Рішення

від 20.05.2020 по справі 649/295/20

ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 649/295/20

Провадження №2/649/93/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

секретаря судового засідання Погорілої О.С.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Катеринівської сільської ради про визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що з 05.12.1986 року він працював у колгоспі Прапор , що знаходився у с. Катеринівка Великолепетиського району Херсонської області. 25.05.1993 року колгосп Прапор був перейменований у КСП Прапор . На початку 2000 року КСП Прапор не виплачувало працівникам заробітну плату, тому працівники КСП Прапор , в тому числі і він зверталися до суду для стягнення заробітної плати. Вказані обставини підтверджуються рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 23.03.2000 року. Але заробітну плату все рівно не виплачували через відсутність у КСП Прапор коштів, тому 08.04.2000 року він звільнився з КСП Прапор . При звільнені КСП Прапор також не виплатило заробітну плату, оскільки всі КСП на території Великолепетиського району Херсонської області на той час мали заборгованість по заробітній платі, яку тривалий час не виплачували. В той час розповсюдженою практикою була виплата заробітної плати в натуральній формі, зокрема заробітну плати видавали рухомим або нерухомим майном підприємства. Тому 17.11.2001 року СТОВ Катеринівське Великолепетиського району Херсонської області, у яке було реорганізоване КСП Прапор і яке стало правонаступником останнього, в рахунок заробітної плати передало йому нежитлову будівлю кормоцеху на МТФ №1 на суму 5222 грн. Вказані обставини підтверджуються накладною № 1041 від 17.11.2001 року, виданою СТОВ Катеринівське Великолепетиського району Херсонської області. Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІУ, який набрав чинності 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Тому в даному випадку, оскільки цивільні відносини між ним та СТОВ Катеринівське виникли 17.11.2001 року, то до них необхідно застосовувати Цивільний кодекс України від 18.07.1963 року (надалі ЦК України 1963 року), а також правові норми закону України Про власність № 697-ХІІ від 07.02.1991 р., а тому відповідно до законодавства, чинного на час передачі йому нерухомого майна, угода по відчуженню нерухомого майна між юридичною та фізичною особою повинна була укладена в простій письмовій формі, нотаріальна форма угоди не вимагалась. СТОВ Катеринівське не мало правовстановлюючого документу на нежитлову будівлю кормоцеху на МТФ №1, розташовану за адресою : АДРЕСА_2 . Так, вказана нежитлова будівля згідно технічного паспорту була побудована в с. Катеринівка ще у 1968 році, а відповідно до п.6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджених заступником міністра комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння у сільських населених пунктах. Таким чином, чинне на той час законодавство не вимагало реєстрації будівель у сільському населеному пункті, а тому СТОВ Катеринівське не надало йому правовстановлюючий документ на відчужену нежитлову будівлю кормоцеху на МТФ №1. В даний час СТОВ Катеринівське (ідентифікаційний код 03785071) припинило свою діяльність, що підтверджується ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.12.2004 року та витягом з Єдиного державного реєстру, що додані до позовної заяви. З 2004 року набув чинності закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень №1952-ІУ від 01.07.2014 р. (надалі Закон №1952-1У), згідно якого обов`язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно (ч.1 ст. 4), а інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.1 ст. 3). Крім того, ч.4 ст. 3 Закон №1952-ІУ передбачено, що право на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнається дійсним, а тому у нього виник обов`язок зареєструвати право власності на нерухоме майно, право власності на яке виникло до набрання чинності Законом №1952-ІУ, але коли він звернувся до реєстратора з метою реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, то йому надали роз`яснення, що здійснити реєстрацію неможливо, оскільки він не має правостановлюючого документу на вказане нерухоме майно, тобто його право власності на нерухоме майно не визнається. Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист права власності на даний час регулюються нормами діючого ЦК України, а саме ст. 392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а тому позивач просить суд визнати за ним - ОСОБА_1 , право приватної власності на нежитлову будівлю кормоцеху на МТФ № 1, до складу якої входять: літ. А - будівля кормоцеху на МТФ № 1 загальною площею 137 кв.м; літ. а - прибудова; літ. а1 - прибудова; №1 - бак ПММ об`ємом 50 куб.м.; №2 - бак ПММ об`ємом 50 куб.м.; №1 вимощення, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, але надав до суду заяву у якій зазначив, що позов підтримує та просить суд розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача Катеринівської сільської ради - Костецька Г.Г. у підготовче засідання не з"явилася, але надала до суду заяву у якій зазначила, що позов визнає повністю та просить суд розглянути справу у її відсутність.

Прийнявши відповідно до ст. 206 ЦПК України визнання відповідачем позову та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у період часу з 05.12.1986 року по 08.04.2000 року ОСОБА_1 працював у колгоспі Прапор , в с. Катеринівка Великолепетиського району Херсонської області, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 .

З архівної довідки від 09.04.2020 року за №66 видно, що на базі колгоспу "Прапор" с. Катеринівка Великолепетиського району Херсонської області було створено колективне сільськогосподарське підприємство "Прапор" згідно з розпорядженням Представника Президента України від 27.01.1994 року №15. Також КСП "Прапор" реорганізовано в спільне товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринівське", згідно розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.03.2020 року за №110.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 23.03.2000 року підтверджується, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про стягнення заробітної плати та вказаним рішенням стягнуто з КСП "Прапор" на його користь 2529 грн. 27 коп.

На виконання вказаного рішення суду 17.11.2001 року СТОВ Катеринівське Великолепетиського району Херсонської області, у яке було реорганізоване КСП Прапор і яке стало правонаступником останнього, в рахунок заробітної плати ОСОБА_1 передало нежитлову будівлю кормоцеху на МТФ №1 на суму 5222 грн. і вказані обставини підтверджуються накладною №1041 від 17.11.2001 року, виданою СТОВ Катеринівське Великолепетиського району Херсонської області.

Відповідно до законодавства, чинного на час передачі Позивачу нерухомого майна, угода по відчуженню нерухомого майна між юридичною та фізичною особою повинна була укладена в простій письмовій формі, нотаріальна форма угоди не вимагалась. Нотаріальна форма угоди у відповідності до ст. 227 ЦК України 1963 року вимагалась лише для договорів купівлі-продажу житлового будинку або квартири. СТОВ Катеринівське не мало правовстановлюючого документу на нежитлову будівлю кормоцеху на МТФ №1, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, вказана нежитлова будівля згідно технічного паспорту була побудована в с. Катеринівка ще у 1968 році, а відповідно до п.6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджених заступником міністра комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння у сільських населених пунктах. Таким чином, чинне на той час законодавство не вимагало реєстрації будівель у сільському населеному пункті. Тому СТОВ Катеринівське не надало ОСОБА_1 правовстановлюючий документ на відчужену нежитлову будівлю кормоцеху на МТФ №1.

На даний час СТОВ Катеринівське (ідентифікаційний код 03785071) припинило свою діяльність, що підтверджується ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.12.2004 року та витягом з Єдиного державного реєстру.

У позові зазначено, що угода між ОСОБА_1 та СТОВ "Катеринівське" не була укладена у письмовій формі, але недодержання простої письмової форми угоди не тягне її недійсність. Письмовим підтвердженням укладення угоди і отримання Позивачем майна є вищезазначена накладна №1041 від 17.11.2001 року, видана СТОВ Катеринівське . Таким чином, відповідно до ст. 44, ч. 1 ст. 128 ЦК України 1963 року, ст.ст. 4, 12 Закон № 697-ХІІ, ст. 41 Конституції України Позивач став власником нежитлової будівлі кормоцеху на МТФ №1 з моменту передачі від СТОВ Катеринівське , а саме з 17.11.2001 року.

З набранням чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень №1952-ІУ від 01.07.2014 року обов`язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно (ч.1 ст.4), а інформація про право на нерухоме майно підлягає внесенню до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 3). Крім того, ч. 4 ст. 3 вказаного Закон №1952-ІУ передбачено, що право на нерухоме майно, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнається дійсним, у зв"язку з чим у ОСОБА_1 виник обов`язок зареєструвати права власності на вищевказане нерухоме майно, але коли він звернувся до реєстратора з метою реєстрації права власності, то йому було відмовлено на тій підставі, що він не має правостановлюючого документу на вказане нерухоме майно, тобто його право власності не визнається.

Відповідно до п .4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року № 435-ІУ, який набрав чинності 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Тому в даному випадку, оскільки цивільні відносини між Позивачем та СТОВ Катеринівське виникли 17.11.2001 року, то до них необхідно застосовувати Цивільний кодекс України від 18.07.1963 року (надалі ЦК України 1963 року), а також правові норми закону України Про власність № 697-ХІІ від 07.02.1991 р.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 44 ЦК України 1963 року (чинний до 01.01.2004 року) угоди між організацією та громадянином укладається у письмовій формі і не вимагає нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЦК України 1963 року недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Відповідно до ст. 46 ЦК України 1963 року недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (ст. 44 ЦК України 1963 року) позбавляє сторони в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 закону України Про власність №697-ХІІ від 07.02.1991 р., який діяв на час виникнення цивільних відносин, власник на свій розсуд володіє, користується, розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може передавати майно безоплатно.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 697-ХІІ громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 4 Закону № 697-ХІІ власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК України 1963 року право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист права власності на даний час регулюються нормами діючого ЦК України, а саме ст. 392 ЦК України, згідно якої власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно технічного паспорту до складу нежитлової будівлі кормоцеху на МТФ № 1, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 входять: літ. А - будівля кормоцеху на МТФ № 1 загальною площею 137 кв.м; літ. а - прибудова; літ. а1 - прибудова; №1 - бак ПММ об`ємом 50 куб.м.; №2 -бак ПММ об`ємом 50 куб.м.; № І - вимощення.

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 392 ЦК України, ст.ст.с44, 128 ЦК України 1963 року, ст.ст. 4, 12 Закону України "Про власність", ст.ст. 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вважає можливим визнати за ОСОБА_1 , право приватної власності на нежитлову будівлю кормоцеху на МТФ № 1, до складу якої входять: літ. А - будівля кормоцеху на МТФ № 1 загальною площею 137 кв.м; літ. а - прибудова; літ. а1 - прибудова; №1 - бак ПММ об`ємом 50 куб.м.; №2 - бак ПММ об`ємом 50 куб.м.; №1 вимощення, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , крім того, представник відповідача згідно поданої заяви позов визнав, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 44, 128 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 392 ЦК України, ст.ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , керуючись ст.ст. 12, 81, 206, 223, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право приватної власності на нежитлову будівлю кормоцеху на МТФ № 1, до складу якої входять: літ. А - будівля кормоцеху на МТФ № 1 загальною площею 137 кв.м; літ. а - прибудова; літ. а1 - прибудова; №1 - бак ПММ об`ємом 50 куб.м.; №2 - бак ПММ об`ємом 50 куб.м.; №1 вимощення, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Катеринівська сільська рада, ідентифікаційний код 04401546, місце реєстрації юридичної особи: вул. Центральна 23, с. Катеринівка Великолепетиського району Херсонської області.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис