Постанова

від 22.05.2020 по справі 2а-619/11/0970

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2020 року

Київ

справа №2а-619/11/0970

адміністративне провадження №К/9901/31735/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року (головуючий суддя - Кишинський М.І.)

та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Довга О.І., судді - Ліщинський А.М., Запотічний І.І.)

у справі №2а-619/11/0970

за позовом Малого підприємства Добродій

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій за №0000102302/0 від 17.04.2006,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Мале підприємство Добродій (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Долинська ОДПІ) про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій за №0000102302/0 від 17.04.2006.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2007 року, позов задоволено:

- визнано недійсним рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області №0000102302/0 від 17.04.2006 про застосування фінансових санкцій до Малого підприємства Добродій у розмірі 287 116, 28 грн за порушення вимог Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ;

- повернуто з Державного бюджету України сплачене Малим підприємством Добродій на підставі квитанції №8988 від 05.06.2006 державне мито в сумі 3, 40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб'єктам владних повноважень ліцензії на торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, а тому у останнього відсутні повноваження щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2011 року касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області задоволено частково, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що суди попередніх інстанцій, зазначивши у рішеннях, що відповідач не є органом уповноваженим застосовувати штрафи за порушення Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не звернули увагу на те, що відповідач є іншим органом, якому Законом України Про державну податкову службу в Україні надано таке право.

За результатами нового розгляду справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про застосування до малого підприємства Добродій фінансових санкцій за №0000102302/0 від 17.04.2006 в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 100 978, 12 грн;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь малого підприємства Добродій 1, 70 грн сплаченого судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що за кожен день використання контрольно-касового апарату Mini 500 ME, заводський номер ПБ56102948, фіскальний номер 0905000934 у період з 01.09.2005 до 01.11.2005 позивачем здійснено реалізацію алкогольних напоїв на загальну суду 93 069, 08 грн, а тому розмір фінансових санкцій, що підлягає застосуванню до суб'єкта господарювання повинен складати 186 138, 16 грн, що на 100 978, 12 грн менше, застосованих відповідачем оскаржуваним рішенням фінансових санкцій. З огляду на вищевикладене, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 100 978, 12 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2016 року касаційні скарги Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та Малого підприємства Добродій задоволено частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не встановлено дійсні обставини справи. Так суди виходили з того, що позивачу видано ліцензію серії АБ №014658 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями строком з 01.11.2004 по 01.11.2005. При цьому за доводами Підприємства, останнє у спірному періоді мало декілька ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, зокрема ліцензі. АБ №014658 і ліцензію АБ №014852.

За результатами нового розгляду справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення №0000102302/0 від 17.04.2006 Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про застосування до Малого підприємства "Добродій" фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 287 116, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки акту перевірки про порушення позивачем порядку здійснення торгівлі алкогольними напоями не підтверджені необхідними та належними доказами.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про порушення позивачем порядку здійснення торгівлі алкогольними напоями та правомірність оскаржуваного рішення контролюючого органу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідні положення КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований державним реєстратором Болехівської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності 23.05.1995, який здійснює господарську діяльність у складі-магазині "Надія", що розташований в місті Болехів, за адресою: вулиця Залізнична, 18, Івано-Франківська область, та у магазині "Надія", що розташований в місті Болехів, за адресою: вулиця Січових Стрільців, 5, Івано-Франківська область.

12.04.2006 посадовими особами відповідача проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці - складу-магазину "Надія", що розташований в місті Болехові, вулиця Залізнична, 18, Івано-Франківська область, де здійснює свою господарську діяльність позивач.

За результатами перевірки складено акт за №905027 від 12.04.2006 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 17.04.2006 №0000102302/0, яким до позивач застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 287 116, 28 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем у період з 01.09.2005 до 01.11.2005 здійснена роздрібна торгівля алкогольними напоями на суму 143 558, 135 грн через електронно-касовий апарат (Mini-500 МЕ, фіскальний номер 0905000934), що не зазначений в додатку до ліцензії за №014658 від 01.11.2004 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 Закону України Про державну податкову службу в Україні (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) завданнями органів державної податкової служби є, у тому числі, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 цього Закону державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із: проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу.

Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 15 цього Закону Роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з ч. 12 цієї статті у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб'єктом підприємницької діяльності зазначається адреса місця торгівлі і вказується перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Відповідно до 19 статті 6 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту підприємницької діяльності ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта підприємницької діяльності), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності протягом трьох робочих днів видає суб'єкту підприємницької діяльності ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Абзацом 5 частини 2 статті 17 вказаного вище закону встановлено, що роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2004 регіональним управлінням ДААК ДПА України в Івано-Франківській області видано позивачу ліцензію серії АБ №014658 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями строком з 01.11.2004 до 01.11.2005, місце торгівлі - склад-магазин "Надія"по вулиці Залізничній, 18, місто Болехів, Івано-Франківська область.

Також судами встановлено, що у додатку до ліцензії визначено місце торгівлі - Івано-Франківська область, місто Болехів, вулиця Залізнична 18, склад-магазин "Надія", а також перелік електронних контрольно-касових апаратів, а саме ЕРА-101-08, заводський номер 36049, 20.04.1999 року виготовлення, фіскальний номер 0905000475; ЕРА-201, заводський номер ЕД004873, 25.04.2003 року виготовлення, фіскальний номер 0905000786.

Разом з цим, у зазначеному додатку до ліцензії, зазначений інший номер ліцензії, а саме: серія АБ №014852.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи у контролюючого органу витребовувалися докази на підтвердження або спростування факту видачі позивачу ліцензії, номер якої зазначений у додатку (серія АБ №014852), разом з цим, представник відповідача у судових засіданнях судів попередніх інстанцій зазначив, що встановити причини невідповідності номеру ліцензії з номером ліцензії зазначеному у додатку неможливо, оскільки ліцензійні справи про видачу позивачу ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за 2005 рік знищені у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання.

Разом з цим, позивач під час розгляду справи неодноразово наголошував на тому, що в 2005 році йому були видані дві різні ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, зокрема серії АБ №014852 та серії АБ №014658 та окремі додатки до них.

Контролюючим органом жодним чином не спростовано зазначені доводи позивача, як і не надано жодних доказів на підтвердження того, що касовий апарат через який здійснювалась позивачем торгівля алкогольними напоями у спірний період (Mini 500 ME, заводський номер ПБ56102948, фіскальний номер 0905000934), не був зазначений у додатку до ліцензії серії АБ №014658.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за таких обставин неможливо встановити дату видачі та номер ліцензії відповідно до якої позивачем здійснювалася торгівля алкогольними напоями у спірний період та відповідно визначити номери електронних контрольно-касових апаратів, зазначених у додатку до такої ліцензії.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вищевикладеному, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано належних доказів на підтвердження факту порушення позивачем вимог податкового законодавства та правомірності прийняття оскаржуваного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова