Рішення

від 25.05.2020 по справі 320/6380/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року № 320/6380/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмежено відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в особі Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.09.2019 № 1286016/41143812, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 10.01.2019 № 2;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ податкову накладну від 10.01.2019 №2 датою її фактичного отримання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та його контрагентом ТОВ Поревіт Плюс укладено договір купівлі-продажу напівпричепу, після отримання, в порядку виконання зазначеного правочину, грошових коштів позивачем було складено податкову накладну від 10.01.2019 № 2 на суму отриманих коштів та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем було надано відповідачу відповідні пояснення та пакет документів щодо господарської діяльності між ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ та його контрагентом ТОВ Поревіт Плюс . Проте, відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні її реєстрації. Контролюючим органом в квитанції від 14.01.2019 № 1 всупереч вимогам п. 13 постанови КМУ від 21.02.2018 № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не вказано чітких критеріїв ризиковості платника податку та/або критеріїв ризиковості здійснення операцій, на підставі яких зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі, а також розрахованих показників за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Крім того, в оскаржуваному рішенні контролюючим органом не підкреслено жодного документу, який на його думку не був наданий платником та не зазначено чіткої підстави для відмови в реєстрації податкової накладної.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правила спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).

23 грудня 2019 року представниками відповідачів, через службу діловодства суду, подано відзиви на позовну заяву в яких у задоволенні адміністративного позову просили відмовити. Стверджували, що відповідно АІС Податковий блок подане ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснених операцій по податковій накладній № 2 від 10 січня 2019 року, з номенклатурою товару попередня оплата за прицеп, зг. дог. купівлі-продажу №1001/19 від 10.01.2019 розглянуто Комісією та прийнято рішення про відмову у реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних, з вказаною конкретною причиною відмови в реєстрації, а саме: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. При перевірці достовірності даних по наданих позивачем документах встановлено, що платником не надано документів щодо придбання причепу, який реалізується. Таким чином, обсяг документів не відповідає вичерпному переліку, а їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41143812) зареєстровано як юридична особа з 09.02.2017 з номером запису 1 354 102 0000 006714, основним видом діяльності за кодом КВЕД є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

10 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОРЕВІТ ПЛЮС (покупець) укладено договір купівлі-продажу напівпричепу № 1001/19. Згідно умов якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця напівпричіп марки АСТМ, модель S-33220C, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 1993, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , а покупець зобов`язується прийняти зазначений напівпричіп і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Напівпричіп належить продавцю на праві власності, на момент укладення цього договору не знаходиться в заставі, під арештом, і не є предметом позовів третіх осіб. Реєстрація напівпричепу в державних органах України здійснюється покупцем за власний рахунок протягом встановленого законодавством строку після передачі продавцем напівпричепу покупцю відповідно до умов цього договору. Передача напівпричепу провадиться в місці (пункті) його передачі (приймання). Вартість напівпричепу складає 270 000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Оплата вартості напівпричепу за договором здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% зазначеної суми на поточний рахунок продавця у безготівковій формі протягом п`яти календарних днів з дати підписання даного договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року.

10 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ виписало рахунок-фактуру № 1001 на оплату частини вартості напівпричепу - 49 999,96 грн., в тому числі з ПДВ - 8 333,33 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПОРЕВІТ ПЛЮС 10 січня 2018 року здійснило оплату частини вартості напівпричепу у сумі 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн.

Повний розрахунок покупцем за напівпричіп здійснено не було, у зв?язку з чим фактично він не передавався продавцем покупцю.

Платіжним дорученнями від 6 січня 2019 року № 252 продавець повернув покупцю грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн., які були ним отримані в січні 2019 року як оплата частини вартості напівпричіпу по договору купівлі-продажу напівпричепу від 10 січня 2019 року № 1001/19.

Таким чином, заборгованість між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОРЕВІТ ПЛЮС відсутня.

У зв?язку з отриманням в січні 2019 року грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю ПОРЕВІТ ПЛЮС у розмірі 50 000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ було підготовлено і подано для реєстрації через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДФС України податкову накладну від 10 січня 2019 року № 2.

14 січня 2019 року позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, реєстраційний номер 9000589916, відповідно до якої податкову накладну від 10 січня 2019 року № 2 прийнято, але її реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано: Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН .

Позивачем надіслано пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК. Зокрема: договір купівлі-продажу напівпричіпу від 10 січня 2019 року № 1001/19, рахунок-фактуру від 10 січня 2019 року № 1001, платіжне доручення від 10 січня 2019 рок у№ 912, копію технічного паспорту НОМЕР_3 .

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів Комісією ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення від 20 вересня 2019 року № 1286016/41143812 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В якості підстави прийняття такого рішення відповідачем зазначено про ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків/фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

8 жовтня 2019 року Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час подання позивачем податкових накладних на реєстрацію та прийняття відповідачем оскаржуваних рішень).

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу Платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: платника податку - критеріям ризиковості платника податку; податкової накладної/ розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Судом встановлено, що реєстрацію поданої позивачем податкової накладної від 10.01.2019 № 2 було зупинено через те, що: ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 Критерії ризиковості платника податку , платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб?єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1- 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Відтак, платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС .

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Судом встановлено, що відповідачем не надано протоколу засідання Комісії, переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв, не надано матеріалів, на підставі яких ТОВ АЛАВЕСКОМПАНІ віднесено до такого переліку, іншої інформації, доказів, що розглядається Комісією, яка, відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків , обов`язково додається до протоколу засідання Комісій.

Отже, контролюючий орган зобов`язаний у квитанції чітко вказати не лише конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв, а також рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників. Водночас, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, за якою саме підставою позивача, із указаних в підпункті 1.6 пункту 1 Критеріїв, віднесено до ризикових платників податку.

Верховним Судом зроблено висновок у постанові від 2 квітня 2019 року у справі №822/1878/18, відповідно якого, листи Міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

За наведеного, суд вважає необґрунтованим зупинення відповідачем реєстрації податкової накладної від 10 січня 2019 року № 2 з підстав невідповідності податкової накладної вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинення реєстрації спірної податкової накладної позивачем були подані до Комісії документи, достатні на його думку, передбачені пунктом 14 Порядку №117, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вимог п.21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з п. 22 Порядку № 117, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відповідно до пункту 23 Порядку №117, таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п?яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Як вказано у спірному рішенні контролюючого органу, підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкової накладної є ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків/фактури/інвойсів,актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Тобто, рішення Комісій контролюючих органів повинно містити чітку підставу для відмови у реєстрації податкової накладної.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, у Постанові від 11.06.2019 року по справі № 2240/2765/18.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства оскаржуване рішення від 20 вересня 2019 року № 1286016/41143812 містить лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення (додаток 2 до вказаного Порядку), і підкреслення документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, не містить.

Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність та визначеність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень має врахувати усі обставини справи, та надавати їм відповідну правову оцінку.

З наведеного слідує, що рішення контролюючого органу не відповідає вищезазначеним вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання вказаних вимог призводить до його протиправності.

Здійснивши системний аналіз норм законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, тверджень позивача, наведення ним відповідних мотивів прийняття спірного рішення та неврахування наданих позивачем Комісії документів, а відтак, підтверджень правомірності рішенння податкового органу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в особі Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20 вересня 2019 року № 1286016/41143812, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 10 січня 2019 року № 2.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 5 від 06.08.2018, №5 від 07.08.2018, №6 від 09.08.2018 суд зазначає, що відповідно до підпункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

Пунктом 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , окрім іншого, визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246.

Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив про те, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну 10.01.2019 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн. за платіжним дорученням від 07.11.2019 № 254, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмежено відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) від 20 вересня 2019 року № 1286016/41143812, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 10 січня 2019 року № 2.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04053, м. Київ. Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41143812, адреса: 08300. Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6, оф. 8) податкову накладну від 10 січня 2019 року №2 датою її фактичного отримання.

Стягнути на користь Товариства з обмежено відповідальністю АЛАВЕСКОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41143812, адреса: 08300. Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6, оф. 8) судовий збір у сумі 1 921,00 грн. (тисяча дев`ятсот двадцять одна гривен 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 25.05.2020

Суддя Я.В. Горобцова