Рішення

від 22.05.2020 по справі 911/606/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2020 р. м. Київ Справа № 911/606/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Сінільга (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи 26, код 35691286)

до

товариства з обмеженою відповідальністю ЛВК-Мілк (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Вокзальна 22 А, код 38010015)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

10.03.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Сінільга (далі по тексту - ТОВ Сінільга /позивач) від 02.03.2020 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ЛВК-Мілк (далі по тексту - ТОВ ЛВК-Мілк /відповідач) 30402,72 гривень боргу за договором поставки продукції від 30.03.2017 № 047 та 2507,27 гривень пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки продукції від 30.03.2017 № 047 за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 30402,72 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/606/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 24.03.2020 ухвали про відкриття провадження від 16.03.2020 у справі № 911/606/20, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2017 між ТОВ Сінільга (постачальник) та ТОВ ЛВК-Мілк (покупець) укладено договір поставки продукції № 047 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку передбаченим договором гофропродукцію, далі товар, асортимент, кількість якого визначена в бланках-заявках та видаткових накладних (пункт 1.1.) ;

- датою переходу права власності на продукцію (дата поставки) являється дата оформлення постачальником видаткової накладної на дану продукцію (пункт 4.4.) ;

- покупець зобов`язаний здійснити післяплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості даної партії протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару згідно узгодженої заявки-замовлення або рахунку, якщо інше не передбачене додатком до договору (пункт 6.3.) ;

- в випадку порушення строків оплати покупцем або строків відвантаження товару постачальником винна сторона сплачує на користь потерпілої, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого товару за кожен день прострочення (пункт 7.1.) ;

- цей договір вступає в силу з моменту підписання його постачальником і покупцем і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. Якщо в місячний термін до кінця строку дії договору будь-яка зі сторін письмово не заявила про його розірвання, то даний договір автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах, при цьому дане правило застосовується багаторазово (пункт 9.1.) .

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв без заперечень та зауважень обумовлений договором товар на суму 39402,72 гривень, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією видаткової накладної від 05.11.2019 № РН-0000563.

Позивач стверджує, що відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 9000,00 гривень, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 30402,72 гривень, що стало підставою для звернення позивача з розглядуваним позовом до суду.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 6.3. договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити післяплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості даної партії протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару згідно узгодженої заявки-замовлення або рахунку, якщо інше не передбачене додатком до договору.

Судом встановлено, що відповідач свій обов`язок щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 9000,00 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку ТОВ Сінільга , а саме відповідачем було сплачено: 11.01.2020 - 1000,00 гривень, 23.01.2020 - 5000,00 гривень, 19.02.2020 - 3000,00 гривень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів сплати коштів за отриманий товар в повному обсязі не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 30402,72 гривень, тож вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2507,27 гривень пені за період з 28.11.2019 по 02.03.2020, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем.

Пунктом 7.1. сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати покупцем або строків відвантаження товару постачальником винна сторона сплачує на користь потерпілої, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого товару за кожен день прострочення.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що його здійснено невірно, оскільки позивачем при розрахунку не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

А тому судом здійснено власний розрахунок пені та встановлено, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені становить 2503,34 гривень, а відтак вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ЛВК-Мілк на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сінільга 30402,72 гривень основного боргу та 2501,04 гривень пені.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2101,75 гривень.

Щодо заяви позивача викладеній позовній заяві про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який становить 5102,00 гривень, та складається з суми витрат на сплату судового збору в розмірі 2102,00 гривень та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3000,00 гривень, з яких 2000,00 гривень за написання позовної заяви та 1000,00 гривень за одну годину представництва у суді.

До позовної заяви позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу долучено копії договору про надання правничої допомоги від 20.02.2020 № 3-2020 та акту від 27.02.2020 № 1 складених між адвокатським об`єднанням Кидалов і партнери та товариством з обмеженою відповідальністю Сінільга .

У відповідності до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 20.02.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю Сінільга (замовник) та адвокатським об`єднанням Кидалов і партнери (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги, згідно умов якого:

- замовник замовляє та оплачує в передбаченому цим договором порядку правничу правову допомогу, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовникові правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором та додатками до нього (пункт 1.1.);

- зміст (характеристика) правничої допомоги, що надається виконавцем замовнику за цим договором: супроводження справи за позовом замовника до ТОВ ЛВК-Мілк про стягнення заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій, включаючи, але не обмежуючись: написання, в тому числі, але не обмежуючись, позовної заяви у справі, клопотань, скарг; надання усних консультацій щодо справи, перспектив її подальшого спрямування тощо, підготовка усних заключень з правових питань; інші супутні послуги - у випадку необхідності; участь у судовому засіданні у випадку проведення судових слухань (пункт 1.2.);

- винагорода виконавцеві за надані по цьому договору послуги становить за написання позовної заяви - 2000,00 гривень без ПДВ (пункт 2.1.1.);

- оплата послуг здійснюється на підставі підписаних приймання-передачі наданих послуг (пункт 2.3.)

Також 27.02.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю Сінільга (замовник) та адвокатським об`єднанням Кидалов і партнери підписано акт № 1 до договору від 20.02.2020 № 3-2020, в якому зазначено про те, що:

- відповідно до умов договору від 20.02.2020 № 3-2020 про надання правничої допомоги виконавець передав, а змовник прийняв наступні послуги - написання позовної заяви в інтересах замовника до ТОВ ЛВК-Мілк (код 38010015, адреса: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Вокзальна, 22/а) про стягнення заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій (пункт 1.1.);

- вартість наданих послуг за цим актом становить 2000,00 гривень, без ПДВ (пункт 2).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, з огляду на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 гривень, що має бути понесений позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи, підтверджується матеріалами справи, суд вбачає підставним задовольнити вимоги в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 1000,00 гривень за одну годину представництва у суді, суд не вбачає підстав для задоволення в цій частині, оскільки ухвалою суду від 16.03.2020, було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, а відтак вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Сінільга задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЛВК-Мілк (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Вокзальна 22 А, код 38010015) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сінільга (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи 26, код 35691286) 30402,72 гривень основного боргу, 2503,34 гривень пені, 2000,00 гривень витрат на правову допомогу 2101,75 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу та пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2020.

Суддя Р.М. Колесник