Рішення

від 25.05.2020 по справі 910/2248/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/2248/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс"

про стягнення 55 123,39 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" (надалі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" (надалі за текстом - відповідач) про стягнення 55 123,39 грн., з яких 45 626,88 грн. основного боргу, 4 607,28 грн. пені, 3 193,84 грн. 7% штрафу, 892,28 грн. 3 % річних та 803,11 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати платежів за зберігання майна по договору у період з жовтня 2018 по грудень 2019 на підставі виставлених відповідачу рахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/2248/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

10.03.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/2248/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відзив відповідача на позовну заяву до Господарського суду міста Києва не надходив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/2248/20 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 про відкриття провадження у справі № 910/2248/20 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0103052374379) на поштову адресу: 02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 13, офіс 1.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 про відкриття провадження у справі № 910/2248/20 була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення 0103052374360) на поштову адресу: 68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 7 та отримана позивачем 20.03.2020 що підтверджується відповідною позначкою на повідомленні про вручення.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2011 між позивачем - Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" було укладено Договір зберігання вантажу №103/1 (надалі за текстом - Договір), згідно пункту 1.1. якого позивач забезпечує зберігання на складських площах порту вантаж клієнта, який передано клієнту на відповідальне зберігання слідчим слідчого відділу Луганського міського Управління МВС України в Луганській області на підставі акту приймання-передачі від 28.09.2010 в номенклатурі та об`ємах, вказаних в додатку 1 до Договору, а відповідач зобов`язується оплатити порту зберігання, роботи (послуги), на умовах і в строки встановлені в цьому Договорі.

У відповідності до пункту 4.1. Договору оплата виставлених рахунків порту за зберігання і інші додаткові роботи (послуги) здійснюється клієнтом по ставках цього Договору, з наданням підтверджуючих документів. Оплата проводиться шляхом здійснення банківського переказу грошових коштів клієнту на поточний рахунок порту протягом п`яти банківських днів від дати виставлення рахунку і одночасно направляється в порт (по факсу) копія банківського платіжного документу з зазначенням в ньому найменування фірми, найменування і кількості вантажу.

Окрім цього, пунктом 4.4. Договору також визначено, що оплата за зберігання вантажу здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, щомісячно, протягом усього строку зберігання. На момент вивозу останньої партії вантажу клієнт здійснює остаточний розрахунок за зберігання вантажу згідно виставлених портом рахунків, по ставкам цього Договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору сторони погодили, що відповідач в установлені діючим Договором строки оплачує порту зберігання вантажу (вугілля марки "АМ" - 208 т.) на відкритих складах порту, на дату надання послуг, за кожну відвантажену метричну тонну, за ставкою 0,21 грн. т/доба. Зазначена ставка наведена без врахування ПДВ, який стягується згідно з діючого законодавства.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору.

В порушення умов Договору відповідач не виконав свої зобов`язання в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за отримані послуги із зберігання вугілля за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 45 626,88 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на зберігання вантажу №103/1 від 28.12.2011, який за своєю правовою природою є договором зберігання.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України, визначено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Судом встановлено, що у пункті 8.1. Договору сторони погодили, що Договір діє до 31.12.2012. Однак, закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Пунктом 4.4. Договору сторонами було встановлено, що оплата за зберігання вантажу здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, щомісячно, протягом всього строку зберігання. На момент вивозу останньої партії вантажу відповідач здійснює остаточний розрахунок за зберігання вантажу згідно виставлених позивачем рахунків, по ставкам цього Договору.

Зазначене відповідає положенням статті 946 Цивільного кодексу України, згідно якої плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Рішеннями Господарського суду Луганської області від 31.07.2012 у справі №18/5014/1206/2012, Господарського суду Харківської області від 26.03.2015 у справі №922/201/15, Господарського суду Луганської області від 24.03.2017 у справі № 913/37/17 та Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 910/15454/18, ухваленими у справах за позовами Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" про стягнення заборгованості, неустойки, інфляційних витрат та 3 % річних згідно зобов`язань відповідача за цим же Договором, які набрали законної сили, був встановлений, факт отримання позивачем на зберігання по акту приймання-передачі від 28.09.2010 майна, а саме, вугілля марки "АМ", у кількості 208 тон, що було передано позивачу як речовий доказ на відповідальне зберігання слідчим відділом Луганського міського відділу управління МВС України Луганської області.

У відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, суд встановив, що рішенням Господарського суду Луганської області від 31.07.2012 у справі №18/5014/1206/2012 було задоволено позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" та стягнуто з останнього заборгованість за надані послуги зберігання за Договором з вересня 2010 року по грудень 2011 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.03.2015 у справі №922/201/15 було задоволено позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" та стягнуто з останнього заборгованість за надані послуги зберігання за Договором з серпня 2013 року по жовтень 2014 року.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.03.2017 у справі № 913/37/17 було задоволено позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" та стягнуто з останнього заборгованість за надані послуги зберігання за Договором з листопада 2014 року по грудень 2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 910/15454/18 було задоволено позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" та стягнуто з останнього заборгованість за надані послуги зберігання за Договором з лютого 2017 року по вересень 2018 року.

На дату розгляду, в матеріалах справи № 910/2248/20 відсутні докази вивезення відповідачем з території порту переданого на зберігання вантажу після закінчення строку дії Договору, або докази проведення відповідачем розрахунку із позивачем за надані послуги зі зберігання за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року.

Натомість, позивачем були надані суду копії виставлених відповідачу рахунків та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) із зберігання вантажу, протягом періоду з жовтня 2018 року по грудень 2019 року на загальну суму 45 626, 88 грн.

Суд, перевіривши правильність розрахунку позивачем вартості наданих послуг зі зберігання вантажу, дійшов висновку про правильність наданого розрахунку суми основного боргу, а тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45 626, 88 грн. за надані послуги зі зберігання за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року є обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 4 607,28 грн. пені, 3 193,84 грн. 7% штрафу, 892,28 грн. 3 % річних та 803,11 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.3 Договору, сторони погодили, що за порушення відповідачем строків оплати, вказаних у Договорі, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, а за прострочку понад 30 банківських днів має право додатково стягнути штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.

Позивач надав розрахунок пені та заявив вимогу про стягнення пені за порушення строків оплати починаючи з січня 2019 року.

Здійснивши перерахунок, суд встановив, що позивач надав обґрунтований розрахунок штрафу ( 7% від суми заборгованості ) в розмірі 3 193,84 грн. та пені в загальному розмірі 4 607,28 грн., який відповідає умовам Договору, вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних від прострочених платежів, починаючи з листопада 2018 року до січня 2020 в розмірі 892,28 грн. суд вважає його арифметично вірним.

Разом з тим, здійснивши перерахунок інфляційних витрат суд не погоджується із розрахунком наданим позивачем.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що з відповідача, обґрунтовано підлягають стягненню інфляційні втрати у загальному розмірі 785,73 грн.

За приписами статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 ГПК України.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в загальному розмірі 55 106,01 грн., з яких: 45 626, 88 грн. основного боргу, 4 607,28 грн. пені, 3 193,84 грн. 7% штрафу, 892, 28 грн. 3 % річних та 785,73 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Суд вважає за доцільне зауважити, що аналіз змісту наведених положень Господарського процесуального кодексу свідчить, що застосування даної норми є правом а не обов`язком суду, саме на суд покладено обов`язок встановлення вірності нарахованих платежів, пов`язаних з несвоєчасним виконанням зобов`язання, тому, враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, тобто у розмірі 2 101,15 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" про стягнення 55 123,39 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна багатопрофільна компанія "Транссервіс" (02140, місто Київ, вулиця Вишняківська, будинок 13, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 30694565) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 01125815) 45 626 (сорок п`ять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 88 коп. основного боргу, 4 607 (чотири тисячі шістсот сім) гривень 28 коп. пені, 3 193 (три тисячі сто дев`яносто три) гривні 84 коп. 7% штрафу, 892 (вісімсот дев`яносто дві) гривні 28 коп. 3 % річних, 785 (сімсот вісімдесят п`ять) гривень 73 коп. інфляційних втрат та 2 101 (дві тисячі сто одну) гривню 15 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строки встановленні статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України про продовження такого строку на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2020

Суддя С. В. Стасюк