Рішення

від 25.05.2020 по справі 910/3740/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/3740/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерґо-інвест

до Приватного підприємства Еталонбуд.

про стягнення заборгованості в розмірі 204 134,80 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерґо-інвест звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного підприємства Еталонбуд. про стягнення заборгованості в розмірі 204 134,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором підряду № ЕІ-170929/1 від 25.10.2017, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3740/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана представником відповідача 18.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053791852.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2017 між Приватним підприємством Еталонбуд. (далі - генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерґо-інвест (далі - підрядник, позивач) укладено Договір підряду № ЕІ-170929/1 (далі - Договір) за умовами якого, підрядник зобов`язується виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи (далі - роботи) на об`єкті: Реконструкція теплового пункту розташованого за адресою: вул. Здолбунівська, 5Б у м. Києві (далі - об`єкт) і здати їх генпідряднику разом з виконавчою документацією, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений цим Договором строк.

Договірна ціна включає всі витрати підрядника, пов`язані з виконанням цього Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору узгоджено термін виконання робіт: до 31 грудня 2017 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору підрядник виконує роботи на об`єкті згідно представленого їм та погодженого генпідрядником графіку виконання робіт, що є додатком № 1 до Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору договірна ціна визначається згідно з правилами визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) та іншими діючими нормативними документами.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна вартість робіт за цим Договором згідно договірної ціни (Додаток № 2 до Договору) орієнтовно складає 2 437 698,61 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 406 283,10 грн.

Договірна ціна буде уточнюватись згідно фактично виконаних обсягів робіт у відповідності до узгодженої проектно-кошторисної документації.

Протягом п`яти банківських днів з моменту набрання чинності цим Договором Генпідрядник перераховує підряднику аванс на придбання матеріалів та обладнання в розмірі 2 260 039 грн. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до п. 3.3 Договору роботи виконуються з матеріалів та обладнання підрядника, узгодивши попередньо з замовником постачальників матеріалів та устаткування, якість яких відповідає вимогам Проектно-кошторисній документації, сертифікатам якості та технічним паспортам.

Пунктом 3.4 Договору узгоджено, що підрядник готує Акт ф.№ КБ-2в та Довідку ф.№ КБ-3, та передає їх для підписання Генпідряднику у строк не пізніше 20 числа місяця, що є звітним.

Генпідрядник зобов`язується протягом десяти робочих днів з моменту отримання Акту ф.№ Кб-2в та Довідки ф.№ Кб-3 за відповідний період, перевірити їх відповідність дійсності та підписати в частині фактично виконаних обсягів робіт, або надати підряднику мотивовану письмову відмову від підписання вищезазначених документів, з переліком необхідних доробок (п. 3.5 Договору).

Згідно з п. 3.8 Договору генпідрядник здійснює щомісячні проміжні платежі за фактично виконані роботи до 20 числа місяця, наступного за звітним, при умові надходження коштів від замовника.

Пунктом 3.9 Договору узгоджено, що остаточні взаєморозрахунки сторін за даним Договором здійснюються після приймання об`єкта відповідними службами міста і передачі його на баланс експлуатуючій організації.

Відповідно до п. 3.10 Договору підрядник здійснює оплату послуг генпідрядника в розмірі 2,5% від вартості будівельно-монтажних робіт виконаних підрядником у звітному періоді з врахуванням вартості змонтованих підрядником обладнання, матеріалів, виробів та конструкцій.

Згідно з п. 4.1 Договору фактично виконані підрядником обсяги робіт оформлюються актами приймання по формі КБ-2в і довідкою по формі № КБ-3, які представляються підрядником до 20 числа кожного місяця.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об`єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Календарний графі виконання робіт.

Також додатками до Договору сторонами узгоджено Договірну ціну, Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-2, Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-3, Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-4, Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-5 та Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-6.

Як зазначає позивач, ТОВ Енерґо-інвест на виконання умов Договору виконало роботи вартістю 2 422 177,40 грн., які прийняті ПП Еталонбуд. без зауважень та заперечень за Актами приймання виконаних будівельних робіт та витрати № 1 за грудень 2017 року та № 2 за січень 2018 року та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року та січень 2018 року, однак оплачені відповідачем лише частково, на суму 2 270 000 грн., внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 152 177 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором будівельного підряду.

Згідно з ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України).

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з п. 4.1 Договору фактично виконані підрядником обсяги робіт оформлюються актами приймання по формі КБ-2в і довідкою по формі № КБ-3, які представляються підрядником до 20 числа кожного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем беззаперечно прийнято роботи на загальну суму 2 422 177,40 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками у двосторонньому порядку Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) № 1 за грудень 2017 року на суму 165 467,93 грн., № 2 за січень 2018 року на суму 252 531,78 грн., Актами вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт № 1 від 29.12.2017 на суму 1 830851,68 грн., № 2 від 31.01.2018 на суму 173 326,01 грн. та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за грудень 2017 року на суму 1 996 319,61 грн. та за січень 2018 року на суму 425 857,79 грн.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що протягом п`яти банківських днів з моменту набрання чинності цим Договором Генпідрядник перераховує підряднику аванс на придбання матеріалів та обладнання в розмірі 2 260 039 грн. з урахуванням ПДВ.

З наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку ТОВ Енерґо-інвест за період з 31.10.2017 до 18.02.2020 вбачається, що відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково на суму в розмірі 2 270 000,00 грн., а отже неоплаченими залишаються роботи на суму 152 177,40 грн.

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.8 Договору генпідрядник здійснює щомісячні проміжні платежі за фактично виконані роботи до 20 числа місяця, наступного за звітним, при умові надходження коштів від замовника.

Пунктом 3.9 Договору узгоджено, що остаточні взаєморозрахунки сторін за даним Договором здійснюються після приймання об`єкта відповідними службами міста і передачі його на баланс експлуатуючій організації.

Проте з пунктів 3.8 та 3.9 Договору не вбачається узгодження між сторонами як процентного, так і іншого співвідношення вартості робіт, які підлягають сплаті після прийняття об`єкта відповідними службами і передачі його на баланс експлуатуючій організації, а отже виходячи із умов Договору, розрахунки відповідач має здійснювати у відповідності до пункті 3.8 Договору, до двадцятого числа місяця, наступного за звітним.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати виконаних позивачем робіт, у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи по суті, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Таким чином, оскільки наявність та обсяг заборгованості ПП Еталонбуд. за Договором у розмірі 152 177,40 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не була спростована, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 152 177,40 грн., як і заперечень щодо розміру заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ПП Еталонбуд. суми основного боргу у розмірі 152 177,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 45 017,76 грн., 3 % річних в розмірі 4 200,89 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 738,83 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

У п. 7.3 Договору сторони домовились, що за несвоєчасне виконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору, генпідрядник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який вона розраховується, від загальної вартості Договору, за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що позивачем не враховано узгоджені сторонами у п. 3.8 Договору строки оплати, в зв`язку з чим розрахунок здійснений не з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, та приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, в зв`язку з чим здійснено нарахування поза межами означеного строку, а отже вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що він є також арифметично вірним, в зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 4 200,89 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 274,08 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Однак на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження як отримання правничої допомоги, так і понесення витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку з чим, вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Еталонбуд. (02095, м. Київ, проспект Григоренка, будинок 26-А; ідентифікаційний код: 40290898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерґо-інвест (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 5; ідентифікаційний код: 33439880) заборгованість в розмірі 152 177 (сто п`ятдесят дві тисячі сто сімдесят сім) грн. 40 коп., 3% річних в розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 89 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 08 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) грн. 78 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 25.05.2020

Суддя О.А. Грєхова