Рішення

від 13.05.2020 по справі 202/715/20

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/715/20

Провадження № 2/202/1019/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

представника позивача - адвоката Кірєєва С.В.,

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ФОП ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Кірєєва С.В. звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на свою користь грошову суму в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10 605,40 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 працював у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на посаді водія навантажувача у період з 29.11.2018 року по 09.12.2019 року. З ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. 04.09.2019 року ОСОБА_1 в результаті недбалого ставлення до покладених на нього трудових обов`язків допустив зіткнення навантажувача з опорою складу, внаслідок чого був пошкоджений електроштабелер (навантажувач) моделі RRB7. Цей електроштабелер знаходився у володінні позивача на підставі договору оренди № бн від 01.09.2019 року, укладеного між позивачем та ТОВ Шевченко трейдінг , ЄДРПОУ 42264107, який здійснив ремонт електроштабелера за власний рахунок та згодом звернувся з вимогою до позивача щодо компенсації вартості ремонту у розмірі 20 605,40 грн. Вартість ремонту електроштабелера визначалася на підставі дефектної відомості № 1 від 04.09.2019 року та рахунку-фактури № СФ-0000099 від 10.09.2019 року від ремонтної організації ФОП ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 . 24.12.2019 року платіжним дорученням № 4697 позивач перерахував на банківський рахунок ТОВ Шевченко трейдинг 20 605,40 грн. компенсації за ремонт електроштабелера. Таким чином, в результаті недбалого ставлення до покладених на відповідача трудових обов`язків, а саме пошкодження останнім електроштабелера, позивачу була завдана матеріальна шкода в розмірі 20 605,40 грн. у вигляді витрат на компенсацію вартості його ремонту. В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 було в добровільному порядку відшкодовано шкоду в сумі 10 000,00 грн., шляхом внесення коштів в касу позивача відповідно до Прибуткового касового ордеру № 18415 від 30.09.2019 року на суму 5000,00 грн. та Прибуткового касового ордеру № 18416 від 30.10.2019 року на суму 5000,00 грн. Таким чином, розмір некомпенсованої матеріальної шкоди, дорівнює 10 605,40 грн. (20 605,40 - 10 000,00 ), що зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою з метою захисту порушених прав та інтересів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2020 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 03 лютого 2020 року позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

11 березня 2020 року у зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Слюсар Л.П., вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача - адвокат Кірєєв С.В. в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Суду надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав позовні вимоги та не заперечував проти стягнення з нього некомпенсованої матеріальної шкоди у розмірі 10 605,40 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони знаходилися в трудових відносинах з 29 листопада 2018 року по 09 грудня 2019 року, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 86/К про прийняття на роботу від 29 листопада 2018 року (а.с.16) та наказом (розпорядженням) № 66/К від 09 грудня 2019 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с.15).

Відповідач ОСОБА_1 працював у ФОП ОСОБА_2 на посаді водія навантажувача у відділі логістики та забезпечення № 1.

03 грудня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого робітник приймає на себе повну матеріальну відповідальність у зв`язку із незабезпеченням схоронності ввірених йому роботодавцем матеріальних цінностей (а.с. 18).

Так, в ході судового розгляду встановлено, що 04.09.2019 року ОСОБА_1 під час виконання покладених на нього обов`язків, не справився з керуванням навантажувача та по причині власної халатності, допустив зіткнення зі стіною складу. Внаслідок зіткнення був пошкоджений навантажувач, що підтверджено службовими записками співробітників ФОП ОСОБА_2 та висновком за результатами проведеного службового розслідування від 10 січня 2020 року (а.с.25).

Вартість відновлювального ремонту навантажувача ВТ RRB7 склала 20 605,40 грн., яку ФОП ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ Шевченко Трейдинг , що підтверджено рахунком-фактурою № СФ-0000099 від 10 вересня 2019 року, що виставлений ФОП ОСОБА_3 для оплати ТОВ Шевченко Трейдинг вартості робіт з ремонту навантажувача на суму 20 605,40 грн. (а.с.22), оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Шевченко Трейдинг 01 вересня 2019 року був укладений договір оренди навантажувача. Згідно умов вказаного договору, капітальний ремонт навантажувача здійснюється за рахунок орендодавця. В свою чергу, поточний ремонт та усунення пошкоджень, що виникають в процесі експлуатації, здійснюється за рахунок орендодавця з наступною компенсацією орендарем (а.с.20).

24 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_2 платіжним дорученням № 4697 перерахував на адресу ТОВ Шевченко Трейдинг грошові кошти у розмірі 20 605,40 грн. за ремонт навантажувача згідно рахунку № 29 від 20 грудня 2019 року (а.с.23).

Таким чином, діями відповідача ОСОБА_1 було заподіяно матеріальної шкоди ФОП ОСОБА_2 у розмірі 20 605,40 грн. та ОСОБА_1 було в добровільному порядку відшкодовано шкоду в сумі 10 000,00 грн., шляхом внесення коштів в касу позивача відповідно до Прибуткового касового ордеру № 18415 від 30.09.2019 року на суму 5000,00 грн. та Прибуткового касового ордеру № 18416 від 30.10.2019 року на суму 5000,00 грн. (а.с.24).

На теперішній час розмір некомпенсованої матеріальної шкоди, що було завдана позивачу діями відповідача, дорівнює 10 605,40 грн. (20 605,40 - 10 000,00 ), що також не заперечувалось самим відповідачем в судовому засіданні.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками роз`яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Пряма дійсна шкода є саме підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необхідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, і вина працівника.

Згідно п.6 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

У відповідності до ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками зазначає, що суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України, залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України, обов`язок доказування наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладається на власника або уповноважений ним орган. Відсутність підстави чи хоча б однієї з умов матеріальної відповідальності виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Письмовими матеріалами справи, а саме з висновком за результатами проведеного службового розслідування на складі ФОП ОСОБА_2 від 10 січня 2020 року підтверджено, що водій навантажувача ОСОБА_1 , 04 вересня 2019 року під час виконання покладених на нього обов`язків допустив зіткнення навантажувача з опорою складу, внаслідок чого був пошкоджений електроштабелер (навантажувач) моделі RRB7 (а.с.25-26).

Отже, відповідач своїми протиправним діями призвів до того, що позивач зазнав майнової шкоди, що не заперечується самим відповідачем та останнім в добровільному порядку частково погашена сума спричиненої шкоди. Невідшкодована сума матеріального збитку становить 10 605,40 грн.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, враховуючи що відповідачем внаслідок неналежного виконання ним своїх обов`язків дійсно завдана пряма шкода ФОП ОСОБА_2 , оскільки між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, суд вважає що позовна заява про відшкодування шкоди, заподіяної працівником підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керіється вимогами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.130, 132, 134, 135-1, 137, 138 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 3, 4, 12, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про відшкодування шкоди, заподіяної працівником - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10 605 (десять тисяч шістсот п`ять) гривень 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 25 травня 2020 року.

Суддя Л.П. Слюсар