Постанова

від 21.05.2020 по справі 200/904/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року справа №200/904/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника відповідача - Груєнка С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Весна-Д на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року (повний текст складено 24 лютого 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/904/20-а (суддя І інстанції - Логойда Т.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Весна-Д до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Весна-Д (далі - ТОВ Весна-Д ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просило суд: - скасувати письмову індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Донецькій області від 19.12.2019 року № 1978/ІПК/05-99-04-04; - зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації, надати ТОВ Весна-Д на його звернення від 20.11.2019 року про отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Позов обґрунтовувало тим, що вказана індивідуальна податкова консультація, на думку позивача, є протиправною, оскільки складена на підставі помилкового аналізу нормативно-правових актів України. Також вважав, що орендна плата за користування земельною ділянкою є земельним податком.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 200/904/20-а у задоволенні позову - відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що предметом даного позову є правовідносини застосування положень п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК України щодо звільнення позивача - суб`єкта господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно ( в частині земельного податку).

Позивач вважає, що норми діючого законодавства України прямо вказують та підтверджують той факт, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є земельним податком у складі податку на майно.

Відповідно до норм діючого законодавства України, в даній ситуації, землекористувачем є юридична особа, платник єдиного податку (ТОВ Весна-Д ), якій відповідно до закону (ст. 93 Земельного Кодексу України), надана у користування земельна ділянка комунальної власності на умовах оренди (договір оренди земельної ділянки від 15.10.2019 року) для провадження підприємницької діяльності, яка відповідно до законодавства подавала податкову декларацію з плати за землю у вигляді орендної плати за земельну ділянку комунальної власності та сплачувала цей земельний податок, а тому Товариство має право використовувати преференцію, передбачену п.п.4 п.297.1 ст. 297 Податкового Кодексу України та не зобов`язано сплачувати земельний податок у формі орендної плати, як платник єдиного податку третьої групи, який використовує земельну ділянку для провадження власної господарської діяльності.

Крім того,позивач вважає неправомірним неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 26.06.2018 року в справі № 826/14081/16, від 08.08.2018 року в справі № 820/5485/17, від 11.12.2018 року в справі № 826/27214/15.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Весна-Д застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку третьої групи.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 41033268) видами господарської діяльності позивача є, зокрема: 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування ; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання ; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна .

Позивач є власником будівлі готелю Дружба , яка розташована за адресою: Донецька обл., м. Покровськ, вул. Центральна, 149 , і використовує зазначену будівлю для провадження господарської діяльності за вказаною адресою.

15.10.2019 року між Покровською міською радою як орендодавцем та ТОВ Весна-Д як орендарем укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий помер 1413200000:058:0307, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, а саме для обслуговування будівлі готелю Дружба , яка розташована за адресою: Донецька обл. м. Покровськ, вул. Центральна, 149 .

Згідно з умовами договору об`єктом оренди с земельна ділянка площею 0,3000 га, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна - будівля готелю Дружба . Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2019 року за № 1939533714132.

20.11.2019 року позивач звернувся до Головного управління ДФС України в Донецькій області із зверненням, в якому посилаючись на наведені обставини та ст. 52 Податкового кодексу України просив надати індивідуальну податкову консультацію щодо застосування щодо нього положень пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, а саме чи звільняється ТОВ Весна-Д , яке застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку - орендної плати за вказану земельну ділянку, кадастровий номер 1413200000:058:0307, яка використовується товариством для провадження господарської діяльності.

Звернення було переправлено до Головного управління ДПС України у Донецькій області.

За результатами розгляду вказаного звернення (вх. № 35800/10 від 25.11.2019 року) отримав індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДПС у Донецькій області від 19.12.2019 року № 1978/ІПК/05-99-04-04, в якій податковий орган зазначав, що товариство як користувач ділянкою на праві оренди не може використовувати преференцію, передбачену пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України для власників або постійних користувачів земельних ділянок та зобов`язано сплачувати орендну плату згідно з умовами договору.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.п. 52.1 та 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з п. 53.2 ст. 53 вказаного Кодексу платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Платник податків звернувся до відповідача щодо надання податкової консультації з питань можливості застосування щодо нього як платника єдиного податку третьої групи, який використовує надану йому в оренду земельну ділянку для провадження господарської діяльності, положень пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України.

Стаття 297 Податкового кодексу України визначає особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку.

Відповідно пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата);

Згідно зі ст. 288 вказаного Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, у відсотковому відношенні до нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 286 Кодексу, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п.п. 269.1.1 та 269.1.2 п. 269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищезазначене, можливо дійти висновку, що землекористувачі поділяються на:

1) тих, що сплачують земельний податок, - постійні землекористувачі, які користуються земельними ділянками, що перебувають у державній або комунальній власності, без встановлення строку;

2) тих, що сплачують орендну плату, - непостійні землекористувачі земельних ділянок державної або комунальної власності, тобто ті, що уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади строковий договір оренди земельної ділянки і вносять такому орендодавцеві орендну плату за користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання позивача на те, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є земельним податком є такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Пунктом 269.2 ст. 269 Податкового кодексу України визначено, що особливості справляння земельного податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, обліку та звітності (ст.ст. 291 - 300 Кодексу).

Згідно з п. 291.2 ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Вказаний перелік є вичерпним.

Позивач є орендарем земельної ділянки, а відтак він не є постійним землекористувачем, і відповідно, не сплачує земельний податок.

З огляду на наведене положення пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, які стосуються саме земельного податку (а не орендної плати, як помилково вважав позивач) на нього не поширюються.

Податковий орган дійшов правильного висновку про те, що позивач як користувач земельною ділянкою на правах оренди не може використовувати преференцію, передбачену пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України для власників або постійних користувачів земельних ділянок, та зобов`язаний сплачувати орендну плату згідно з умовами договору оренди, про що надав позивачу відповідну індивідуальну податкову консультацію.

Суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

На думку колегій суддів, суд першої інстанції правомірно не застосував позицію Верховного Суду, що викладена в постановах від 26.06.2018 року в справі № 826/14081/16, від 08.08.2018 року в справі № 820/5485/17, від 11.12.2018 року в справі № 826/27214/15, з огляду на те, що в цих постановах Верховним Судом не висловлював висновку, про користування земельною ділянкою на правах оренди, як в даній справі, а надано оцінку правовідносинам, які не є подібними з правовідносинами в даній справі.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Весна-Д на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 200/904/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 200/904/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 25 травня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Арабей

Т.Г. Гаврищук