Рішення

від 13.05.2020 по справі 950/624/20

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/624/20

2-о/950/31/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедині справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Петр-Іванівська сільська рада Дворічанського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факт прийняття спадщини) ,

В С Т А Н О В И В:

Заявники звернулися до суду з вищевказаною заявою мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Куп`янськ Харківської області помер їх батько - ОСОБА_3 . Після його смерті залишилася спадщина, але оформити нотаріально свої права вони не можуть, так як нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій мотивовану тим, що їх батько ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з цим вони звернулися до суду і просять встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті його бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання сторони не з`явилися, але надіслали до суду заяву в якій підтримали заявлені ними вимоги та просили їх задоволити.

Від заінтересованої особи до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, заяву просить задоволити.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що заяву слід задоволити з наступних підстав.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.07.2014 року, виданого виконавчим комітетом Петро-Іванівської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а.с.15) встановлено, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідним дітьми ОСОБА_3 , про що свідчать копії свідоцтв про народження заявника серії НОМЕР_2 від 04.09.1994 року та серії НОМЕР_3 від 13.09.1980 року (а.с.14,15).

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області справа № 618/781/19 від 01.08.2019 року (а.с.17-19) встановлено факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним онуком ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою Дворічанського району Петро-Іванівської сільської ради Харківської області № 147 від 01.04.2020 року (а.с.20) дослідженої в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно поховав свою бабусю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за свій рахунок, доглядав її, проживав разом з нею до дня її смерті.

З постанов про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21,22) вбачається, що заявникам відмовлено у видачі вищевказаного свідоцтва, так як заявники не змогли надати докази фактичного прийняття спадщини їх батька після смерті його баби ОСОБА_4 .

З досліджених в судовому засіданні, належним чином посвідчених, заяв свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , встановлено, що вони особисто знали померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Ствердили той факт, що ОСОБА_3 після смерті його баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняв спадщину, оскільки на момент її смерті проживав разом з нею, доглядав за нею за життя, провів поховання за свої кошти. І після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_3 продовжував проживати в будинку, в якому вони проживали за її життя, садив город біля будинку, підтримував будинок в належному стані, сплачував комунальні платежі, тобто фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до положень статей1216-1218 Цивільного кодексу України , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 Цивільного кодексу України , спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу України , для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною 1статті 1296 Цивільного кодексу України , спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (частина 1статті 1269 Цивільного кодексу України ).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 2 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Положеннями статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією , законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення цього факту для заявників має юридичне значення, що встановлюється з метою реалізації заявниками спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримання свідоцтва про право на спадщину, після смерті свого батька, який в свою чергу прийняв спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що батько заявників ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті свої бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійного проживав разом з нею без реєстрації та фактично прийняв спадщину, після її смерті.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями ст.ст. 12 , 13 , 81 , 89 , 133 , 141 , 259 , 263-265 , 280 Цивільного процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Лебединський районний суд Сумської області в Сумський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бакланов Р. В.