Рішення

від 25.05.2020 по справі 910/3364/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/3364/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експрес Страхування

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Євроінс Україна

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство Фудлайн Продакшн

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 13 500,47 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Експрес Страхування звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Євроінс Україна про стягнення страхового відшкодування в розмірі 13 500,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.17.2353226 від 06.05.2017, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3364/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено до участі у справі Приватне підприємство Фудлайн Продакшн в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана відповідачем 17.03.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення № 0103053791747.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.05.2017 між Товариством з додатковою відповідальністю Експрес Страхування (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник), укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.17.2353226, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля КІА , державний номерний знак НОМЕР_1 .

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України Про страхування страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

11.10.2017 о 17 год. 55 хв. В м. Києві по вул.. Г.Хоткевича, 1, ОСОБА_2 керуючи автомобілем ГАЗ , державним номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки КІА , державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10.01.2018 у справі №754/13714/17 встановлено порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно зі звітом ТОВ Укравтолізинг № 103 від 05.12.2017 про оцінку КТЗ КІА Picanto , державний номерний знак НОМЕР_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля КТЗ КІА з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, державний номерний знак НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 23 419,24 грн.

Відповідно до Рахунку-фактури № 0000013169 від 20.10.2017, виставленого страхувальнику станцією технічного обслуговування ПрАТ Українська автомобільна корпорація , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки KIA , державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 26 163,60 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № 3.17.1653-1 від 27.10.2017, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля КТЗ КІА , державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 24 246,12 грн.

На підставі складеного страхового акту №3.17.1653-1 від 27.10.2017 Товариство з додатковою відповідальністю Експрес Страхування , виконуючи свої зобов`язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 24 246,12 грн. на рахунок СТО (платіжне доручення №ЦО03004 від 27.10.2017).

16.02.2018 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Євроінс Україна із Заявою № 3.17.1653 від 14.02.2018 про відшкодування шкоди в розмірі 24 246,12 грн., яка задоволена відповідачем на суму 11 677,81 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування , відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З урахуванням наведеного, Товариство з додатковою відповідальністю Експрес Страхування виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль ГАЗ , номерний знак НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_2

Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом автомобілем ГАЗ , номерний знак НОМЕР_2 , та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять. А тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 керував вищевказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля ГАЗ , номерний знак НОМЕР_2 , відшкодовується ним як власником цього транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ , номерний знак НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Євроінс Україна (далі - відповідач), згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3995089.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль ГАЗ , номерний знак НОМЕР_2 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АК/3995089 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

16.02.2018 позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Євроінс Україна із Заявою № 3.17.1653 від 14.02.2018 про відшкодування шкоди в розмірі 24 246,12 грн., яка задоволена відповідачем на суму 11 677,81 грн.

Жодних вмотивованих рішень відповідача із обґрунтуванням виплати страхового відшкодування у розмірі 11 677,81 грн. матеріали справи не містять.

Згідно зі звітом ТОВ Укравтолізинг № 103 від 05.12.2017 про оцінку КТЗ КІА Picanto , державний номерний знак НОМЕР_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля КТЗ КІА з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, державний номерний знак НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 23 419,24 грн.

За таких обставин, враховуючи визначені полісом №АК/3995089 розміри лімітів відповідальності (100 000 грн.) та франшизи (0 грн.), оскільки позивачем виплачено страхове відшкодування у більшому розмірі, аніж визначено звітом, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 23 419,24 грн., а відповідачем виплачено позивачу 11 677,81 грн., суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11 741,43 грн. (23419,24 грн. - 11 677,81грн.).

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив до стягнення 3% річних у сумі 624,23 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 134,81 грн., нараховані за період з 24.05.2018 по 29.02.2020.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

В матеріалах справи наявна копія заяви позивача №3.17.1653 на виплату страхового відшкодування (вих. № 756/3.17.1653 від 14.02.2018), направлена на адресу відповідача та отримана останнім 16.02.2018.

23.05.2018 відповідачем частково сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 11 677,81 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

З огляду на вищенаведене, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням.

При цьому, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Оскільки правові відносини, що виникли між сторонами зі сплати страхового відшкодування є грошовим зобов`язанням, то позивачем правомірно заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річні у розмірі 624,23 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 096,19 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Євроінс Україна (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102; ідентифікаційний код: 22868348) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Експрес Страхування (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2; ідентифікаційний код: 36086124) страхове відшкодування в розмірі 11 741 (одинадцять тисяч сімсот сорок одна) грн. 43 коп., 3% річних в розмірі 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 23 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 096 (одна тисяча дев`яносто шість) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 095 (дві тисячі дев`яносто п`ять) грн. 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 25.05.2020

Суддя О.А. Грєхова