Постанова

від 20.05.2020 по справі 240/3888/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №240/3888/19

адміністративне провадження № К/9901/33384/19

№ К/9901/33399/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року (головуючий суддя - Черняхович І. Е.) та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Шидловський В. Б., судді: Матохнюк Д. Б., Боровицький О. А.) у справі № 240/3888/19 за позовом Комунального підприємства Житомирське трамвайно-тролейбусне управління до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Комунальне підприємство Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради (далі - КП ЖТТУ , позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0020055112 про застосування штрафних санкцій в розмірі 905332,34 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскільки податкові накладні складені на операції з постачання послуг, які звільнені від оподаткування на підставі підпункту 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України), штрафні санкції за порушення термінів їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) відповідно до статті 120.1-1 ПК України не застосовуються.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 4 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, позов задовольнив повністю.

Додатковим рішенням від 24 липня 2019 року Житомирський окружний адміністративний суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Житомирській області на користь КП ЖТТУ судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17328,50 грн.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 жовтня 2019 року додаткове рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Житомирській області на користь КП ЖТТУ судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15368 грн.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

Комунальне підприємство Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 03328310) 23 січня 1992 року було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а з 28 січня 1992 року було взято на облік Житомирською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Житомирській області як платник податків (а.с.86).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Комунального підприємства Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради згідно з КВЕД-2010 є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (49.31) (а.с.86).

20 листопада 2018 року ГУ ДФС у Житомирській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 57.2 статті 57 розділу ІІ, пункту 200.10 статті 200 розділу V ПК України проведено камеральну перевірку термінів реєстрації КП ЖТТУ податкових накладних та розрахунків коригувань до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період: січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2017 року та січень-вересень 2018 року, за результатами якої складено акт від 20 листопада 2018 року №9901/06-30-51-12/03328310 (далі - Акт перевірки)

В Акті перевірки зафіксовано порушення КП ЖТТУ граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 5172398,45 грн .

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДФС у Житомирській області винесло податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0020055112, яким за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/рахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України, та згідно зі статтею 120-1 ПК України до позивача за затримку реєстрації податкових накладних/рахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф в загальному розмірі 905332,34 грн (а. с. 13-14).

На зазначене податкове повідомлення-рішення позивач 18 грудня 2018 року подав скаргу до Державної фіскальної служби України (а. с. 15-17). Однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 20 лютого 2019 року №865/6/99-99-11-06-01-25 податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга КП ЖТТУ залишена без задоволення (а. с. 19-20).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №816/1488/17, суди зазначили, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Судами встановлено, що у період, за який були складені спірні зведені податкові накладні Комунальним підприємством "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради здійснювались господарські операції з постачання послуг щодо перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом - тролейбусами, трамваями та автобусами у м. Житомирі.

Судами під час розгляду справи було досліджено надані Комунальним підприємством "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" зведені податкові накладні , щодо яких камеральною перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН та встановлено, що у графі "не підлягає наданню отримувачу (покупцю)" міститься позначка "Х", а у їх верхній лівій частині зазначено тип причини "09" - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість (а.с.23-83). При цьому , в рядку "Отримувач (покупець)" платник податку зазначив - Комунальне підприємство "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставлено умовний ІПН " 600000000000 ".

Суди встановили, що операції, вказані у спірних податкових накладних, відповідно до підпункту 197.1.8. пункту 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування.

Встановивши такі обставини, суди дійшли висновку, що Комунальне підприємство "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" за спірними податковими накладними звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, у зв`язку з наявністю двох обов`язкових складових: податкові накладні не надавались отримувачу (покупцю) та, водночас, були складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.

Вирішуючи додатковим рішенням питання розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: належним чином завірену копію договору про надання професійної правничої допомоги від 3 квітня 2019 року (а. с. 143); акт від 8 липня 2019 року прийому-передачі виконаних робіт по наданню правничої допомоги на загальну суму 17328,50 грн (а. с. 144); платіжне доручення № 214 від 8 липня 2019 року про оплату Комунальним підприємством "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради послуг адвоката Логінова Руслана Миколайовича за надання правничої допомоги на суму 17328,50 грн (а. с. 145).

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про належне підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17328,50 грн, яку і стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Житомирській області .

З такими висновками частково не погодився апеляційний суд і, скасовуючи додаткове рішення, виходив з того, що відповідно до пункту 7 Акта виконаних робіт по наданню правничої допомоги, було здійснено підготовку відповіді на відзив на позовну заяву, при цьому витрачено 1 годину на виконання вказаної послуги та сплачено 960,50 грн. Натомість, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять вказаної відповіді на відзив, а тому вказана сума не може бути стягнута з відповідача. Окрім цього, в пункті 9 Акта виконаних робіт по наданню правничої допомоги зазначено витрати пов`язані з транспортними затратами, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними розмовами у сумі 1000 грн. Разом з тим, представником позивача не надано будь-яких доказів на підтвердження понесених витрат.

Апеляційний суд зазначив, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, а тому ухвалив нове рішення, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Житомирській області 15368 грн, які підтверджені документально.

Позивач зазначене судове рішення в касаційному порядку не оскаржив.

З висновками судів попередніх інстанцій не погодилося ГУ ДФС у Житомирській області та подало касаційні скарги на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалених по суті спору, а також на постанову апеляційного суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач просить судові рішення у справі скасувати та ухвалити нові, якими у задоволенні позовних вимог та вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Касаційні скарги ГУ ДФС у Житомирській області обґрунтовані тим, що згідно з податковими накладними обсяги постачання оподатковуються за основною ставкою, тобто операції не звільнені від оподаткування, а відтак, висновки камеральної перевірки є правомірними і КП ЖТТУ не звільняється від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Також ГУ ДФС зазначає про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки у Договорі про надання професійної правничої допомоги б/н від 3 квітня 2019 року не зазначено номер судової справи, у якій надається правова допомога. Крім того, стаття 132 КАС України не відносить до складу судових витрат гонорар за надані послуг під час адміністративного оскарження. Отже, на переконання відповідача, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17328,50 грн.

Від КП ЖТТУ надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДФС на судові рішення, якими задоволено позов, в якому позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіряючи судові рішення про задоволення позову у справі на предмет правильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів виходить з того, що Верховний Суд вже розглядав питання застосування норми права - пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних (зокрема, постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17 та від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/19).

У постанові від 13 серпня 2019 року Верховний Суд зазначив, що пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Отже, Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність / відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.

У цій справі судами встановлено, що податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, є зведеними, складеними на виконання вимог підпункту б пункту 198.5 статті 198 ПК України і містять відмітки про те, що вони не підлягають наданню отримувачу (покупцю) з причини 09 (складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість).

Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом у справі №640/7353/19, за наслідками розгляду якої ухвалено постанову від 10 грудня 2019 року, висновки якої приймаються до уваги колегією суддів під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

Відповідно до підпункту 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку. Ця норма не поширюється на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Підпунктом б пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість, в операціях, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (далі - Наказ №1307, Порядок №1307 відповідно).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1307, в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин, у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X".

У таких зведених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Відповідно до пункту 16 Порядку №1307 до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг.

У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

У графі 10 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов`язань.

До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме:

у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість;

у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI;

у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.

У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що позивач відповідно до підпункту б пункту 198.5 статті 198 ПК України зобов`язаний був скласти і зареєструвати в ЄРПН зведені податкові накладні, які містять умовну суму податку на додану вартість, перенесену з податкових накладних продавця (постачальника). Тим самим, шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Операції, щодо яких складені податкові накладні звільнені від оподаткування відповідно до підпункту 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 ПК України .

Касаційна скарга не містить заперечень щодо встановлених судами обставин реєстрації податкових накладних за операціями, які звільнені від оподаткування. Позиція ГУ ДФС зводиться до наявності підстав для застосування штрафних санкцій з огляду на оформлення податкових накладних, а саме, що в них заповнена графа з кодом ставки 20 , тобто сума ПДВ нараховувалась за основною ставкою.

Суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки з огляду на аналіз положень пункту 16 Порядку №1307, які визначають правила заповнення розділів А і Б податкової накладної, у податкових накладних особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, тобто зведених податкових накладних, рядки VII-IX не заповнюються. Отже код ставки податку на додану вартість 20 , який зазначений в рядку V розділу А податкової накладної не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів / послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ 20 переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні.

Отже, позивач при складенні зведених податкових накладних не міг всупереч правил заповнення, встановлених Порядком №1307, заповнювати рядки VII-IX.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Комунальне підприємство "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації спірних податкових накладних , оскільки податкові накладні не надавались отримувачу (покупцю) та, водночас, були складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.

Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги ГУ ДФС на постанову апеляційного суду, якою стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого.

Правова позиція з питань, що стосуються розподілу судових витрат, зокрема, судових витрати на професійну правничу допомогу, вже висловлювалася Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, його співмірність із складністю справи, об`ємом наданих послуг, ціною позову та (або) значенням справи.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи додаткове рішення суду та ухвалюючи в цій частині нове рішення, виходив з того, що заявлені позивачем витрати в сумі 17328,50 грн і стягнуті судом першої інстанції, документально не підтверджені в частині фактичного виконання робіт за актом виконаних робіт по наданню правничої допомоги у сумі 960,50 грн - здійснення підготовки відповіді на відзив на позовну заяву, яка в матеріалах справи відсутня. Також апеляційний суд визнав не підтвердженим фактичне понесення витрат, пов`язаних з транспортними затратами, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними розмовами у сумі 1000 грн.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції та з урахуванням яких суд апеляційної інстанцій ухвалив нове рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, відповідно до якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення судом норм процесуального права.

Доводи про те, що гонорар за надані послуги під час адміністративного оскарження не відносяться до складу судових витрат є недоречними, оскільки згідно з актом виконаних робіт про надання правничої допомоги, не вбачається надання адвокатом послуг позивачеві під час застосування процедури адміністративного оскарження, яким згідно з нормами ПК України є подання скарги до ДФС України на податкове повідомлення-рішення.

Доводи про відсутність у договорі про надання правничої допомоги номеру судової справи є безпідставними, оскільки договір може бути укладено не виключно в межах однієї справи, натомість номер судової справи зазначено в Акті виконаних послуг, з урахуванням аналізу якого апеляційний суд зменшив розмір витрат на правову допомогу, заявлених до стягнення.

Доводи про не здійснення позивачем заяви до закінчення судових дебатів про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу після закінчення розгляду справи, спростовуються наданим до позову попереднім розрахунком суми судових витрат, в якому міститься обґрунтування неможливості їх подання під час подачі позову, а також те, що необхідні докази будуть подані у встановленому законом порядку.

Заяву про розподіл судових витрат із наданням відповідних доказів подано в межах п`ятиденного строку після ухвалення судового рішення, що відповідає вимогам частини сьомої статті 139 КАС України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, досліджених апеляційним судом, що виходить за межі касаційного перегляду згідно зі статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про задоволення позову, а також постанова апеляційного суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 35 0 , 355, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі №240/3888/19 про задоволення позову Комунального підприємства Житомирське трамвайно-тролейбусне управління залишити без змін.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 240/3888/19, якою вирішено питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду