Рішення

від 18.05.2020 по справі 380/265/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/265/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Білевич Х.О.,

представників відповідача Румінського І.З., Семчук О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання нечинним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, із вимогами:

-визнати нечинним та скасувати рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області №862 від 14.08.2019 року Про внесення змін у детальний план території для зміни цільового призначення земельної ділянки із ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Суховоля гр. ОСОБА_1 , який затверджений рішенням Суховільської сільської ради №249 від 15.12.2016 р. ;

-зобов`язати Суховільську сільську раду Городоцького району Львівської області внести зміни до детального планування території, затвердженого рішенням №249, прийнятим сесією Суховільської сільради 15.12.2016 року у строки, порядку та у спосіб, передбачений Законом України Про місцеве самоврядування в Україні в частині виключення з детального плану території двох земельних ділянок, вказаних на детальному плані території як друга черга забудови, призначених для будівництва та обслуговування житлових будинків.

Ухвалою судді від 14.01.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У підготовчому провадженні позивачем було змінено предмет позову, відповідно до заяви від 18.03.2020 року. Позивач, згідно з цією заявою, просить суд:

-визнати нечинним та скасувати рішення Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області №862 від 14.08.2019 року Про внесення змін у детальний план території для зміни цільового призначення земельної ділянки із ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Суховоля гр. ОСОБА_1 , який затверджений рішенням Суховільської сільської ради №249 від 15.12.2016 р. ;

-зобов`язати Суховільську сільську раду Городоцького району Львівської області внести зміни до детального планування території, затвердженого рішенням №249, прийнятим сесією Суховільської сільради 15.12.2016 року у строки, порядку та у спосіб, передбачений Законом України Про місцеве самоврядування в Україні в частині приведення у відповідність детального плану території двох земельних ділянок, вказаних на детальному плані території як друга черга забудови, з детальним планом території, затвердженим рішенням Суховільської сільської ради №860 від 14.08.2019 року, а саме - змінити функціональне призначення вказаних ділянок на землі, призначені для обслуговування парку (землі рекреаційного призначення).

Ухвалою суду від 10.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторонами при розгляді справи було подано до суду заяви по суті справи - письмові відзиви, відповідь на відзив, заперечення.

Відповідно до позиції позивача, яка нею висловлена, зокрема, в позові, заяві про зміну предмету позову, інших письмових заявах, що були подані до суду, вона вважає, що відповідачем було затверджено рішенням від 15.12.2016 року №249 детальний план території (розроблений на замовлення позивача) для зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_1 з безпідставним включенням до нього розташованих поруч двох земельних ділянок другої черги забудови, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, хоча, існування таких ділянок із відповідним цільовим призначенням є неможливим.

Позивач зазначає, що такі дві ділянки другої черги забудови накладаються на землі державної прикордонної служби. Крім того, такі дві ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд суперечать детальному плану території, що був затверджений рішенням Суховільської сільської ради від 14.08.2019 року №860, яким дана територія віднесена до земель парку (комунальної форми власності). А також, в генеральному плані с.Суховоля відсутні вказівки на можливість улаштування на цій території садибної забудови.

Позивач також вказує на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №1.380.2019.000774 було зобов`язано Суховільську сільську раду Городоцького району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2018 року про внесення змін до детального планування території, у відповідності до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , однак відповідач рішенням від 14.08.2019 року №862 відмовив у внесенні відповідних змін, про які вона просила.

Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги та своє право на судовий захист, позивач зазначає, що її законний інтерес співпадає з суспільним і полягає в можливості користування парком, який запроектовано на місці, в якому визначено розташування земельних ділянок другої черги забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У зв`язку з чим, за твердженням ОСОБА_1 , рішення сільської ради, яким було відмовлено у внесенні змін до детального плану території за її заявою слід скасувати та зобов`язати внести до такого плану конкретні, визначені позивачем, зміни.

Відтак, ОСОБА_1 вважає свої вимоги повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до позиції відповідача, яка ним висловлена у відзивах, інших письмових заявах, що були подані до суду, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що детальний план території, питання внесення змін до якого є спірним, був розроблений із ініціативи та на замовлення ОСОБА_1 . При цьому, саме позивач подала розроблену документацію на затвердження до сільської ради без жодних застережень.

Відповідач вказує на те, що спірні суміжні ділянки були відображені в матеріалах детального плану в першу чергу з метою надання можливості змінити цільове призначення земельної ділянки позивача. Крім цього, пізніше дана (суміжна) територія була передана в комунальну власність сільської ради для спортивно-відпочинкових, розважальних цілей і згодом вона буде включена як парк до генплану села (при його зміні в 2021 році).

А також, відповідач не вбачає якого-небудь порушення прав та інтересів саме позивача, що могло би мати наслідком їх судових захист.

Суховільська сільська рада вважає, що заявлені позивачем вимоги є недопустимою формою втручання в дискрецію органу місцевого самоврядування.

Таким чином, відповідач підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

У судових засіданнях представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просила позов задоволити.

Представники відповідача у судових засіданнях позов не визнали, ствердили про його безпідставність, а тому, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,04 га, кадастровий номер 4620987700:12:017:0185, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_6

Рішенням Суховільської сільської ради від 26.08.2015 року №899 було надано дозвіл на розробку детального планування території місцезнаходження земельної ділянки (зміна цільового призначення) гр. ОСОБА_1 , яке було прийнято за відповідною заявою останньої.

Як випливає з рішення від 26.08.2015 року №899 (п.п.1, 2), позивачу було дозволено розроблення детального планування території з метою зміни цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер 4620987700:12:017:0185, із для ведення особистого селянського господарства на для будівництва та обслуговування житлового будинку , для чого їй слід звернутися в ліцензовану проектну організацію для розробки відповідної документації.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на виконання рішення сільської ради замовила розроблення детального плану території у ФОП ОСОБА_2 і така документація була виготовлена в 2016 році.

Із Детального плану території для зміни цільового призначення земельної ділянки із ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд в с.Суховоля, Городоцького району, Львівської області , вбачається, що його підставою є рішення Суховільської сільської ради від 26.08.2015 року №899 і він виконується на замовлення ОСОБА_1 . Також, відповідно до змісту такої документації, така стосується території площею 0,0400 га (завдання на розроблення плану території, пояснювальна записка, техніко-економічні показники), тобто, земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності позивачу.

Судом з`ясовано, що зазначений детальний план території був поданий позивачем на затвердження до Суховільської сільської ради.

Матеріалами справи засвідчується, що рішенням від 15.12.2016 року №249 Суховільська сільська рада затвердила детальне планування території земельної ділянки для зміни цільового призначення земельної ділянки в с.Суховоля гр. ОСОБА_1 , про що клопотала остання.

Зокрема, зі змісту рішення від 15.12.2016 року №249 випливає, що позивач подала розроблений детальний план території зі своєю заявою про його затвердження на розгляд сільської ради, у зв`язку з чим відповідачем було затверджено детальне планування території земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,0400 га (п.1 рішення), надано дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення такої земельної ділянки (п.2 рішення).

Як випливає з матеріалів справи та пояснень сторін, у подальшому ОСОБА_1 звернулася до відповідача зі заявою від 02.08.2018 року, в якій просила надати дозвіл на внесення змін у детальний план території, який затверджений рішенням від 15.12.2016 року №249.

А згодом, із огляду на неналежний розгляд такої заяви, - звернулася до суду (справа №1.380.2019.000774), зокрема, з вимогою зобов`язати Суховільську сільську раду прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення, яким виключити з детального плану території дві земельні ділянки, вказані на детальному плані території як друга черга забудови, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку.

За наслідком вирішення спору у справі №1.380.2019.000774, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року було зобов`язано Суховільську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2018 року про внесення змін до детального планування території, у відповідності до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , в інших вимогах - відмовлено.

Судом установлено, що 14.08.2019 року відповідачем було розглянуто заяву ОСОБА_1 , відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №1.380.2019.000774 і відмовлено у внесенні змін у детальний план території, який був затверджений рішенням від 15.12.2016 року №249, про що Суховільська сільська рада прийняла рішення від 14.08.2019 року №862.

У той же час, не погоджуючись із таким рішенням органу місцевого самоврядування, вважаючи, що він зобов`язаний прийняти рішення, бажане для позивача, оцінюючи таку ситуацію як порушення своїх прав та інтересів, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

У зв`язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, доводи й аргументи сторін, суд відзначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів установлює Закон України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , (нормативно-правові акти наводяться в редакції на час спірних правовідносин), планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

В силу п.3 ч.1 ст.1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Як визначено в ч.1 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Як визначено в ч.4 цієї ж статті, детальний план території визначає: 1)принципи планувально-просторової організації забудови; 2)червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3)функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4)містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5)потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6)доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7)черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8)систему інженерних мереж; 9)порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10)порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11)межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Відповідно до ч.6 цієї ж статті, склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з ч.8 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 10 ст.19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про основи містобудування , до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.42 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Отже, слід прийти до висновку, що питання затвердження містобудівної документації, в тому числі детальних планів території на місцевому рівні, а відтак, і змін до такої документації, відноситься до компетенції сільської ради.

Таким чином, Суховільська сільська рада на пленарних засіданнях сесії ради вправі розглядати та приймати рішення з питань затвердження детального плану території, внесення змін до нього, а її рішення в цій сфері, за відсутності доказів порушення вимог чинного законодавства України, слід вважати правомірними.

При цьому, суд відзначає, що зі змісту наведених вище нормативно-правових актів випливає, що містобудівна документація є спеціальним видом документації з текстовими і графічними матеріалами, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій, і вона розробляється в установленому порядку.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 року №290 було затверджено Порядок розроблення містобудівної документації.

Як визначено п.1.1 Порядку №290, він визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях.

Пунктом 1.4 Порядку №290 передбачено, що Організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення: оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України Про публічні закупівлі ; складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об`єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання; фінансування розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї відповідно до укладеного договору; надання розробнику оновленої картографічної основи, складеної відповідно до вимог законодавства; здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до містобудівної документації; узгодження проекту містобудівної документації з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, в частині врегулювання питань щодо територій спільних інтересів; розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ; подання проекту містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України, містобудівної документації з планування територій на регіональному рівні, генерального плану міст експертній організації для проведення експертизи в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №548 Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації ; подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації.

Відповідно до п.п.1.7, 1.8 Порядку №290, оригінал розробленої містобудівної документації, зміни до неї зберігаються в архіві розробника на паперових і електронних носіях, а також передаються замовнику.

Згідно з п.4.1 Порядку №290, рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Пунктами 5.1-5.3 Порядку №290 установлено, що рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі: результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 року №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2005 року за №1268/20006; виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту; змін у видах функціонального використання окремих територій; необхідності вирішення екологічних та інженерних питань; виникнення потреби у розміщенні об`єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси; необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів.

Необхідність та параметри внесення змін до містобудівної документації обґрунтовуються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури.

Внесення змін до містобудівної документації чи окремих її розділів здійснюється шляхом розроблення проекту змін до такої містобудівної документації, який після затвердження стає її невід`ємною частиною.

Отже, слід прийти до обґрунтованого висновку про те, що і затвердження детального плану території, а також і внесення змін до нього вимагають розроблення відповідної містобудівної документації. При цьому, для цього (у тому числі й для внесення змін до детального плану території) повинні існувати певні визначені передумови.

У той же час, в означеному випадку матеріалами справи засвідчується відсутність містобудівної документації щодо внесення змін до детального плану території (яких вимагає позивач), розробленої з підстав і порядку, що визначені чинним законодавством України.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень про існування у відповідача обов`язку з внесення бажаних позивачем змін до детального планування території, затвердженого рішенням Суховільської сільської ради від 15.12.2016 року №249, за відсутності розроблення відповідної документації щодо таких змін.

У цьому контексті суд також відзначає, що така ситуація свідчить про можливе втручання в дискрецію органу місцевого самоврядування, позаяк формулювання вимог позивача щодо внесення певних змін у містобудівну документацію базується на її суб`єктивному розсуді та особистому бажанні, а не обґрунтовується нормами закону та його об`єктивними вимогами, що (в силу припису ч.2 ст.19 Основного Закону) було би обов`язковим до виконання відповідачем.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію певного суб`єкта на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Водночас, повноваження не є дискреційними, коли існує лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, а іншого правомірного (законного) варіанту не доведено. Тобто, у разі існування певних чітко визначених законодавством умов, відповідний суб`єкт зобов`язаний вчинити конкретні дії, а в разі, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Однак, у цьому випадку існування лише одного чітко визначеного варіанту поведінки відповідача не доведено суд не знаходить підстав для висновку про те, що сільська рада була зобов`язана вчинити саме ті дії, які бажає ОСОБА_1 .

Більш того, навіть судовий розгляд у даній справі засвідчує відсутність єдиного варіанту поведінки суб`єкта владних повноважень, оскільки стверджуючи про відсутність дискреції (тобто, про існування в сільської ради лише одного правомірного варіанту рішення), позивач змінювала свої позовні вимоги, що не узгоджується з відповідними тезами з її сторони.

Суд вважає за доречне також зауважити, що детальний план території, до якого позивач вимагає внести певні зміни в судовому порядку, був розроблений саме з її ініціативи, вона була його замовником і власне позивач подала його (у вигляді розробленої документації) на затвердження до Суховільської сільської ради (що встановлено в тому числі й рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №1.380.2019.000774), а тому, доводи ОСОБА_1 про його дефектність і необхідність коригування є сумнівною.

У цьому контексті, суд також звертає увагу на те, що зі змісту Детального плану території для зміни цільового призначення земельної ділянки із ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд в с.Суховоля, Городоцького району, Львівської області , розробленого ФОП ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що він визначає планувальну організацію та розвиток території, яка обмежується саме земельною ділянкою позивача (площею 0,0400 га з кадастровим номером 4620987700:12:017:0185). Про зазначене вказано в завданні на розроблення плану території, пояснювальній записці, техніко-економічних показниках, а також це випливає з рішень Суховільської сільської ради від 26.08.2015 року №899, від 15.12.2016 року №249, які стосуються лише ділянки позивача та містобудівної документації, застосовної до цієї території, що суперечить доводам ОСОБА_1 у цій справі.

Окрім того, суд підкреслює, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, позов повинен бути спрямований на реальне відновлення такого порушеного права.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями або невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним чинним законодавством, або ж неможливість ефективного порушення такого права, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд зазначає, що дійсне порушення певних прав та інтересів особи, як передумова для судового захисту, а також необхідність його ефективності (тобто, забезпечення внаслідок цього реального поновлення порушеного права), кореспондує положенням ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Однак, в означеному випадку, суд не вбачає підстав для висновку про наявність порушень суб`єктивних прав ОСОБА_1 , оскільки відповідний детальний план території був розроблений на її замовлення, поданий на затвердження за її клопотанням і він стосується саме її земельної ділянки та відповідає її намірам - зміні цільового призначення такої ділянки. А покликання позивача на захист суспільного інтересу, шляхом нібито гарантування існування паркової зони є абстрактним і не може бути належною й достатньою підставою для задоволення цього позову.

Таким чином, суд при вирішення цього спору не знаходить підстав для висновку про порушення певних конкретних суб`єктивних прав позивача, про протиправність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та наявність підстав для висновку про існування в такого органу лише одного варіанту рішення (від прийняття якого він ухилився), особливо з огляду на те, що не було доведено вчинення дій для коригування детального плану території, шляхом внесення до нього змін, відповідно до регламентованого законом порядку.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у рішенні в справі Бочаров проти України , рішенні в справі Федорченко та Лозенко проти України , рішенні в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи не вказують на недотримання відповідачем зобов`язуючих приписів закону, не засвідчують порушення конкретних прав ОСОБА_1 й не засвідчують можливість їх поновлення внаслідок вирішення цієї справи, а також не обґрунтовують тих вимог, із якими звернулася до суду позивач.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові й усні доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є безпідставним до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) до Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області (вул.Огородня, 5, с.Суховоля, Городоцький район, Львівська область; ЄДРПОУ 22344875) про визнання нечинним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій відмовити повністю.

Судовий збір стягненню зі сторін не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2020 року.