Рішення

від 25.05.2020 по справі 212/2902/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/2902/20

2/212/2164/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б. за участю секретаря судового засідання Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бутко Олександр Олександрович до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бутко Олександр Олександрович звернувся до суду з позовом до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. Мотивуючи свої вимоги тим, що він є сином ОСОБА_2 , який помер від нещасного випадку на виробництві, що трапився з ним 16 травня 2008 року при виконанні трудових обов`язків машиніста бурової установки шахти Октябрська ВАТ Криворізький Залізорудний Комбінат , правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ . Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що він втратив батька, рідну йому людину, якого дуже любив. Внаслідок смерті батька він тривалий час перебував у напруженому психічному стані та думки про смерть батька не залишають його і до теперішнього часу. Просив стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі - 275 000 гривень.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.04.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.05.2020 року відмовлено в клопотанні представника відповідача про об`єднання цивільних справ.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.05.2020 року відмовлено в клопотанні представника відповідача про надання оригіналів документів та визнання явки позивача обов`язковою.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, вказавши що вина підприємства, як роботодавця відсутня, оскільки комісія з розслідування нещасного випадку після ознайомлення з висновками судово-медичної експертизи № 343 від 20.06.2008 року встановила, що стан гірничих виробіток та їх провітрювання відповідають вимогам нормативних актів з охорони праці, впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів на потерпілого не було, за висновками судово-медичної експертизи: піротехнічний засіб петарда підірваний у спецовій ОСОБА_2 міг зумовити погіршення стану здоров`я, однак не встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок з настанням смерті не представляється можливим у зв`язку з наявністю важких патологічних змін серцево-судинної системи, що розвинулись задовго до смерті. Смерть ОСОБА_2 наступила від хронічної ішемічної хвороби серця,з явищами після інфарктного кардіосклерозу, яка ускладнилася сердцево - судинною недостатністю. Крім того, комісією встановлено винних осіб в настанні нещасного випадку, а саме машиніста бурової установки дільниці № 21 ОСОБА_3 , який дістав зі своєї кишені піротехнічний засіб (петарду) підпалив її від сигарети та кинув у напрямку ОСОБА_2 , після чого петарда впала в спецові рукавиці ОСОБА_2 та вибухнула, внаслідок чого між ними виникла сутичка. Отже вважають, що шкода завдана працівником в робочий час діями, які не пов`язані з виконанням трудових (службових обов`язків, роботодавець не несе відповідальність за такі дії та ПАТ КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ не є належним відповідачем у даній справі. Зазначають, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди, що свідчить про недоведеність вимог. Посилались на практику судів в інших справах.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1128 (а.с. 11).

16 травня 2008 року при виконанні трудових обов`язків з батьком позивача ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством 26.06.2008 року складено акт № 11 Форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (а.с. 5-7).

Пунктом 7 вказаного Акту форми Н-1 визначено, що причиною нещасного випадку було визнано: невиконання посадових обов`язків та інші психофізіологічні причини. Особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці визнано працівників підприємства відповідача (а.с.5-7).

На підставі акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 підприємством складено акт форми Н-5 спеціального розслідування випадку, що стався 16.05.2008 року на шахті Октябрська ВАТ КЗК , у відповідності до пункту 6 особами, які винні в нещасному випадку є : машиніст бурової установки дільниці № 2 ОСОБА_3 , який порушив ст. 14 ЗУ Про охорону праці , п.1.17 Інструкції з охорони праці№ 10 для машиніста бурової установки ; гірничий майстер дільниці № 21 ОСОБА_4 , який не забезпечив дотримання підлеглими вимог нормативно-правових актів охорони праці , чим порушив п.2.2. Посадової Інструкції гірничого майстра бурової дільниці ; начальник дільниці ОСОБА_5 , який не забезпечив дотримання підлеглими вимог нормативно-правових актів охорони праці, чим порушив п.2.2.2. Посадової Інструкції начальника бурової дільниці (а.с.8-10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 , актовий запис № 704 (а.с.4).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з ч. 1,3 ст. 13 ЗУ Про охорону праці , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Приписами ст. 4 ЗУ Про охорону праці встановлено: державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За правилами ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Приписами частини 3 статті 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа Станков проти Болгарії , № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що ПАТ КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ не є належним відповідачем по справі, оскільки статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Посилання представника відповідача на судову практику щодо стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки встановлені у вказаних справах фактичні обставини не є тотожними обставинам у цій справі. Зокрема, у цій справі встановлено факт заподіяння заявнику моральної шкоди, тобто встановлено усі складові елементи правопорушення, сукупність яких згідно закону є підставою для відповідальності заподіювача за завдану моральну шкоду. До того ж вони не є обов`язковими для застосування в силу інстанційності.

Враховуючи те, що роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де працював померлий, тим самим порушивши ч.2 ст. 152 КЗпП України, ст.17 Закону України Про охорону праці , які встановлюють цей обов`язок, що й стало причиною його смерті, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачем внаслідок смерті близької людини - батька, який не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач ПАТ КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - сину померлого, у зв`язку чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частковому розмірі.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків для позивача, глибини моральних страждань у зв`язку з тим, що позивач втратив близьку людину, залишився без моральної підтримки, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, які призвели до смертельного нещасного випадку, інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою батька та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 140 000 гривень.

Позивача ОСОБА_1 згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1 400 гривень.

Керуючись ст. ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України Про охорону праці , ст. ст. 4, 5,76-81,89,133,141,258-259,263-265,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Бутко Олександр Олександрович до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ на користь держави судовій збір в розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) гривень 00 копійок.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, зазначений в цьому рішенні продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін