Рішення

від 15.05.2020 по справі 603/121/20

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/121/20

Провадження №2/603/120/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю.Г.,

секретар судового засідання Смолінчук М.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гнатишин В.В., звернулася до суду з позовом до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (далі - Лазарівська сільська рада) про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на: земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,57 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки: площею 0,17 га, - в урочищі Стависько , площею 0,27 га, - в урочищі Піддубина , площею 0,13 га, - в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані на території Лазарівської сільської ради, які передані ОСОБА_2 згідно рішення Лазарівської сільської ради №9 від 13.06.1995 року Про передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у приватну власність . Дане спадкове майно ОСОБА_2 заповіла позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла тітка позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на: земельну ділянку площею 0,17 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,32 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки: площею 0,11 га, - в урочищі Стависько , площею 0,12 га, - в урочищі Занетеча , площею 0,09 га, - в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані на території Лазарівської сільської ради, які передані ОСОБА_3 згідно рішення Лазарівської сільської ради б/н від 10.12.1993 року Про передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у приватну власність . Дане спадкове майно ОСОБА_3 заповіла позивачу ОСОБА_1 . Спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач прийняла, проте сільською радою їй відмовлено у виготовленні технічної документації на вищевказані земельні ділянки, оскільки спадкодавцями не виготовлено правовстановлюючих документів.

Просить визнати за нею право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації речових прав на вищевказане спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, звернувшись в суд з письмовою заявою про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримали, просять його задовольнити.

Відповідач Лазарівська сільська рада не забезпечили в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов просять розглядати справу за відсутності їхнього представника, позов визнали.

У доповненні до відзиву на позов вказують на те, що рішенням сесії Лазарівської сільської ради №284 від 19.02.2020 року ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення технічної документації, оскільки окремі земельні ділянки, які знаходяться в урочищах Стависько 0 0,17 га та 0,11 га, ОСОБА_5 - 0,27 га, Занетеча - 0,13 га, 0,09 га, 0,12 га, винесені за межі населеного пункту відповідно до рішення Монастириської районної ради від 25.12.2001 року №157 Про внесення змін до проектів встановлення меж населених пунктів , а тому Лазарівська сільська рада не може та не має повноважень прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі згідно вимог ч. 1 ст. 122 ЗК України. З даного приводу позивачу було рекомендовано звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Судом встановлені такі обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.06.1957 року батьками позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказано: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

При укладенні шлюбу 07.01.1979 року з ОСОБА_8 позивач змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 23.09.2012 року.

Відповідно до рішення Лазарівської сільської ради третьої сесії двадцять другого скликання Про передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у приватну власність від 13.06.1995 року №9 ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку площею 0,57 га для ведення особистого селянського господарства, що загальною площею становить 0,82 га.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 29.09.2016 року, актовий запис №06.

Встановлено, що в актовому записі про народження позивача ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 16.06.1957 року) її мати записана як ОСОБА_2 , а в актовому записі про смерть (свідоцтво серії НОМЕР_4 від 16.06.1957 року) - ОСОБА_2 .

Як убачається зі змісту довідки №19, виданої 29.01.2020 року виконкомом Лазарівської сільської ради, позивач ОСОБА_1 тривалий час проживала зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільне господарство, користувалися земельними ділянками: площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,17 га в урочищі Стависько , площею 0,27 га в урочищі Піддубина , площею 0,13 га в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно заповіту, посвідченого 05.12.2013 року секретарем виконавчого комітету Лазарівської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №280, ОСОБА_2 все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула право власності на: житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лазарівської сільської ради, кадастровий номер 6124286800:01:001:0551, про що приватним нотаріусом Монастириського районного нотаріального округу видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.04.2017 року (копія спадкової справи додана до матеріалів цивільної справи).

Відповідно до рішення Лазарівської сільської ради тринадцятої сесії двадцять першого скликання Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам сіл Лазарівка та Низьколизи від 10.12.1993 року ОСОБА_3 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельну ділянку площею 0,32 га для ведення особистого селянського господарства, що загальною площею становить 0,49 га.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 21.09.2013 року, актовий запис №04.

Як убачається зі змісту довідки №20, виданої 29.01.2020 року виконкомом Лазарівської сільської ради, позивач ОСОБА_1 тривалий час проживала зі своєю тіткою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , вели спільне господарство, користувалися земельними ділянками: площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,11 га в урочищі Стависько , площею 0,12 га в урочищі Занетеча , площею 0,09 га в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно заповіту, посвідченого 25.02.2000 року секретарем виконкому Лазарівської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №1, ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, приватизовану земельну ділянку площею 0,50 га, що знаходиться в с. Низьколизи, сертифікат на право на земельну частку (пай).

Зі змісту інформаційного листа Монастириської державної нотаріальної контори №167/01-16 від 14.03.2020 року вбачається, що згідно даних спадкового реєстру після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , нотаріальною конторою заведено спадкову справу №35 за 2014 рік на підставі заяви про прийняття та видачу свідоцтва про право на спадщину, поданої 11.02.2014 року ОСОБА_1 .

Із матеріалів справи вбачається, що державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 оформити спадщину і видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за життя розпочали приватизацію земельних ділянок: площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею 0,57 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до складу якої входять земельні ділянки площею: 0,17 га, - в урочищі Стависько , площею 0,27 га, - в урочищі Піддубина , площею 0,13 га, - в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані на території Лазарівської сільської ради, які передані ОСОБА_2 згідно рішення Лазарівської сільської ради №9 від 13.06.1995 року Про передачу земельних ділянок громадянам безоплатно у приватну власність , а також земельних ділянок: площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,11 га в урочищі Стависько , площею 0,12 га в урочищі Занетеча , площею 0,09 га в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2 , які рішенням Лазарівської сільської ради тринадцятої сесії двадцять першого скликання Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам сіл Лазарівка та Низьколизи від 10.12.1993 року передані ОСОБА_3 у приватну власність.

Земельні ділянки, які знаходяться в урочищах Стависько 0,17 га та 0,11 га, ОСОБА_5 - 0,27 га, Занетеча - 0,13 га, 0,09 га, 0,12 га, винесені за межі населеного пункту відповідно до рішення районної ради №157 від 25.12.2001 року Про внесення змін до проектів встановлення меж населених пунктів , отже згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України Лазарівська сільська рада не має повноважень на надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, що вбачається зі змісту інформаційного листа Відділу Держгеокадастру у Монастириському районі №56/111-20 від 03.03.2020 року.

Рішенням Лазарівської сільської ради тридцять дев`ятої сесії сьомого скликання від 19.02.2020 року №284 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) у зв`язку з тим, що зазначені земельні ділянки винесені за межі населеного пункту.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 12-1 ЗК України у редакції 1970 року (який діяв до 1992 року) встановлено, що сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території, зокрема надають відповідно до статті 16 цього Кодексу земельні ділянки в користування із земель, які не входять до землекористування колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств; розподіляють між підприємствами, організаціями, установами і громадянами ділянки під городи, сінокоси і пасовища з земель державного запасу, що виділяються сільській Раді у встановленому порядку.

Як передбачено п. п. 1, 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок сільські, селищні, міські ради народних депутатів мали забезпечити передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом а частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в такому.

Так, положеннями ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

Відповідний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 25.03.2020 року, справа № 158/1672/17 (провадження № 61-424св17), постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №14-652-цс18.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, дослідивши та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов висновку, що позов є підставним і таким, що підлягає до задоволення. Установлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому вона набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцям, на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

Таким чином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Лазарівської сільської ради №9 від 13.06.1995 року , а також ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Лазарівської сільської ради від 10.12.1993 року, хоча і не набули права власності на земельні ділянки: площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею 0,57 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лазарівської сільської ради, площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею 0,32 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лазарівської сільської ради, проте розпочали процедуру їх приватизації, але не встигли її завершити.

Отже, слід задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за нею право на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування за заповітом, що належали спадкодавцям ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі наведеного, враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи, суд вважає за необхідне повернути позивачу з держаного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при його поданні.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 12-1, 81, 125, 152 ЗК України, ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1225 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

ПозовОСОБА_1 до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації:

-земельної ділянки площею 0,25 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельної ділянки площею 0,57 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,17 га - в урочищі Стависько , площею 0,27 га - в урочищі Піддубина , площею 0,13 га - в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані на території Лазарівської сільської ради, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації:

-земельної ділянки площею 0,17 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельної ділянки площею 0,32 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, до якої входять земельні ділянки площею 0,11 га - в урочищі Стависько , площею 0,12 га - в урочищі Занетеча , площею 0,09 га - в урочищі ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані на території Лазарівської сільської ради, в порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , з держаного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок), сплаченого нею при поданні даного позову через АТ КБ ПриватБанк згідно квитанції №0.0.1621389431.1, код квитанції 1874-6447-0420-9404 від 18.02.2020 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: Лазарівська сільська рада Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Одаї, 3, с. Лазарівка Монастириського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396489.

Повне судове рішення виготовлено 21.05.2020 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова