Рішення

від 22.05.2020 по справі 911/663/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2020 р. м. Київ Справа № 911/663/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЦК-БУД ПРО , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД , смт. Глеваха, Київська область

про стягнення заборгованості

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЦК-БУД ПРО (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 16.03.2020 року (вх.№684/20 від 17.03.2020 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №21 від 23.05.2018 року (далі - Договір) у сумі 20468,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №21 від 23.05.2018 року щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/663/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103272867104, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦК-БУД ПРО" (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД" (за договором - покупець) 23.05.2018 року укладено Договір поставки №21 (далі - Договір), згідно умов п.1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити будівельні матеріали (далі - товар). Найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджується сторонами в специфікаціях, в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 1.2 Договору).

Згідно п.п. 1.3., 1.4. Договору, передача/прийом товару по кількості та якості між сторонами оформлюється видатковою накладною. Моментом передачі/прийому товару є дата, вказана в видатковій накладній, підписаній сторонами або довіреними особами. Право власності у покупця на товар виникає з моменту прийняття товару покупцем.

Передача товару постачальником покупцеві здійснюється на складі покупця за наступними супровідними документами: видаткова накладна та документи, що підтверджують якість товару (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата за товар проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів у вигляді сплати грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Днем відвантаження та отримання товару вважається дата вказана в видатковій накладній.

У пункті 6.1 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір вважається пролонгований на той самий строк, у випадку, якщо жодна із сторін не направила письмове повідомлення про його закінчення за 30 днів до настання дати закінчення дії Договору.

На виконання своїх зобов`язань за Договором позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними №1726 від 14.06.2018 року на суму 9360,00 грн., №3574 від 28.09.2018 року на суму 8351,04 грн., №4338 від 21.11.2018 року на суму 7199,35 грн., №679 від 29.03.2019 року558,00 грн., а також, рахунками (замовленнями) №1582 від 12.06.2018 року, №3304 від 28.09.2018 року, №4031 від 21.11.2018 року, №655 від 29.03.2019 року, які підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.

Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково, що підтверджується випискою по рахункам позивача, у зв`язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 20468,39 грн.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Так, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №23/2 від 23.01.2020 року, в якій позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість (докази надіслання наявні в матеріалах справи). У зв`язку із тим, що вказана вимога не була виконана, позивач звернувся до відповідача з претензією б/н від 03.03.2019 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи) з вимогою погасити наявну заборгованість за Договором поставки №21 від 25.03.2018 року. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

В матеріалах справи також наявний підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період - березень 2019 року згідно якого станом на 31.03.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 20468,39 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 20468,39 грн., що підтверджується видатковими накладними №1726 від 14.06.2018 року, №3574 від 28.09.2018 року, №4338 від 21.11.2018 року, №679 від 29.03.2019 року та рахунками, а відповідач оплатив поставлений товар частково.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 20468,39 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем товару не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 20468,39грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем заперечень щодо розміру витрат на професійну допомогу адвоката не надавалось.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Керуючись ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, суд зазначає, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Такі висновки, зокрема, викладені в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2020 року у справі №916/2982/16.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2020 року між адвокатом Теслею А.В. та ТОВ "ЦК-БУД ПРО" (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №21/01/2020, відповідно до умов якого, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги клієнту на умовах та в порядку визначених цим Договором. Згідно Додатку №2 від 21.01.2020 року до Договору, сторонами погоджено перелік послуг з правової допомоги та їх вартість. Так, сторони встановили що, вартість ознайомлення з наявними у клієнта документами, що підтверджують заборгованість ТОВ ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД , опрацювання законодавчої бази, судової практики, що регулюють спірні відносини, формулювання правової позиції та складання і підготовка вимоги, претензії та позовної заяви до ТОВ ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД складає 10000,00 грн. (пп. 1.1 п. 1 Додатку); вартість участі адвоката у судових засіданнях складає 2500 грн. за 1 судове засідання (пп. 1.2 п. 1 Додатку). Сторони дійшли згоди, що послуги з правової допомоги визначеної у п 1.1 цього Додатку вважаються наданими належним чином з моменту відкриття провадження у справі за позовом клієнта до ТОВ ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД або сплатою заборгованості ТОВ ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД клієнту у повному обсязі (в залежності від події, яка настане першою). Оплата послуг з правової допомоги здійснюється клієнтом протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідного рахунку від адвоката (п. 2 Додатку).

В якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової допомоги №21/01/2020 від 21.01.2020 року, Додаток №2 від 21.01.2020 року до Договору, копію ордеру серія КВ №287284 від 16.03.2020 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5236 від 29.08.2012 року.

Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів надання адвокатських послуг і виконаних робіт, підтвердження їх обсягу та фактичної їх вартості, доказів понесення позивачем заявлених витрат, у суду відсутні підстави для їх розподілу між сторонами.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЦК-БУД ПРО до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД" про стягнення 20468,39 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДІС ТРЕЙД ЛТД" (08631, Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, буд. 39, кв. 53, код ЄДРПОУ 39416209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦК-БУД ПРО (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 17, код ЄДРПОУ 40633755) 20468 (двадцять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 39 коп. заборгованості, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць