Рішення

від 22.05.2020 по справі 603/138/20

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/138/20

Провадження №2/603/128/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І.М.

секретаря судового засідання - Захарчишин М.В.

за відсутності сторін

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна

відповідач: Тростянецька сільська рада

предмет позову: визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача - адвокат Гнатишин В.В., звернувшись до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 та подавши зміни до позовної заяаи в порядку ч. 3 ст. 49 ЦПК України просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановити факт належності ОСОБА_1 заповіту від 13.12.2006 року, складеного ОСОБА_2 .

Вимоги представника позивача мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на:

- земельну ділянку площею 2,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тростянецької сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №657171.

На ім`я позивача спадкодавцем за життя було складено заповіт. Однак після звернення до нотаріальної контори з приводу оформлення своїх спадкових прав їй було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вважає, що вказаний строк ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, оскільки про складений спадкодавцем заповіт вона дізналася лише наприкінці 2019 року коли отримала копію вказаного заповіту у сільській раді.

Окрім цього в позовній заяві представник позивача просить встановити факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - заповіту від 13.12.2006 року складеного ОСОБА_2 , де вона зазначена як ОСОБА_3 .

ІІ. Процесуальні рішення в справі.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 02.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

31.03.2020 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області підготовче засідання по справі відкладено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України.

28.04.2020 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області підготовку справи до судового розгляду закінчено, підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

У зв`язку з виникненням труднощів для реалізації подальших прав позивача для оформлення документів щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , представник позивача просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в три місяці для подання заяви для прийняття спадщини вважаючи причини пропуску строку поважними, а також встановити факт належності спадкоємцю правовстановлюючого документа - заповіту від 13.12.2006 року, складеного ОСОБА_2 на ім`я позивача де позивач зазначена як ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, представником позивача подано заяву в якій просить розглядати дану справу без її участі та участі позивача.

Відповідач - представник Тростянецької сільської ради в підготовче засідання не з`явився, суду подав заяву в якій вказав, що змінені позовні вимоги визнає повністю, з обставинами викладеними в позові погоджується та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206 , 207 цього Кодексу .

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, а тому суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом .

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Тростянці Монастириського району Тернопільської області у віці 77 років помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.10.2017 року, видане повторно Монастириським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Ще за життя померлому належала:

- земельна ділянка площею 2,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тростянецької сільської ради Монастириського району Тернопільської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №657171, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно складеного 30.12.2006 року ОСОБА_2 в с.Тростянці Монастириського району Тернопільської області заповіту, посвідченого секретарем виконкому Тростянецької сільської ради Монастириського району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за №649, спадкодавець на випадок своєї смерті заповів усе своє майно, що буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те на що він за законом буде мати право - ОСОБА_3 .

У той же час, листом нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори від 24.02.2020 року № 118/01-16 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутній факт прийняття спадщини у строк, передбачений ст.1270 ЦК України .

Також, встановлено, що ОСОБА_1 дублікат заповіту посвідчений секретарем виконкому сільської ради отримала наприкінці 2019 року.

Згідно повідомлення Монастириської державної нотаріальної контори №149/01-16 від 03.03.2020 року встановлено, що згідно даних Спадкового реєстру не заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім зазначеног, судом з матеріалів справи встановлено, що на вказане в позовній заяві майно претендує ОСОБА_1 , як дочка спадкодавця та спадкоємець за заповітом, проте при складанні заповіту в ньому було допущено помилку в по батькові позивача, а саме спадкоємцем вказана ОСОБА_3 коли правильно повинно бути ОСОБА_1 .

Документами, які встановлюють правильне по батькові позивача по даній справі щодо належності їй заповіту складеного 13.12.2006 року на ім`я ОСОБА_3 є:

- свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 виданого 27.10.2017 року повторно Монастириським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, згідно якого батьками останньоїє ОСОБА_2 - батько та ОСОБА_5 - мати;

- свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_3 від 27.10.2017 року, виданого повторно Монастириським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, згідно якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила своє дошлюбне прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 ;

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З аналізу вищезазначених документів та даних, які в них містяться судом встановлено, що при складанні (видачі) правовстановлюючого документу: заповіту складеного 13.12.2006 року спадкодавцем ОСОБА_2 , органом, який його складав та особою яка його записувала та посвідчувала, була допущена помилка при записі по батькові, спадкоємця - позивача по справі, а саме замість зазначення ОСОБА_1 було вказано ОСОБА_3 , що є недопустимим у відповідності до свідоцтва про народження та паспорта громадянина України.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд, виходить із такого.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Визначаючись із заявленою вимогою про встановлення юридичного факту, а саме належності правовстановлюючого документу (заповіту), суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В даному випадку встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно позивачу для прийняття спадщини, оскільки вона претендує на спадкове майно після смерті свого батька - ОСОБА_2 .

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно п. 12 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Неможливість внесення змін у правовстановлюючий документ (заповіт) - є смерть спадкодавця, який у відповідності до ч. 5, 6 ст. 1254 ЦК України мав право у будь-який час внести до заповіту зміни, які заповідачем проводяться особисто.

А тому беручи вищевказане до уваги та аналізуючи всі подані позивачем докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 є одна і та ж особа.

Отже, факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіту складеного 13.12.2006 року на ім`я зазначене в заповіті ОСОБА_3 , підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами та копіями правовстановлюючих документів.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 є одна і та ж особа, то заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підлягає задоволенню.

Даючи оцінку спірним правовідносинам щодо пропущеного позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини суд, виходить із такого.

Приписами ст. 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина перша статті 1218 ЦК України).

Заповіт є особистим розпорядженням спадкодавця, зробленим на випадок смерті, основним змістом якого є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі майна.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення ч. 3 ст. 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкодавця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (Постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17).

Отже аналіз вищевказаних положень цивільного законодавства дає підстави для висновку, що порядок прийняття спадщини є жорстким та імперативним, пропуск строку тягне за собою втрату права на спадкування, а надання додаткового строку має розглядатися як виключний порядок поновлення прав того спадкоємця, який дійсно не мав можливості прийняти спадщину.

Таким чином, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України).

Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Отже, як встановлено, ОСОБА_1 про існування заповіту дізналася лише в кінці 2019 року, коли отримала дублікат вказаного заповіту в Тростянецькій сільській раді, другий примірник якого знаходився у спадкодавця, про існування заповіту у відповідності до ст. 63 Закону України Про нотаріат її ніхто не повідомляв, що не дало об`єктивної можливості позивачу для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а тому суд дійшов висновку, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Інші можливі спадкоємці після смерті ОСОБА_2 про свої спадкові права не заявляли та судом не встановлені, відумерлою спадщина не визнавалась.

Наведені норми матеріального права та фактичні обставини справи, у їх сукупності, дають підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню.

VI.Судові витрати.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Так як в даному провадженні позовні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності правовстановлюючого документу, вирішувалось за правилами норм окремого провадження, судові витрати вішкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов представника позивача - адвоката Гнатишин Віри Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Монастириського району Тернопільської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_1 :

- заповіту від 13.12.2006 року, складеного спадкодавцем ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 та посвідченого секретарем виконкому Тростянецької сільської ради Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованого в реєстрі за №649.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В частині позовних вимог щодо повернення з державного бюджету судового збору за позовними вимогами про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.3 розділ XII Прикінцеві положення ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складено 22.05.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), проживаючої за адресою: с.Тростянці Монастириського району Тернопільської області.

Представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна, (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000348 від 25.01.2019 року, Ордер серії ВО №1003576 на надання правничої (правової) допомоги від 26.02.2020 року), місцезнаходження якої: вул.Добровідка №15 м.Монастириська Тернопільська область

Відповідач: Тростянецька сільська рада (код ЄДРПОУ 04396207), юридична адреса місцезнаходження: вул. Відродження 3 с.Тростянці Монастириський район Тернопільська область.

Суддя І. М. Галіян