Рішення

від 22.05.2020 по справі 380/2079/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2079/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою в інтересах ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства та 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт. Розділ Миколаївського району Львівської області;

- зобов`язати Роздільську селищну раду Миколаївського району Львівської області розглянути заяву в інтересах ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства та 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт. Розділ Миколаївського району Львівської області;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся 23.12.2019 до Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області з заявою від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га та для садівництва площею 0,15 га, що розташовані в урочищі Чверті смт. Розділ Миколаївського району Львівської області з метою приватизації. Зазначає, що до вказаної заяви додано копії паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 , а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Також вказує, що згідно з відмітки відповідача на вищевказаній заяві, така зареєстрована секретарем у Роздільській селищній раді Миколаївського району Львівської області 23.12.2019 за № В-192. Однак, жодного належного рішення за результатами розгляду вищевказаної заяви в інтересах ОСОБА_1 відповідачем не прийнято. Відтак, вважає що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у нерозгляді у встановленому законом порядку заяви в інтересах ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у неприйнятті відповідного вмотивованого рішення про надання такого дозволу або про відмову в наданні такого.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача проти позову заперечив, 19.05.2020 подав відзив на позовну заяву в якому зокрема зазначено, що відзив подано відповідно до Закону України №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) . По суті позовних вимог вказує, що у своїй заяві гр. ОСОБА_1 не додав, як того вимагає чинне законодавство, погодження землекористувачів на вилучення земельних ділянок, що перебувають у їхньому користуванні. Вказує, що земельні ділянки в урочищі Чверті , а також в інших урочищах смт Розділ у 1990-х роках Роздільською селищною радою виділено мешканцям селища для ведення особистого підсобного господарства з розрахунку 0,02 га на одного члена сім`ї із внесенням до земельно-облікових документів селищної ради, зокрема до земельно-кадастрової книги. Ці ділянки, за невеликим винятком, і досі перебувають у користуванні мешканців смт Розділ, з них щороку справляється земельний податок. Крім того повідомляє, що селищна рада не мала можливості прийняти рішення щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_1 у місячний термін, як того вимагає чинне законодавство. Селищний голова Роздільської селищної ради ОСОБА_2 своїм розпорядженням від 10.01.2020 №03/01- 02, скликала засідання сесії селищної ради на 16 січня 2020 року, проте через відсутність депутатського кворуму, вона не відбулась. Рішення щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_1 прийняте на засіданні тридцять четвертої позачергової сесії Роздільської селищної ради від 11 лютого 2020 року (рішення №696). Гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 2,0 га в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із відсутністю в даному урочищі вільних земельних масивів площею 2,0 га. А також гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 0,15 га в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області для ведення індивідуального садівництва у зв`язку із невідповідністю поданої заяви вимогам п. в ст. 121 Земельного кодексу України. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд враховує положення постанови КМ України від 11.03.2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , зі змінами, якими запроваджено з 12.03.2020 до 22 травня 2020 на усій території України карантин, а також постанови КМ України від 20 травня 2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів якою установлено з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. продовживши на всій території України дію карантину.

Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ VI Прикінцеві положення КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо строку розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину .

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

23.12.2019 ОСОБА_1 через представника - Венчака Володимира Володимировича згідно довіреності від 16.02.2018, посвідченої державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори Шолок О.Я. (а.с.14), звернувся до Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області із заявою від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га та для садівництва площею 0,15 га, що розташовані в урочищі Чверті смт. Розділ Миколаївського району Львівської області з метою приватизації (а.с.9).

Відповідач відмовив ОСОБА_1 рішенням прийнятим на засіданні тридцять четвертої позачергової сесії Роздільської селищної ради від 11 лютого 2020 року №696. Згідно змісту даного рішення ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 2,0 га в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із відсутністю в даному урочищі вільних земельних масивів площею 2,0 га. Згідно пункту 2 даного рішення гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 0,15 га в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області для ведення індивідуального садівництва у зв`язку із невідповідністю поданої заяви вимогам п. в ст. 121 Земельного кодексу України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Частиною 1, 4 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ведення садівництва та для ведення особистого селянського господарства, додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, долучено копію паспорта (а.с.10-12).

Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до п. 9 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб`єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті або у разі якщо такі посади є вакантними, сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.

Згідно ч. 12 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Судом встановлено, що згідно розпорядження селищного голови Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області М.М. Рогуля від 10.01.2020 Про скликання другого засідання тридцять третьої позачергової сесії сьомого скликання Роздільської селищної ради на підставі п. 9 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", про скликання другого засідання третьої позачергової сесії сьомого скликання Роздільської селищної ради в приміщенні селищної ради 16.01.2020 о 17.00 год.

Разом з тим судом встановлено, що відповідачем не долучено жодного належного доказу на підтвердження неможливості проведення засідання селищної ради 16.01.2020.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області протиправно не прийняла у строки передбачені законом рішення за заявою в інтересах ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства та 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт. Розділ Миколаївського району Львівської області.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Як встановлено судом із змісту рішення тридцять четвертої позачергової сесії сьомого скликання Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області від 11.02.2020 №696 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ", відповідач відмовив в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою покликаючись на малоземельність селищної ради, відсутність вільних земельних масивів площею 2,0 га в урочищі Чверті та рішення Роздільської селищної ради від 11.02.2020 року № 620.

Судом встановлено, що відповідачем не додано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вільних земельних масивів площею 2,0 га в урочищі Чверті до вказаного рішення Роздільської селищної ради від 11.02.2020 року № 620.

Враховуючи наведенні вище норми, підставами для відмови у наданні відповідачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для згідно поданої позивачем заяви від 22.12.2019 могли бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначені підстави, як наведено вище, регламентовані положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Жодних доказів наявності документів у інших осіб, що посвідчують право на земельну ділянку в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області відповідачем не нандано.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

В даному випадку позивач має право розробити проект землеустрою, подальше затвердження якого відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Разом з тим, частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Водночас суд зазначає, що норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України.

Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з частиною 2 статті 121 ЗК України розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що пункт 1 рішення Роздільської селищної ради прийняте на засіданні тридцять четвертої позачергової сесії Роздільської селищної ради від 11 лютого 2020 року №696 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 2,0 га в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із відсутністю в даному урочищі вільних земельних масивів площею 2,0 га. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо пункту 2 даного рішення, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 0,15 га в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області для ведення індивідуального садівництва у зв`язку із невідповідністю поданої заяви вимогам п. в ст. 121 Земельного кодексу України, суд погоджується з твердженням відповідача, що дана вимога позивача суперечить вимогам п. в ст. 121 Земельного кодексу України.

Як вже зазначалося судом відповідно до п. в ст. 121 Земельного кодексу України, право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Роздільської селищної ради від 11 лютого 2020 року №696 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 0,15 га в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області для ведення індивідуального садівництва у зв`язку із невідповідністю поданої заяви вимогам п. в ст. 121 Земельного кодексу України, не підлягає скасуванню.

Відповідно похідна вимога про зобов`язання Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області розглянути заяву в інтересах ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для садівництва в урочищі Чверті смт. Розділ Миколаївського району Львівської області не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області розглянути заяву в інтересах ОСОБА_1 від 22.12.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства суд зазначає наступне.

Земельним кодексом визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на положення статті 123 Земельного кодексу України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом.

Проте, відповідачем не було наведено підстав, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У спірних правовідносинах відповідач не навів обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача вирішити питання про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи вищевказане, з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Роздільської селищної ради прийняте на засіданні тридцять четвертої позачергової сесії Роздільської селищної ради від 11 лютого 2020 року №696 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 2,0 га в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із відсутністю в даному урочищі вільних земельних масивів площею 2,0 га, та зобов`язати Роздільську селищну раду Миколаївського району Львівської області вирішити питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства за заявою від 22.12.2019, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити частково.

На підставі ст. 139 КАС України судові витрати належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Роздільської селищної ради прийняте на засіданні тридцять четвертої позачергової сесії Роздільської селищної ради від 11 лютого 2020 року №696 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку площею 2,0 га в урочищі Чверті в смт Розділ Миколаївського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства у зв`язку із відсутністю в даному урочищі вільних земельних масивів площею 2,0 га.

3. Зобов`язати Роздільську селищну раду Миколаївського району Львівської області (вул. Шевченка, 11, смт. Розділ, Миколаївський район, Львівська область, 81650; код ЄДРПОУ 04373790) вирішити питання про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства за заявою від 22.12.2019, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області (вул. Шевченка, 11, смт. Розділ, Миколаївський район, Львівська область, 81650; код ЄДРПОУ 04373790), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень, 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22.05.2020.

Суддя Коморний О.І.