Рішення

від 21.05.2020 по справі 911/310/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2020 р. Справа № 911/310/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Задорожного Олександра Прокоповича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро лайф плюс"

про стягнення 66 737,49 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.02.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Задорожного Олександра Прокоповича (далі - ФОП Задорожний О.П./позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро лайф плюс" (далі - ТОВ "Агро лайф плюс"/відповідач) про стягнення 66 737,49 гривень, а саме 15 853,29 гривень 3% річних, 50 884,20 гривень інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки №36/11 від 16.11.2016, що виразилось у несплаті вартості отриманого за вказаним правочином товару та, надалі, несплаті стягнутої згідно рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1235/19 відповідної суми боргу та суми судових витрат, на які позивачем здійснено нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області 11.02.2020 у справі №911/310/20 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі судом надіслано на юридичну адресу сторін, зокрема відповідача, згідно наявних в ЄДР відомостей, тоді як відомостей щодо іншої адреси та/або засобів зв`язку із відповідачем матеріали справи не містять.

Водночас, ухвала про відкриття провадження у даній справі та всі постановлені у даній справі ухвали офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом статтей 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Однак, у встановлений судом строк відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовнузаяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту викладених у позові обставин та доданих до нього доказів слідує, що 16.11.2016 між Фізичною особою-підприємцем Задорожним Олександром Прокоповичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро лайф плюс" укладено договір поставки №36/11 від 16.11.2016 (далі - договір), на виконання умов якого позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 180 000,00 грн (далі - товар).

В підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії договору поставки №36/11 від 16.11.2016, видаткової накладної №90 від 16.11.2016 та рахунка на оплату №97 від 16.11.2016.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №36/11 від 16.11.2016 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару Фізична особа-підприємець Задорожний Олександр Прокопович звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро лайф плюс" про стягнення заборгованості у сумі 180 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1235/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, позов ФОП Задорожного О.П. задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ "Агро лайф плюс" на користь позивача 180 000,00 грн боргу та 2 700,00 грн витрат на сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання та те, що відповідач не провів жодних платежів з метою погашення заборгованості за поставлений згідно договору поставки №36/11 від 16.11.2016 товар у сумі 180 000,00 грн, яка була присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1235/19.

Також, позивач зазначив, що рішення суду до примусового виконання ним не пред`явлено, що підтверджується наданою роздруківкою з Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Надалі, за доводами позивача, 09.01.2020 грошове зобов`язання відповідача перед позивачем було припинено на суму 176 116,20 грн внаслідок проведення позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі відповідної заяви від 24.12.2019, надісланої відповідачу 09.01.2020. Копії вказаних заяви та доказів її надіслання відповідачу наявні в матеріалах справи.

Так, в розрізі вказаних вище обставин позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/1738/17 від 18.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс" до Фізичної особи - підприємця Задорожнього Олександра Прокоповича про стягнення 180 000, 00 грн., набутих без достатніх правових підстав, задоволено повністю. На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Київської області 12.02.2018 видано відповідний наказ.

Згідно наявної в матеріалах справи копії листа Білоцерківського міського відділу ДВС від 28.11.2019 №93874 державний виконавець повідомив, що станом на 20.11.2019 заборгованість ФОП Задорожного О.П. згідно наказу Господарського суду Київської області від 12.02.2018 у справі № 911/1738/17 становить 176 116,20 гривень.

З огляду вищезазначеного, враховуючи відповідно проведене зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 176 116,20 грн, позивач вважає, що сума боргу відповідача частково погашена у розмірі 176 116,20 грн 09.01.2020 та з 10.01.2020 така сума боргу складає 6 583,80 грн, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 15 853,29 гривень 3% річних, нарахованих:

з 05.02.2017 по 24.09.2019 на 180 000,00 грн боргу;

з 25.09.2017 по 09.01.2020 на 182 700,00 грн боргу (оскільки 24.09.2017 набрало законної сили рішення суду про стягнення з відповідача додатково 2 700,00 грн судового збору);

з 10.01.2020 по 05.02.2020 на 6 583,80 грн боргу;

- 50 884,20 гривень інфляційних втрат, нарахованих:

з 05.02.2017 по 24.09.2019 на 180 000,00 грн боргу;

з 25.09.2019 по 09.01.2020 на 182 700,00 грн боргу;

з 10.01.2020 по 05.02.2020 на 6 583,80 грн боргу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Приписами ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 610, 612, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Водночас, відповідно до ст. ст. 73, 74 та 75 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, зі змісту прийнятих судами у справі №911/1235/19 рішень слідує, що:

- оскільки товар за договором був повністю та належним чином поставлений позивачем та прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними у справі доказами, строк виконання зобов`язань відповідача щодо здійснення розрахунку з позивачем на момент звернення останнього до суду настав;

- відповідач згідно умов договору та вимог чинного законодавства зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар, а відповідно вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості в розмірі 180 000,00 грн за договором є законними і обґрунтованими.

З огляду вказаного вище, оскільки обставини стосовно наявності у ТОВ "Агро лайф плюс" обов`язку сплатити 180 000,00 грн боргу за поставлений згідно договору товар встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1235/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, суд дійшов висновку, що вказані обставини не потребують доказування та, у сукупності із наданими у даній справі доказами припинення відповідного грошового обов`язку лише 09.01.2020, шляхом вчинення позивачем правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, свідчать про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем грошового зобов`язання у сумі 180 000,00 грн, на яку позивачем, зокрема, здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Що ж до нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму судового збору у розмірі 2 700,00 грн, присуджену до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1235/19 та включену позивачем у розрахунку до суми основного боргу, слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно приписів статей 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до статтей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Отже, встановлені обставини у даній справі дають підстави для висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1235/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором, яке виникло перед позивачем до ухвалення вказаного судового рішення, яке не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання ТОВ "Агро лайф плюс" перед позивачем.

Водночас, визначаючи правову природу грошового зобов`язання, необхідно, перш за все, враховувати приписи частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне зауважити, що згідно рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1235/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, самостійне грошове зобов`язання у вигляді сплати сум судового збору у відповідача не виникає, а тому нарахування 3% річних та інфляційних, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.

Отже, з огляду вказаного вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підтверджену рішенням Господарського суду Київської області від 10.07.2019 у справі №911/1235/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, загальну суму заборгованості включно з сумою судового збору.

До того ж, враховуючи припинення 09.01.2020 грошового обов`язку відповідача по сплаті боргу частково у сумі 176 116,20 грн шляхом вчинення позивачем правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, суд дійшов висновку, що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків сплати 180 000,00 грн у позивача припинилось частково в день, що передує дню проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто 08.01.2020.

Також, виходячи зі змісту викладених у позові обставин і арифметичного змісту здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем у вказаних розрахунках помилково зазначено, що рішення суду про стягнення з відповідача додатково 2 700,00 грн судового збору набрало законної сили 24.09.2017, а датою початку обрахунку 3% річних на 182 700,00 грн боргу є з 25.09.2017, оскільки відповідно вірною датою набранням рішенням законної сили є 24.09.2019.

За таких обставин, суд, в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням норм закону та встановлених обставин, здійснював обрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат:

з 05.02.2017 по 08.01.2020 на 180 000,00 грн боргу;

з 09.01.2020 по 05.02.2020 на 6 583,80 грн боргу.

Здійснивши обрахунок вказаних сум за відповідні періоди, суд встановив, що арифметично вірний розмір сум 3% річних складає 15 815,33 грн, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15 853,29 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 15 815,33 грн.

Водночас, оскільки розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням норм закону та встановлених обставин, складає 51 183,35 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 50 884,20 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, та доказово обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу, у відповідності до ст. 126, 129 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро лайф плюс" (09023, Київська обл., Сквирський р-н, с. Таборів, вул. Жовтнева, буд. 38, ідентифікаційний код 39550372) на користь Фізичної особи-підприємця Задорожного Олександра Прокоповича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 15 815 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 33 коп. 3% річних, 50 884 (п`ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 20 коп. інфляційних втрат, 6 496 (шість тисяч чотириста дев`яносто шість) грн 30 коп витрат на професійну правничу допомогу та 2100 (дві тисячі сто) грн 80 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 22.05.2020.

Суддя В.А. Ярема