Постанова

від 18.05.2020 по справі 200/10826/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 травня 2020 року

м. Київ

справа № 200/10826/15-ц

провадження № 61-48384св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Шевченківська у м. Дніпрі районна рада,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 рокутериторіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Шевченківська у м. Дніпрі районна рада, про усунення перешкод

у користуванні власністю та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2006 року між нею

та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 ), площею 0,0464 га, з кадастровим номером 1210100000 :02:295:0001, для будівництва кафе, строком на 5 років, а саме: до 13 січня 2011 року. Групою самоврядного контролю за використанням

та охороною земель виконавчого комітету Бабушкінської районної

у м. Дніпропетровську ради (Шевченківської районної у м. Дніпрі ради) проведено перевірку використання вказаної земельної ділянки,

за наслідками якої було встановлено, що строк дії вказаного договору оренди закінчився, новий договір не укладався, а на спірній земельній ділянці були лише залишки фундаменту від кафе.

Дніпровська міська рада зазначала, що у порушення умов 7.8 договору оренди земельної ділянки від 13 січня 2006 року, спірна земельна ділянка власнику - територіальній громаді м. Дніпропетровська (м. Дніпра) в особі Дніпропетровської (Дніпровської) міської ради не була повернута,

від залишків будівлі кафе не звільнена, що, як вважала позивач, позбавляє власника можливості звільнення земельної ділянки від залишків побудови та вільного розпорядження нею.

З урахуванням викладеного, територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради просила суд: зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, загальною площею 0,464 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , територіальній громаді м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, відповідно до умов повернення земельної ділянки орендодавцеві, встановлених пунктами 7.1-7.8 договору оренди землі від 13 січня

2006 року, який є невід`ємною частиною зазначеного договору; привести земельну ділянку до придатного використання стану та повернути

її територіальній громаді в особі Дніпропетровської міської ради за актом приймання-передачі, шляхом звільнення залишків фундаменту кафе.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 06 липня 2016 року позов територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді м. Дніпра

в особі Дніпропетровської міської ради земельну ділянку площею 0, 0464 га, кадастровий номер 1210100000:02:295:0001, яка розташована по АДРЕСА_2 , згідно з умовамиповернення земельної ділянки орендодавцеві, що встановлені у пунктах 7.1-7.8 договору оренди землі від 13 січня

2006 року.

Зобов`язано ОСОБА_1 привести земельну ділянку площею 0,0464 га, кадастровий номер 1210100000:02:295:0001, яка розташована по АДРЕСА_2

у придатний для використання стан, шляхом звільнення від залишків фундаменту кафе та повернути її власнику за актом приймання-передачі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач добровільно, на вимогу власника спірної земельної ділянки, не звільняв земельну ділянку від залишків фундаменту та не передавав її власнику за актом прийому-передачі, а тому, суд першої інстанції вважав, що є підстави для задоволення позовних вимог на підставі частини першої статті 319, 386, 391, 526 ЦК України та частин першої, третьої статті 212 ЗК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2016 року скасовано та у задоволенні позову територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції, як вважав суд апеляційної інстанції, не було з`ясовано хто є власником нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив

із того, що матеріалами справи підтверджено, що власником нерухомого майна, зокрема кафе з літнім майданчиком, що знаходився на спірній земельній ділянці був ОСОБА_2 , який судом першої інстанції не був залучений до участі у справі та своїм рішенням, як вважав суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції вирішив питання щодо прав особи без

її залучення до справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, Дніпровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

У лютому 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено докази у їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Дніпровська міська рада вважала, що судове рішення суду першої інстанції жодним чином не порушує прав ОСОБА_2 , а лише захищає права міської ради, як розпорядника земель у м. Дніпро у частині повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору згідно умов договору оренди землі від 13 січня 2006 року, які не виконав орендар у свій час.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 січня 2006 року, на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради 4 скликання від 30 листопада 2005 року № 256/31, між ОСОБА_1

та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , площею 0,0464 га, кадастровий номер 1210100000:02:295:0001, для будівництва кафе, строком на 5 років, а саме: до 13 січня 2011 року, який було посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І. П. (а. с. 11-16, 18-19).

Передача земельної ділянки орендарі відбулася на підставі акта прийому-передачі у 2006 році (а. с. 17).

Пунктом 7.8 вказаного договору передбачено, що повернення земельної ділянки здійснюється за актом прийому-передачі (а. с. 13).

Відповідно до акта виконавчого комітету Бабушкінської районної

у м. Дніпропетровську ради від 27 квітня 2015 року № 1513 перевірки дотримання вимог земельного законодавства України групою

по самоврядному контролю за використання та охороною земель виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, яку здійснено на виконання листа департаменту корпоративних прав

та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради від 08 квітня 2015 року № 5/9, на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 14 липня 2004 року № 34/18 Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель , земельна ділянка, що знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 0,0464 га, кадастровий номер 1210100000:02:295:0001, яка розташована на території комунального підприємства Парк культури і відпочинку

ім. Б. Хмельницького , яка надавалася у користування ОСОБА_1 , після закінчення дії договору - 13 січня 2011 року власнику за актом прийому-передачі не повернута, поновлення договору не відбулося, новий договір

із нею не укладено (а. с. 4-5).

Копія вказаного акта направлялась ОСОБА_1 (а. с. 6).

Виконуючу обов`язки Дніпропетровської міського голови та її заступницю інформувалось про повернення земельної ділянки у комунальну власність (а. с. 7-8).

10 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування нерухомого майна, а саме: кафе з літнім майданчиком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:02:295:0001. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 3806 (а. с. 102-103).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником нерухомого майна, а саме: кафе

з літнім майданчиком, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 (а. с. 104).

03 червня 2015 року рішенням Дніпропетровської міської ради № 72/64 надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення технічної документації

із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки

за фактичним розміщенням кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_2 (а. с. 108).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Дніпровської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники

та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частиною четвертою статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно

із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши наявні

у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці

є ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі, обґрунтовано вважав, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо прав останнього без його залучення до участі у справі, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести

до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович