Рішення

від 13.05.2020 по справі 902/992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2020 р. Cправа № 902/992/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес", м.Рівне

до Приватного підприємства "Агрокомерс", м.Вінниця

про стягнення 573399,12 грн заборгованості згідно договору поставки

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/992/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" про стягнення на його користь з Приватного підприємства "Агрокомерс" заборгованості у розмірі 629753,34 грн. Вказана заборгованість нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки засобів захисту рослин №153-3-ЛС-19 від 05.03.2019 в частині здійснення обумовлених платежів за отриманий товар.

21.02.2020 по вказаній справі від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що в частині основної суми боргу в розмірі ПП "Агрокомерс" визнає. При цьому останній зазначає, що відповідачем не виконано належним чином свої зобов`язання перед позивачем в зв`язку з невчасним розрахунком покупців "Фермерських господарств" за засоби захисту рослин, яким ПП "Агрокомерс" їх поставляло. Щодо штрафних санкцій відповідач вказує про невірне визначення позивачем розміру пені. Окрім того, просить суд зменшити розмір неустойки за договором поставки засобів захисту рослин № 153-зЛС-19 від 05.03.2019 до 3% від суми заборгованості.

25.02.2020 представником відповідача подано доповнення до відзиву на позовну заяву, де останній уточнює суму заборгованості яка визнається відповідачем. Так, представник ПП "Агрокомерс" вказує про визнання основної суми боргу в розмірі 391177,38 грн, з підстав зміни (зменшення) курсу долара США станом на день звернення позивача до суду порівняно з розміром вказаним у специфікації № 1.

27.02.2020 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначає, що не має жодних підстав для зменшення або скасування штрафних санкцій по вказаному Договору. Обґрунтовуючи свою позицію представник позивача вказує, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору щодо строку розрахунків за отриманий товар, у позивача виникли прострочені зобов`язання перед його постачальниками. Таким чином, позивач був змушений укласти договір овердрафту із банківською установою та відповідно сплачувати відсотки за користування кредитом. Тому відповідно позивачем було застосовано згідно п.6 Договору штрафні санкції до відповідача.

Щодо позиції відповідача про зменшення розміру основного боргу в зв`язку зі зменшенням курсу валюти до гривні позивач вказує, що відповідно до п.4 Договору при зниженні курсу долара курс не перераховується, а залишається не змінним сума в гривні, що вказана в специфікації та відповідно в видатковій накладній підписаній відповідачем.

Також, 27.02.2020 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки в розмірі 629753,34 грн, у зв`язку із збільшенням періоду заборгованості.

В подальшому вказана заява, 02.03.2020, подана представником позивача через канцелярію суду.

11.03.2020 судом постановлено ухвалу про прийняття до розгляду вказаної заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" від 27.02.2020 про збільшення розміру позовних вимог, в зв`язку з чим має місце нова ціна позову - 629753,34 грн виходячи з якої й вирішується спір у даній справі. Окрім того, судом закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 06.04.2020.

За результатами судового засідання, 06.04.2020, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.05.2020

На визначену судом дату (12.05.2020) з`явився представник позивача. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Поряд з тим, 08.05.2020 до суду надійшло клопотання представника ПП "Агрокомерс" адвоката Богословського С.В. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із запровадженням на території України карантинних заходів.

На запитання суду представник позивача зазначив, що заперечує проти відкладення розгляду справи.

Таким чином, при розгляді вказаного клопотання суд враховує положення п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якого, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Так, варто відзначити, що судове засідання, призначене на 06.04.2020 було відкладено судом у зв`язку із задоволенням відповідного клопотання представника відповідача, що надає право суду розглянути справу за його відсутності, незалежно від причин неявки.

Окрім того, суд зважає, що відповідачем в поданому клопотанні не заявлено про наявність додаткових доказів та /або пояснень, які мають значення для розгляду даної справи та не можуть бути надані останнім у зв`язку із введенням на території України режиму надзвичайної ситуації та запровадження карантину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на своєму засіданні 17.03.2020 Рада суддів України рекомендувала судам продовжувати здійснювати правосуддя незважаючи на епідемію коронавірусу й карантин, однак, по можливості, здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без участі сторін.

З огляду на викладені обставини, а також зважаючи, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеного клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання, 12.05.2020, представник позивача підтримав позовні вимоги із врахуванням змісту заяви про їх збільшення.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення - 13.05.2020.

На оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду (13.05.2020) представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (далі по тексту також - постачальник, позивач) та приватним підприємством "Агрокомерс" (далі по тексту також - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 153-З-ЛС-19 засобів захисту рослин (далі по тексту також - Договір).

За даним Договором постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 Договору).

Загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.3 Договору ціна товару та загальна вартість Товару вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях. Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту Договору розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п.4.4 даного Договору.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим Договором та у відповідності з діючим законодавством України.

Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст.235 та ст.236 Господарського кодексу України. (п.п.6.1, 6.2 Договору).

Згідно п.п. 6.4.1, 6.5 Договору покупець несе наступну відповідальність:

У випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст.625 Цивільного кодексу України у розмір: 25 річних.

Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

В подальшому між сторонами обопільно підписано специфікацію №1 від 05.03.2019 про поставку товару на загальну суму 912605,04 грн в строк до 20.03.2019. При цьому останніми узгоджено проведення попередньої авансової оплати 30% до 20.03.2019 та кінцевої оплати 70% до 01.08.2019.

На виконання умов Договору та вказаної Специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 912605,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 505 від 22.03.2019 на суму 588018,00 грн, № 645 від 28.03.2019 на суму 324587,04 грн. Відносно поставленого товару позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 330 від 05.03.2019.

В свою чергу відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на загальну суму 482 502,00 грн, зокрема згідно наступних меморіальних ордерів №№: 832 від 18.03.2019 на суму 100002,00 грн, 836 від 20.03.2019 на суму 180 000,00 грн, 968 від 11.06.2019 на суму 102 000,00 грн, 1038 від 02.08.2019 на суму 81 000,00 грн, 1055 від 30.08.20109 на суму 19 500,00 грн.

Таким чином, не оплаченим залишився товар на суму 430 103,04 грн, в зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість по його оплаті.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на викладене суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повної оплати відповідачем отриманого товару згідно видаткових накладних: №505 від 22.03.2019 та №645 від 28.03.2019 суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 430103,04 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому суд враховує, що відповідач визнає факт наявності заборгованості, що підтверджується, поміж іншого, обопільно підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період: 1 півріччя 2019 (а.с. 45), а також відображено у відзиві на позовну заяву.

Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо суми заборгованості, з підстав зміни (зменшення) курсу долара США станом на день звернення позивача до суду порівняно з розміром вказаним у специфікації № 1, слід зазначити наступне.

Згідно із статтею 189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб`єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ст. 632 ЦК України).

За змістом статті 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Згідно зі статтею 524 Господарського кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з положеннями статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, відповідно до п. 4.4. Договору сторони домовились визначити еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США). Еквівалент ціни товару в доларах США визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.

Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначаться шляхом множення еквівалента ціни товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати.

Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу долара США на міжбанківському ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження. Зміни ціни товару на дату відвантаження фіксується постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами Договору.

Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (авансу та післяоплати), визначається шляхом множення грошевого еквівалента вартості товару в доларах США на курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати.

При цьому курс продажу долара США на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США, опублікованого на сайті: http/finance.ua/ua/currency/#interbank.

Водночас варто відзначити, що сторонами передбачено, що положення цього пункту 4.4. застосовуються при збільшенні курсу продажу долару США на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару).

З викладено слідує, що сторони узгодили можливість здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни, а саме збільшення курсу долару США, а не зменшення, на чому наполягає відповідач.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 73565,30 грн пені, 61569,54 грн 25% річних та 64515,46 грн штрафу у розмірі 15% від суми заборгованості у зв`язку із чим слід зазначити наступне.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось раніше, сторони в пункті 6.4.1 Договору визначили міру відповідальності за прострочення обумовлених умовами Договору платежів, а саме: "Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмір: 25 річних".

При цьому варто підкреслити, що сторони у п. 6.5 Договору, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Окрім того, згідно до п.6.8 Договору за невиконання чи або неналежне виконання даного Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15% від суми заборгованості.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань визначених умовами Договору в частині сплати вартості отриманого товару, вимоги позивача щодо стягнення пені, 25% річних та штрафує правомірними та обґрунтованими.

При цьому вирішуючи питання щодо визначених позивачем періодів нарахування 25% річних та пені судом встановлено, що останнім враховано умови пунктів 4.2 та 6.5 Договору та наведені вище положення законодавства.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування пені, 25 % річних та штрафу за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" судом встановлено, що вказані нарахування не перевищують сум визначених судом, а тому вимоги про стягнення 73565,30 грн пені, 61569,54 грн 25% річних та 64515,46 грн штрафу є обґрунтованими.

Поряд з тим, суд враховує, що у запереченнях на клопотання про збільшення розміру позовних вимог відповідач просить суд зменшити розмір неустойки за Договором до 3% від суми заборгованості. Оскільки сукупне нарахування штрафних санкцій та відсотків згідно ч.2 ст. 625 ЦК України не є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, проявом грубого порушення балансу між інтересами кредитора і боржника, а також є засобом використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів.

Так, при розгляді вказаного клопотання суд зазначає, що чинне законодавство не надає право суду звільняти сторін від сплати штрафних санкцій, водночас суд уповноважений зменшувати їх розмір з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз`яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому слід зазначити, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Водночас суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

В даному випадку суд враховує ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання. Як зазначалось раніше: відповідачем частково сплачено вартість отриманого товару. Окрім того, останній визнав факт наявності заборгованості, що свідчить про відсутність у нього наміру ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань згідно Договору.

Одночасно суд наголошує, що заявлений до стягнення розмір пені та штрафу є неспівмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору.

При цьому врахувавши обставину погодження нарахування пені та штрафу в умовах укладеного сторонами Договору, які в силу закону є обов`язковими для виконання, суд вважає за можливе зменшити їх розмір на 30 %, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 51495,71 грн, штраф у розмірі 45160,82 грн та 25 % річних у розмірі 61569,54 грн.

Щодо позиції позивача про відсутність підстав для зменшення або скасування штрафних санкцій по вказаному Договору, з підстав необхідності укладення договору овердрафту із банківською установою та відповідно сплатою відсотків суд зазначає, що останнім не надано будь-яких доказів на підтвердження викладеного. Тоді як, згідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Агрокомерс" (вул.Північна, буд.17, м.Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 32603794) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (вул.Князя Володимира, буд.75, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 37022936) заборгованість в розмірі 430103,04 грн; пеню у розмірі 51495,71 грн; штраф у розмірі 45160,82 грн; 25 % річних у розмірі 61569,54 грн; відшкодування судового збору у розмірі 9446,30 грн.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 22069,59 грн пені та 19354,64 грн штрафу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25 травня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу ( вул.Князя Володимира, буд.75, м.Рівне, 33013);

3 - відповідачу ( вул .Північна, буд.17, м.Вінниця, 21000);