Постанова

від 22.05.2020 по справі 810/1068/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2020 року

Київ

справа №810/1068/16

адміністративне провадження №К/9901/37894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 (суддя - Щавінський В.Р.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №810/1068/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якої є Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2015 №0000162200 в частині визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 121660,98грн та штрафних (фінансових) санкції (штрафів) у сумі 60830,48грн; визнати протиправним та скасувати нарахування пені в сумі 9321,39грн та зобов`язати внести виправлення до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво з податку на додану вартість, яким скасувати незаконне нарахування пені в сумі 9321,39грн, а також повернути вказану суму.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині з огляду на те, що господарські операції по придбанню позивачем у Приватного виробничого підприємства Квадро товару (олія соняшникова) та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України послуг за комісійним договором (експорт олії соняшникової) здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, що є свідченням їх реальності та фактичного виконання, чим спростовується висновок податкового органу щодо безтоварності проведених операцій та порушення позивачем положень податкового законодавства. За викладеного, товариство вказує, що оскільки факт здійснення спірних операцій підтверджено документально, підстави для проведення позивачу донарахувань відсутні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.02.2015 №0000162200 в частині нарахувань позивачу податку на додану вартість в сумі 121660,98грн та штрафних (фінансових) санкції (штрафів) в сумі 60830,48грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, мотивовано безпідставністю проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість, оскільки належними первинними документами, які були предметом дослідження під час розгляду справи в обох судових інстанціях, підтверджено настання реальних правових наслідків за взаємовідносинами з Приватним виробничим підприємством Квадро та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України , зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. В частині відмови у задоволенні позову суди виходили з недоведеності позивачем обставин, на яких ґрунтується позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування нарахування пені в сумі 9321,39грн та зобов`язання внести виправлення до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво з податку на додану вартість, яким скасувати незаконне нарахування пені в сумі 9321,39грн, з огляду на відсутність будь-яких документів підтверджуючих таке нарахування в сумі 9321,39грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з Приватним виробничим підприємством Квадро за період з 01.11.2013 по 30.11.2013 та з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України за період з 01.04.2014 по 31.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.6 статті 201, статей 185, 186, 187, 188, 200 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об`єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту по операціях з придбання товарів у Приватного виробничого підприємства Квадро на загальну суму 1018912,50грн та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України в загальну суму 115248,48грн; підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок завищення позивачем витрат за 2013 рік на суму 5094562,50грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток в 2013 році на суму 967966,90грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 20.01.2015 №19/22-010/32167106 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2015 №0000162200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1701242,00грн, з яких: 1134161,00грн за основним платежем та 567080,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1451951,00грн, з яких: 967967,00грн за основним платежем та 483983,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судами також встановлено, що позивачем до Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було подано заяву про досягнення податкового компромісу (вих. №310 від 16.02.2015) на неузгоджені податкові зобов`язання за період відносин до 01.04.2014, що складає в сумі: податок на додану вартість - 1012500,00грн та податок на прибуток приватних підприємств - 967967,00грн, щодо яких може бути застосований податковий компроміс. Загальна сума податкових зобов`язань, що підлягає сплаті платником податків для досягнення податкового компромісу (5%) складає: 50625,00грн - податок на додану вартість, 48398,00грн - податок на прибуток приватних підприємств.

Товариством з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво сплачено до бюджету вищевказані суми згідно платіжних доручень від 19.02.2015 №219 та №220.

Рішенням Миронівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 20.02.2015 №3 погоджено застосування процедури податкового компромісу до Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво згідно поданої ним заяви від 16.02.2015 №310 (вх.686/10) щодо неузгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1012500,00грн та податку на прибуток у розмірі 967967,00грн визначених у податкових повідомлення-рішеннях від 11.02.2015 №0000162200 та №0000172200. В іншій частині податковий компроміс досягнуто не було, зокрема по взаємовідносинам позивача з Приватним виробничим підприємством Квадро та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України .

З урахуванням рішення від 20.02.2015 №3 щодо погодження застосування процедури податкового компромісу, предметом розгляду у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.02.2015 №0000162200 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 182491,46грн, з яких: 121660,98грн за основним платежем та 60830,48грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Фактичною підставою для проведення Товариству з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво донарахувань з податку на додану вартість, став висновок контролюючого орану про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за результатом господарських операцій по придбанню у Приватного виробничого підприємства Квадро та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України товарів та послуг, з огляду на удаваність укладених правочинів. Вказаний висновок відповідача ґрунтується на суперечності наявних у позивача первинних документів вимогам бухгалтерського та податкового законодавства, оскільки, на переконання контролюючого органу, контрагенти позивача здійснювали діяльність спрямовану на вчинення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам без мети настання реальних правових наслідків. Також, стверджуючи про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом взаємовідносин з Приватним виробничим підприємством Квадро та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України , відповідач послався на відсутність у останніх розумних економічних умов та ресурсів для здійснення документованих операцій, їх ділової мети, а також вказав на відсутність документів, які могли б підтвердити якість товару, що постачався, його фактичне транспортування, що ставить під сумнів реальність проведених операцій. На переконання податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (Покупець) на підставі договору поставки від 22.11.2013 №01/22/11-13 мав господарські взаємовідносини по придбанню у Приватного виробничого підприємства Квадро (Постачальник) товару (олія соняшникова). Згідно з п. 1 названого договору, постачальник зобов`язувався поставити (передати) у власність покупця олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2013 року згідно ДСТУ 4492:2005, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Згідно з п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах та в строки, визначених в Специфікації. Сторони погоджуються при визначенні умов поставки застосовувати офіційні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Факт здійснення поставки товару засвідчується видатковою накладною, яка підписується сторонами в момент передачі товару.

Судами також встановлено, що позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом дослідження під час виїзної позапланової перевірки, зокрема договір поставки товару від 22.11.2013 №01/22/11-13, специфікацію №1 від 22.11.2013 до договору, видаткові накладні, податкові накладні, виписки.

Судами також встановлено, що позивачем, для продажу придбаної у Приватного виробничого підприємства Квадро олії соняшникової, було залучено комісіонера - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України , про що було укладено договір комісії від 22.11.2013 №02/11-1ЗК з додатками, які конкретизують умови та обсяги продажу товарів (Додаток 1 від 22.11.2013 на продаж 300 тон олії та Додаток 2 від 22.11.2013 на продаж 450 тон олії).

Як встановлено судами, у зв`язку з відсутністю у позивача власних виробничих можливостей для зберігання та транспортування олії соняшникової у відповідних об`ємах, Товариством з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво залучались відповідні послуги, для чого укладались господарські договори, а саме: договір зберігання від 22.11.2013 №22/11-13 з актами передавання майна на зберігання та повернення майна зі зберігання (акт передачі олії в кількості 750 тон на зберігання від 22.11.2013, акти повернення майна зі зберігання від 25.02.2014, від 26.02.2014, від 28.02.2014, від 03.03.2014, від 04.03.2014 та від 06.03.2014); договір надання транспортних послуг від 25.02.2014 №25/02-01 щодо забезпечення транспортування 300 тон олії; договір транспортного експедирування від 26.02.2014 №26/02-01 щодо забезпечення транспортування (та експедирування) 450 тон олії. Фактичне виконання договірних відносин щодо послуг зберігання товару, транспортних послуг, транспортно-експедиційних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг, податковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, передача товару (олії соняшникової) на комісію оформлювалась відповідними актами прийому-передачі товару. Всього на комісію було передано 754,750 тон олії соняшникової (з урахуванням акту коригування ваги олії соняшникової до договору комісії №02/11-13К від 22.11.2013, згідно інформації у якому загальний обсяг коригування склав 1,030 тон.) Таким чином, комісіонеру фактично було передано на комісію (за вирахуванням цього коригування) обсяг олії 754,750 - 1,030 = 753,720 тон.

Експорт олії соняшникової було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України за рахунок позивача згідно вантажно-митних декларацій: 5000100003/2014/200585 та 5000100003/2014/200587, сумарно в обсязі 753,720 тон (в обсязі, переданому на комісію з урахуванням коригування ваги).

Як встановлено судами, позивачем, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, було надано копії первинних документів, які також були предметом дослідження під час виїзної позапланової перевірки, зокрема договір комісії від 22.11.2013 №02/11-1ЗК; додатки до вказаного договору; акти прийому-передачі товару; акт коригування ваги олії соняшникової до договору комісії №02/11-13К від 22.11.2013; звіти комісіонера про хід виконання договору комісії на продаж товарів із сумою комісійної винагороди; додатковий звіт; податкові накладні; вантажно-митні декларації.

Спірні господарські операції були відображені у бухгалтерському обліку позивача. Наявність на час розгляду справи вказаних первинних документів відповідачем не заперечувалась.

Судами також встановлено, що на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2016, Харківським окружним адміністративним судом було забезпечено проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участю свідків: директора Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України ОСОБА_1 та директора Приватного виробничого підприємства Квадро Гринько Олега Юрійовича.

Допитані у якості свідків Гринько О.Ю. (директор Приватного виробничого підприємства Квадро ) та Даутова Є.С. (директор Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України ) підтвердили свою участь у договірних взаємовідносинах з позивачем, зокрема у періоді, в якому проводилася перевірка. Вказані особи надали пояснення щодо умов укладених договорів, їх змісту та порядку виконання.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України та Приватним виробничим підприємством Квадро з огляду на відсутність належного документального підтвердження реальності проведення господарських операцій між сторонами. Зокрема, відповідач вказує, що надані позивачем до перевірки первинні документи по взаємовідносинах з вказаними контрагентами оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, а діяльність вказаних суб`єктів господарювання спрямована виключно на вчинення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. На переконання контролюючого органу, всі операції з вказаними суб`єктами господарювання здійснені без мети настання реальних правових наслідків, як такі, що не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов`язань. Відповідач вважає, що судами безпідставно не враховано доводи контролюючого органу щодо штучності формування позивачем даних податкового обліку без фактичного проведення господарських операцій. Скаржник вважає, що в розглядуваному випадку формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з названими контрагентами є неправомірним.

8. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки дослідженими судами в процесі розгляду справи належними первинними документами, які також були надані позивачем під час виїзної перевірки, підтверджено зміст господарських операцій, рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та спрямованість його дій на отримання реального результату в процесі таких взаємовідносин. Позивач вважає, що податковим органом не доведено наявність складу порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач також звертає увагу на суперечності та неточності доводів касаційної скарги, а також наголошує, що касаційна скарга відповідача не містить жодного прямого визначення щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач просить касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

9.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

9.3. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

9.4. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

9.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

9. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 1.

10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

10.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

13. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

14. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у заперечені на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надавали належну оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано умотивовану оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії) є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій, підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Зокрема, судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, стосуються господарських операцій за участі контрагентів - Приватного виробничого підприємства Квадро , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України , та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання продукції та послуг на підставі договорів укладених з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво .

21. Досліджені судами документи, складені за результатом проведених операцій позивача з Приватним виробничим підприємством Квадро та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктами господарювання, які, на момент взаємовідносин з позивачем були зареєстровані платниками податку на додану вартість, не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в органах державної фіскальної служби. Податковий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

22. Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов та ресурсів необхідних для ведення відповідної господарської діяльності, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

23. Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань податкового органу, як на підставу для відмови в позові, на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи були долучені позивачем до матеріалів справи та досліджені судами першої та апеляційної інстанцій без зауважень. Факт надання товаро-транспортних накладних такаож підтверджуються показами свідка директор Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона складала та підписувала спірні товаро-транспортні накладні.

Доводи контролюючого органу викладені в касаційній скарзі про наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних при здійсненні господарських операцій позивача з контрагентом, як на підставу правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, також не приймаються до уваги, оскільки транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей складені Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України та належним чином завірені покупцем товару. До того ж, суд касаційної інстанції зазначає, що товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

24. Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи податкового органу щодо відсутності сертифікатів якості придбаного товару, оскільки такі документи не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару.

25. Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації отриманій від інших податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

26. Чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення підприємством розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

27. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за результатом проведення яких Товариством з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем у свою чергу не наведено переконливих доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а вказані у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем показників податкового обліку за господарськими операціями з Приватним виробничим підприємством Квадро та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Флора України .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. З урахуванням досліджених первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.

29. В частині відмови у задоволенні позовних вимог, рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

30. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області без задоволення, а постанови Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі №810/1068/16 без змін.

31. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі №810/1068/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду