задоволення.

Третя особа - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області явку представника в судове засідання не забезпечила , однак попередньо на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо позову у порядку ст. 181 ЦПК України, в яких зазначено, що даний позов із вказаними позивачем сторонами та у форматі заявленої позовної вимоги є безпідставним, а доводи, викладені у ньому, є необгрунтовані згідно вимог чинного законодавства, а відповідно такий позов не може бути задоволений з наступних підстав.

Згідно із п. 1 Положення про Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції № 928 від 12.06.2017 року, зазначений у позовній заяві Департамент є територіальним органом, без статусу юридичної особи публічного права, утвореним як структурний підрозділ апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Відповідно до ст. 46 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно ст. 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Оскільки Департамент ДАБІ у Львівській області не є юридичною чи фізичною особою, такий не може бути учасником судового процесу, а отже позов не може бути задоволений за участю органу, який ліквідовано чи органу, який не має правоздатності та дієздатності.

Щодо суті заявлених позовних вимог зазначає наступне.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

При розгляді справ, пов`язаних із самочинним будівництвом, слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України Про містобудування , спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Крім того порушення прав позивача та, як наслідок, необхідність їх судового захисту не встановлено, оскільки останній не надав жодного факту звернення у передбаченому законом порядку до компетентних органів для оформлення своїх прав на вказане майно та не позбавлений можливості такого звернення в подальшому.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року у справі №306/2140/17.

Також в поясненнях зазначено, що позивач маючи таку можливість, не використав усіх передбачених законом способів введення самочинно збудованого об`єкту в експлуатацію, зокрема не скористався і так званою будівельною амністією , а отже у даному випадку відсутній спір про право.

В зв`язку з наведеним просить суд прийняти рішення із повним дотриманням вимог як матеріального, так і процесуального права при розгляді даної справи та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили суду, що позивач постійно проживав разом з ОСОБА_2 однією сім`єю до дня смерті останнього, доглядав за ним та здійснював поховання. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не було. Оскільки житловий будинок в якому вони проживали був в аварійному стані, то ОСОБА_1 за погодженням з ОСОБА_2 здійснив його переобладнання.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, заслухавши покази свідків та врахувавши пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм та роз`яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Верхньосиньовидненською селищною радою Сколівського району Львівської області серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Верхньосиньовидненською селищною радою Сколівського району Львівської області серії НОМЕР_2 на підставі актового запису № 43 від 24 листопада 1973 року, ОСОБА_2 уклав шлюб з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак був вітчимом позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого виконавчим комітетом Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області серії НОМЕР_3 НОМЕР_4 НОМЕР_5 НОМЕР_6 від 27 серпня 2018 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на земельну ділянку, площею 0.1508 га, розташовану по АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 , виданого Верхньосиньовидненською селищною радою Сколівського району Львівської області 13.12.2011 року та житловий будинок, який складається з двох кімнат та кухні, загальною площею 51,9 кв. м., зазначений в плані під літерою А-1 , господарських будівель та споруд: літньої кухні - літера Д , сараю - літера В , сараю - літера Г , огорожі №1, огорожі №2, ворота, колодязю - літера К , що підтверджується витягом № 7502373 від 13.06.2005 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позивач проживав разом з вітчимом ОСОБА_2 однією сім`єю до дня його смерті, що підтверджується рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 03.10.2019 року та у встановленому законом порядку прийняв спадщину за законом після смерті останнього, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, належну спадкодавцеві, видане державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І. за реєстровим № 5 від 10.01.2020 року.

Факт набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, площею 0,1508 га, кадастровий номер 4624555300:03:003:3857, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 10.01.2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2004992046245.

Як вбачається з листа завідувача Сколівської державної нотаріальної контори Батлюка В.І. № 1075/01-16 від 29.11.2019 року, позивачудержавним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю у нього оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та було рекомендовано звернутися в суд за захистом своїх прав та законних інтересів.

Судом встановлено, що раніше на успадкованій позивачем земельній ділянці площею 0,1508 га, кадастровий номер 4624555300:03:003:3857, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 був розташований дерев`яний житловий будинок, 1936 року побудови, загальною площею 51,9 кв. м., житловою площею 34,2 кв. м., з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, який належав покійному ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 06.06.2005 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І., за реєстровим №91.

Оскільки даний житловий будинок та прилеглі до нього будівлі, згідно твердження поивача, перебували в аварійному стані, проживання в будинку було небезпечним для життя, а переобладнання було неможливим, з метою поліпшення умов проживання та благоустрою, за погодженням з вітчимом позивачем було демонтовано старий дерев`яний будинок, а на його місці у 2005 році зведено новий.

Із технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації від 10.01.2019 року вбачається, що загальна площа новозбудованого житлового будинку (літера Е-1 ) становить 154,2 кв. м, з неї житлова - 47,7 кв. м. Приналежним майном до цього жилого будинку є господарські будівлі та споруди, а саме: сарай (літера В ), сарай (літера Г ), літня кухня (літера Д ), гараж (літера Ж ), убиральня (літера З ), колодязь (літера К ), огорожа № 1, огорожа № 2, ворота №3, хвіртка №4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 353 від 25.02.2019 року, виданої Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, житловий будинок (літера Е-1 ) побудований самочинно в 2005 році на земельній ділянці знесеного житлового будинку (літера А-1 ), на який було зареєстровано право власності за гр. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане 06.06.2005 року Сколівською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 849, відтак право власності на такий не зареєстровано.

Відповідно до Технічного висновку про стан будівельних конструкцій та інженерних мереж житлового будинку та гаражу на АДРЕСА_1 , складеного Дрогобицьким відділенням Державного інституту проектування міст МІСТОПРОЕКТ , за результатами проведення технічного обстеження прийнято висновок про те, що стан основних несучих конструктивних елементів і конструктивів житлового будинку та гаражу на АДРЕСА_1 , а також санітарно-технічних мереж добрий. Рівень комфорту, параметри приміщень житлового будинку відповідають вимогам ДБН В.2.2-15-2019 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення , ДБН В.3.2.2-2009 Будинки і споруди. Реконструкція та капітальний ремонт , а також вимогам енергозбереження, санітарно-гігієнічним вимогам в розділі забезпечення освітленості житлових кімнат. Розташування будівлі відповідає вимогам державних будівельних норм України ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова територій (розділ 15, таблиця 15.2) - Протипожежні вимоги, а саме дотримання протипожежних віддалей між будівлями.

На підставі доброго стану конструктивних елементів житлової будівлі та гаражу на АДРЕСА_1 житловий будинок та гараж придатні для експлуатації.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Разом з тим, позивач, при зверненні до суду, не надав жодних доказів щодо звернення ним до Державної архітектурної будівельної інспекції або до інших контролюючих органів для отримання відповідних дозволів на будівництво даного будинку чи належного оформлення земельної ділянки, отриманої під будівництво вказаного будинку, а розпочав самочинне будівництво.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, ст. 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 цієї статті), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України , а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України ); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України ).

У пункті 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30 березня 2012 року № 6 роз`яснено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України встановлено достатність доказів, тобто які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_7 , будучи власником земельної ділянки на якій розташоване самочинне будівництво, не надав жодного доказу звернення у передбаченому законом порядку до компетентних органів для оформлення своїх прав на вказане майно та не позбавлений можливості такого звернення в подальшому, що свідчить про відсутність факту його порушених прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. ст. 321, 328, 376, 379, 380, 386 ЦК України , керуючись ст. ст. 13 , 76 , 80, 81, 89 , 265 , 273 , 352-355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, за участю третьої особи - Державної архітектурної будівельної інспекції України про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення корона вірусної хвороби (COVID-19) у відповідності до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: Верхньосиньовидненська селищна рада Сколівського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 45, смт. Верхнє Синьовидне, Сколівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 04370308.

Третя особа: Державна архітектурна будівельна інспекція України, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912.

Повний текст рішення складений 22.05.2020 року.

Суддя