Рішення

від 25.05.2020 по справі 240/4392/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/4392/20

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" про стягнення податкової заборгованості,

встановив:

Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 30515,44 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 30515,55 гривень, серед яких: 30303,17 грн. - основний платіж, 212,37 грн. - штрафна санкція. У зв`язку з тим, що вказана заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" в добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/4392/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі 30 березня 2020 року було надіслано на адреси місцезнаходження Головного управління ДПС у Житомирській області та Товариства з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант", що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, рекомендований лист, яким Товариству з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, 06 квітня 2020 року повернувся на адресу суду із зазначенням в довідці Укрпошти причини повернення "з інших причин" та із зазначення безпосередньо на самому конверті примітки "вибули" (а.с.35).

Частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так, застосовуючи принцип аналогії закону, суд зазначає, що відповідно до частини 11 статті 162 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Оскільки поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі № 240/4392/20 повернулось на адресу суду з незалежних від суду причин, суд приходить до висновку, що вищезазначена ухвала вручена відповідачу належним чином.

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" є платником податків та перебуває на обліку в Житомирському управлінні Головного управління ДПС у Житомирській області, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстраційними даними з АІС "Податковий блок" (а.с.7).

З наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку вбачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 30515,55 гривень, серед яких: 30303,17 грн. - основний платіж, 212,37 грн. - штрафна санкція (а.с.3-6), стягнення якого і є предметом спору у даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Відносини з приводу нарахування та сплати орендної плати за землю врегульовані ст. 288 ПК України.

Згідно з п. 288.1 - 288.3 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п. 288.7. ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За приписами п. 286.2. ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" 06.02.2017 було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, в якій відповідачем було самостійно визначено, що розмір грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік складає 8066,62 гривень, а щомісячний платіж становить 672,22 гривень (а.с.8-9).

23.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" було подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, в якій відповідачем було самостійно визначено, що розмір грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік складає 11559,47 гривень, а щомісячний платіж становить 963,29 гривень. Також у вказаній декларації платником було самостійно визначено штрафну санкцію в розмірі 104,76 гривень (а.с.14-15).

Крім того, матеріалами справи підтвердженого, що 14.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік, в якій відповідачем було самостійно визначено, що розмір грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік складає 8066,62 гривень, а щомісячний платіж становить 672,22 гривень (а.с.12-13).

23.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" було подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік, в якій відповідачем було самостійно визначено, що розмір грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік складає 11559,47 гривень, а щомісячний платіж становить 963,29 гривень. Крім того, у вказаній декларації платником було самостійно визначено штрафну санкцію в розмірі 8,73 гривень (а.с.10-11).

З наявних у справі матеріалів вбачається, що 12.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" було подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, в якій відповідачем було самостійно визначено, що розмір грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік складає 10905,16 гривень, а щомісячний платіж становить 908,76 гривень. Крім того, у вказаній декларації платником було самостійно визначено, що сплаті також підлягає штрафна санкція в розмірі 98,88 гривень (а.с.16-17).

Також під час розгляду справи судом встановлено, що 20.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" було подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік, в якій відповідачем було самостійно визначено, що розмір грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2019 рік складає 11559,47 гривень, а щомісячний платіж становить 963,29 гривень (а.с.18-19).

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

З огляду на положення п. 54.1. ст. 54 ПК України, визначена Товариством з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" сума грошового зобов`язання з орендної плати за землю за 2016-2019 роки в розмірі 30590,52 гривень та штрафних санкцій у розмірі 212,37 гривень вважається узгодженою.

Відповідно до п. 287.1. та п. 287.3. ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, з наявного у матеріалах справи зведеного розрахунку (а.с.3-6) судом встановлено, що узгоджене грошове зобов`язання з орендної плати за землю за 2016-2019 роки в сумі 30303,07 гривень та штрафних санкцій у розмірі 212,37 гривень відповідачем у строки встановлені ПК України сплачено не було.

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов`язків платника податків є обов`язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

У визначені законом строки податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 30515,55 гривень, серед яких: 30303,17 грн. - основний платіж, 212,37 грн. - штрафна санкція, відповідачем не сплачено, а тому відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України воно вважається сумою податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п.59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст. 59 ПК України).

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що позивачем було сформовано та направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" податкову вимогу форми "Ю" від 06.11.2017 №11702-17 на суму боргу 1269,36 грн. (а.с.20).

Відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 17 грудня 2018 року рекомендований лист, яким Товариству з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" на його адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, надсилалась податкова вимога форми "Ю" від 06.11.2017 №11702-17 повернувся на адресу відправника із зазначенням в довідці Укрпошти причини повернення "за закінченням строку зберігання" (а.с.20 зворотній бік).

Відповідно до абз. 6 п. 42.4. ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З огляду на положення абз. 6 п. 42.4. ст. 42 ПК України податкова вимога форми "Ю" від 06.11.2017 №11702-17 вважається надісланою (врученою) відповідачу .

Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 30515,44 гривень відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.1 ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку, суд визнає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" податкового боргу на загальну суму 30515,44 грн. такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи зазначене та те, що відповідач відзиву на позовну заяву та доказів погашення податкового боргу не надав, суд вважає позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Головного управлінням ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10000; код ЄДРПОУ 43142501) до Товариства з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" (вул.Котовського, 33-А, м. Житомир, 10029; код ЄДРПОУ 22065537) про стягнення податкової заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю медична науково-виробнича фірма "Діамант" (вул. Котовського, 33-А, м. Житомир, 10029; код ЄДРПОУ 22065537) податкову заборгованість в розмірі 30515,44 гривень (тридцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять гривень сорок чотири копійки) з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Встановлений строк на апеляційне оскарження відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.Е.Черняхович