Вирок

від 25.05.2020 по справі 613/710/19

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №-613/710/19 Провадження №-1-кп/613/41/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богодухові кримінальне провадження №1201622020000564 від 6 липня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ташань Переяслав-Хмельницького району Київської області, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, не працюючого, пенсіонера, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

за ч.2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 05 липня 2016 року близько 22 години 00 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2107» р.н. « НОМЕР_1 », без вантажу та пасажирів, рухаючись з площі Театральної м.Богодухів Харківської області, яка є другорядною, в напрямку вулиці Шевченка м.Богодухів Харківської області, яка є головною, перед початком руху з виїздом на вулицю Шевченка м.Богодухів з площі Театральної м.Богодухів Харківської області, та з подальшим поворотом ліворуч на асфальтобетонну проїжджу частину дороги, яка була в сухому стані, в районі розташування «Металобази» за адресою: Харківська область м.Богодухів вул.Шевченка,19, не упевнився у безпеці та не дав дорогу мопеду марки «Viper» моделі «LUX», який наближався по головній дорозі, під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому, ОСОБА_6 , діючи зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відведення, не вжив заходів щодо безпечності та надання дороги вищевказаному мопеду, чим згідно висновку експерта №7/378СЕ-19 від 22 квітня 2019 року, порушив Правила дорожнього руху України, а саме: п.10.1 яким передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; та п.16.11 яким передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. В результаті чого, допустив зіткнення з мопедом марки «Viper» моделі «LUX», в наслідок чого відбулась дорожньо-транспортна подія, від якої ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого осколкового перелому діафізів обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, яке за ступенем тяжкості, відповідно до висновку експерта №23-БГ/17 від 15 березня 2017 року, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, за ознакою загрози для життя; закритого перелому зовнішньої кісточки правої гомілки без зміщення, яке за ступенем тяжкості, відповідно до висновку експерта № 23-БГ/17 від 15 березня 2017 року, кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження, по критерію тривалості розладу здоров`я терміном більше 3 тижнів (більше 21-го дня), та саден в лобній області та області лівого променево - запястного суглоба, які за ступенем тяжкості відповідно до висновку експерта № 23-БГ/17 від 15 березня 2017 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, не заперечував обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив, що 5 липня 2016 року він рухаючись за кермом автомобіля ВАЗ з площі Театральної в напрямку вул.Шевченка виїжджаючи на головну дорогу скоїв зіткнення з мопедом, який рухався по ній. Підтвердив, що він не надав переваги транспортному засобу, який рухався по головній дорозі. Після того, як сталася ДТП він підійшов до потерпілого, викликав швидку та працівників поліції. Позови прокурора визнав в повному обсязі.

Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що 5 липня 2016 року в ході руху на мопеді «Альфа» по вул.Шевченка м.Богодухова на смугу його руху з другорядної дороги раптово виїхав автомобіль ВАЗ 2107 та сталося зіткнення. В результаті ДТП він отримав перелом ноги, тривалий час лікувався. Уточнив, що в рахунок відшкодування завданої шкоди обвинувачений йому нічого не виплатив. Не заперечував проти розгляду справи у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Наслідки розгляду йому відомі та зрозумілі.

Під час судового розгляду судом було визнано недоцільним дослідження усіх доказів у справі стосовно фактичних обставин справи, викладених у обвинувальному акті, оскільки вони ніким не оспорюються, підсудним ОСОБА_6 повністю визнається вина та фактичні обставини справи, а сторони кримінального провадження не заперечували проти розгляду справи в порядку ч.3 ст. 349 КПК України. При цьому суд з`ясував, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих фактичних обставин справи, переконався у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження і кваліфікує його дії за ст.286 ч.2 КК України.

При призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_6 ,суд враховуєступінь тяжкостіскоєного нимзлочину,який єнеобережним,характеристику особистостіобвинуваченого,яка полягаєв тому,що вінраніше несудимий,не працює,є пенсіонером,інвалідом ІІІгрупи,на облікуу лікарівнарколога талікаря психіатране перебуває,за місцемпроживання характеризуєтьсяпозитивно,завдану потерпіломушкоду невідшкодовано. Відповідно до змісту висновку за досудовою доповіддю органу пробації, останній вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання для підсудного, судом не встановлено.

З роз`яснень, які містяться в п.20Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»випливає, що при призначенні покарання за відповідною частиноюст.286 КК Українисуди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання, суд виходить з положеньст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину який, за змістомст. 12 КК України, є тяжким злочином, його наслідки, обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, а також вимогист.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, тому суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, в межах санкцій статті, яка передбачає відповідальність за вчинене. Щодо застосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд вважає необхідним позбавити його права керування транспортним засобом, оскільки вважає, що застосування додаткового покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і справедливим по відношенню до потерпілого, як того вимагає п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 подали суду заяву про застосування щодо ОСОБА_6 амністії, оскільки ОСОБА_6 являється пенсіонером за віком, пенсійне посвідчення йому було видане 12.05.2010 року. На момент набрання чинності вказаного Закону про амністію йому було повних 68 років, що перевершує пенсійний вік, встановлений ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Прокурор в судовому засіданні при розгляді даної заяви не заперечував проти застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 . Закону України «Про амністію»

З наслідками застосування амністії ОСОБА_6 ознайомлений в присутності захисника.

Як встановленост. 85 КК Українина підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.1 ЗУ « Про застосування амністії в Україні »амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положеньКонституції України,Кримінального Кодексу Українита цьогоЗакону.

Статтею 3 вказаного Законувстановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України Про амністію у 2016 році від 22 грудня 2016 р. №1810-VIIІ. Дія цьогоЗаконупоширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12названого Закону).

Відповідно дост.9 Закону України « Про амністію у 2016 році»питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

На підставі п." ґ "ст.1 Закону України « Про амністію у 2016 році» від 22 грудня2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, підлягають звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнанні винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнанні винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також соби, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 є пенсіонером з 12 травня 2010 року, тобто на день набрання чинності вказаним вище Законом досяг пенсійного віку.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 амністії, передбаченихст. 4 ЗУ « Про застосування амністії в Україні»таст.8 Закону України « Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_6 поширюється діяЗакону України «Про застосування амністії в Україні», тому він підлягає звільненню від відбування основного покарання.

Суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_6 наслідки застосування амністії, а саме: в подальшому протягом останніх десяти років до нього не може бути застосована амністія.

Що стосується цивільних позовів заявлених по справі.

Стосовно цивільних позовів прокурора щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь держави, в особі Харківської обласної ради на фінансуванні якої знаходиться КНП «Обласна клінічна травматологічна лікарня» витрат на лікування від злочину на загальну суму 7002 грн. 61 коп. та на користь держави, в особі Богодухівської районної державної адміністрації на фінансуванні якої знаходиться КУОЗ «Богодухівська ЦРЛ» витрат на лікування на загальну суму 848 грн. 46 коп., вказані позови підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки судом встановлено, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні КУОЗ Богодухівської ЦРЛ з 05.07.2016 р. по 06.07.2016 р. з діагнозом: відкритий оскольчатий перелом обох кісток в с/з зі зміщенням, та крім того, на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Харківської КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна травматологічна лікарня» з 06.07.2016 р. по 04.08.2016 р., оскільки вказані в них розміри витрат підтверджуються наявними матеріалами справи та повністю визнаються обвинуваченим.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 , на підставі поданої ним заяви від 25.05.2020 року, підлягає залишенню без розгляду, що відповідає його волі звернутись із позовом в порядку цивільного судочинства та не суперечить вимогам ст.ст.128,374 КПК України.

Обговорюючи питання про відшкодування судових витрат, які складаються з витрат на проведення судово-автотехнічних, транспортно-трасологічної та автотоварознавчої експертиз, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати в сумі 19574 грн.12 коп.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі п." ґ "ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного за даним вироком основного покарання.

Речові докази по справі: автомобіль марки ВАЗ-2107 р.н. НОМЕР_1 та мопед марки Viper моделі LUX, які знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області повернути власникам, скасувавши їх арешт.

Стягнути з ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Богодухівської районної державної адміністрації, на фінансуванні якої знаходиться КУОЗ Богодухівська ЦРЛ (р/р №35429255037127 ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02003899) витрати на лікування потерпілого, у сумі 848 (вісімсот сорок вісім) гривень 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь Харківської обласної ради, на фінансуванні якої знаходиться КНП «Обласна клінічна травматологічна лікарня» (р/р №35425071244810 ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02010184) витрати на лікування потерпілого, у сумі 7002 (сім тисяч дві) гривні 61 копійку.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в доход держави, витрати за проведення судових експертиз в сумі 19574 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривні 12 (дванадцять) копійок.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 дібз моменту його проголошення через Богодухівський районний суд Харківської області.

Копію вироку негайно після йогопроголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя