Рішення

від 19.05.2020 по справі 906/98/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/98/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Спец Метал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод"

про стягнення 98 922,72 грн

ПП "Спец Метал" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Малинський ливарний завод" про стягнення 98 922,72 грн, з яких 74 000,02 грн основної заборгованості, 1 945,95 грн 3% річних, 1 520,70 грн інфляційних збитків, 21 456,05 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № см-1212/18 від 12.12.2018 в частині проведення розрахунку за отриманий від позивача товар, в результаті чого утворилась заборгованість, яка є предметом спору.

Ухвалою суду від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/98/20 за правилами загального позовного провадження

Ухвалою суду від 31.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час , місце та день розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2018 р. між ПП "Спец Метал" (позивач/постачальник) та ТОВ "Малинський ливарний завод" (відповідач/покупець) укладено договір поставки № см-1212/18.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим договором передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначений у цьому договорі.

В п. 1.2. договору зазначено, що кількість, асортимент та ціни товару, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Специфікації оформлюються на кожну партію товару, що поставляється.

Згідно п. 1.3 договору загальна кількість товару, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформлених специфікацій і накладних.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець розраховується за товар протягом 20 (двадцяти) робочих днів.

Оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця ( п. 3.2 договору).

Термін постачання протягом 7 календарних днів після надання заявки ( п. 4.1 договору).

Базисні умови постачання вказуються в специфікаціях ( п. 4.2 договору).

Датою постачання вважається дата, що вказується на накладній (видатковій накладній) ( п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 11.1цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1 (один) рік ( п. 11.2 договору).

Сторонами були підписані специфікації до договору поставки № см-1212/18, в яких сторони визначили асортимент товару, його кількість та ціну, а саме:

- специфікація № 1 від 13.12.2019 на суму 37 000,01 грн;

- специфікація № 2 від 28.01.2019 на суму 37 000,01 грн;

- специфікація № 3 від 19.02.2019 на суму 37 000,01 грн.

На виконання умов договору позивач у період з 12.12.2018р. по 21.01.2020 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 111 000,03 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №С-00000181 від 13.12.18 на суму 37 000,01грн;

- видаткова накладна №С-00000022 від 28.01.19 на суму 37 000,01грн;

- видаткова накладна №С-00000036 від 19.02.19 на суму 37 000,01грн.

Як встановлено пунктом 3.1. договору № см-1212/18 від 12.12.2018р. покупець розраховуються за товар протягом 20 (двадцяти) робочих днів.

Отримання товару відповідачем підтверджується підписом останнього про отримання товару на видаткових накладних.

Однак, в супереч умов договору відповідач свої договірні зобов`язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, про що свідчать банківські виписки по рахунку позивача 17.01.19 та 19.02.19 з яких вбачається, що відповідачем були здійснені платежі за договором № см-1212/18 за поставлений товар на загальну суму 37 000,01 грн.

Отже, відповідач порушив умови договору щодо оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 74 000,02 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення 74 000,02 грн основної заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 21 456,05 грн пені.

Право позивача на нарахування пені передбачене п.7.4. договору, в якому зазначено, що у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми не сплаченої в строк, за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок пені у сумі 21 456,05 грн., визнано його правильним та обґрунтованим, заявленим в межах строку нарахування передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім того, позивачем нараховано 1 945,95 грн 3% річних та 1 520,70 грн інфляційних збитків.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійсненний, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійсненні платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому у розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суд) України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства пре відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши зазначений позивачем розрахунок 3% річних на суму 1 945,95 грн та розрахунок інфляційних збитків на суму 1 520,70 грн суд вважає їх арифметично правильними, обґрунтованим та такими що підлягають до стягнення.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в розмірі 98 922,72 грн, з яких 74 000,02 грн основної заборгованості, 1 945,95 грн 3% річних, 1 520,70 грн інфляційних збитків, 21 456,05 грн пеня.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський ливарний завод" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Огієнко, 55, код ЄДРПОУ 40778426) на користь Приватного підприємства "Спец Метал" ( 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснозаводська, 70, код ЄДРПОУ 34315963) - 74 000,02 грн основної заборгованості, 1 945,95 грн 3% річних, 1 520,70 грн інфляційних збитків, 21 456,05 грн пені, 2 102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.05.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам (рек. з повід.)