Рішення

від 20.05.2020 по справі 510/1922/19

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1922/19

Провадження № 2/510/404/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2020 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошков І.Д.

за участю секретаря Березенко С.П.

розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Відповідачі позовні вимоги визнали, щодо їх задоволення не заперечували, просили розглянути справу у їх відсутності, про що надали письмові заяви.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу у її відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копії паспортів сторін; копія нормативно грошової оцінки вартості земельної ділянки; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія державного акту на право приватної власності на землю серії ІV- ОД № 071679; копія довідки Долинської сільської ради Ренійського району від 19.12.2018р. № 1768; копія заповіту ОСОБА_4 від 08.09.2014р. складеного на ім`я позивача; копії свідоцтв про народження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про одруження між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; копія витягу з ДЗК від 21.01.2019р.; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.09.2019р.; копія протоколу допиту ОСОБА_6 згідно п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність ; копія паспорту громадянина України - ОСОБА_6 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір сторін - ОСОБА_4 . За життя їй належала земельна ділянка площею 2,20 га, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 071679.

На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядилась належним їй майном, 08.09.2014р. залишила заповіт на ім`я своєї доньки ОСОБА_1 , яким заповідала їй вищевказану земельну двлянку. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач не звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття. Однак, на момент смерті матері позивач мешкала разом із нею, тобто проживала однією сім`єю, оскільки вона була одинкою людиною та потребував догляду, тому позивач займалась веденням сумісного господарства, доглядала за спадкодавцем, що підтверджується протоколом допиту ОСОБА_6 згідно п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність . Відповідачі по справі на спадщину не претендують та не заперечують щоб позивач їх сестра оформила її на своє ім`я. Пізніше, позивач звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, однак їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на спадкове майно, як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець. Таким чином, позивач фактично прийняла спадщину, що залишилася після померлої матері і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці на неї не претендують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку загальною площею 2,20 га (кадастровий номер 5124180500:01:005:0036), розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД № 071679.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков