Рішення

від 19.05.2020 по справі 155/484/19

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/484/19

Провадження №2/155/205/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Адамчук Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Ревуцької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Звиняченської сільської ради Горохівського району Волинської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просить зобов`язати Звиняченську сільську раду Горохівського району Волинської області виділити йому земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВЛ в„–0237514 , виданим Горохівською районною державною адміністрацією 03 листопада 2017 року та зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №633.

Мотивує свій позов тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 березня 2002 року, виданого державним нотаріусом Островською Т.В., ОСОБА_2 успадкувала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності селянської спілки Звиняче , села Звиняче Горохівського району Волинської області розміром 2,83 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належного останній на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ в„–0163343 , виданого Горохівською районною державною адміністрацією 30 травня 1997 року, на підставі рішення райдержадміністрації від 22 квітня 1997 року за №120 та зареєстрованого 02 червня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №633.

В свою чергу, вищевказане право після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Кудимом Р.А., успадкував її син ОСОБА_1 , тобто позивач. Останній в листопаді 2018 року звернувся до відповідача з заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай). Проте, відповідач відмовив в задоволенні даної заяви позивача, посилаючись на те, що вільні земельні ділянки відповідно до схеми поділу земель, які підлягають паюванню на земельні частки (паї) на території Звиняченської сільської ради відсутні. Позивач вважає таку відмову незаконною та необґрунтованою, оскільки вона спрямована на порушення його прав. Враховуючи вищенаведене, просить поданий позов задовольнити.

Позивач, ОСОБА_1 , в заяві до суду просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, Звиняченської сільської ради Горохівського району Волинської області, в судове засідання не з`явилася, однак подала письмове клопотання та відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала, так як позивача було повідомлено про те, що вільні земельні ділянки, відповідно до схеми поділу земель, які підлягають паюванню на земельні частки (паї) на території сільської ради відсутні. Тому, вважає позов ОСОБА_1 безпідставним та просила в його задоволенні відмовити. Разом з тим, просила розгляд справи проводити у її відсутність.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

А відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21 березня 2002 року, виданого державним нотаріусом Островською Т.В. стверджується, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності селянської спілки Звиняче , села Звиняче Горохівського району Волинської області розміром 2,83 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ в„–0163343 , виданого Горохівською районною державною адміністрацією 30 травня 1997 року, на підставі рішення райдержадміністрації від 22 квітня 1997 року за №120 та зареєстрованого 02 червня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №633.

Відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ в„–0237514 виданого Горохівською районною державною адміністрацією 03 листопада 2017 року, ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності селянської спілки Звиняче розміром 2,83 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 02 червня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №633. Право на зазначену в сертифікаті земельну частку передано ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_3 . Розмір земельної частки (паю) складає 2,75 в умовних кадастрових гектарах.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 жовтня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Кудимом Р.А. стверджується, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина на яке видано дане свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності селянської спілки Звиняче , села Звиняче Горохівського району Волинської області розміром 2,83 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ в„–0237514 (дублікат), виданого Горохівською районною державною адміністрацією 03 листопада 2017 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 березня 2002 року серії АЕР в„– 476076. Сертифікат в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 02 червня 1997 року за №633.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яке остання, в свою чергу, успадкувала після померлої ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

А згідно з ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон) право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до ст.2 Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст.3 Закону, особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Згідно з ст.5 Закону сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Статтею 13 цього ж Закону, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель). Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Позивач, реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки, звернувся з відповідною заявою до відповідача про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Однак, відповідями Звиняченської сільської ради Горохівського району Волинської області за №256/1.18 від 12 грудня 2018 року та за №75/1/1.18 від 18 березня 2019 року стверджується, що позивачу було відмовлено в задоволенні його заяви про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), у зв`язку з тим, що вільні земельні ділянки, відповідно до схеми поділу земель, які підлягають паюванню на земельні частки (паї) на території Звиняченської сільської ради відсутні. Додатково було повідомлено, що громадянка ОСОБА_3 , яка отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВЛ в„–0163343 , виданого Горохівською районною державною адміністрацією 30 травня 1997 року, участі в жеребкуванні для присвоєння коду ділянки згідно з схемою поділу не брала.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, те, що представлені позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог в контексті положень ст.ст.76-80 ЦПК України є належними та допустимими, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.76-81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.14, 41 Конституції України, ст.ст.317, 328, 1216, 1217, 1218, 1222 ЦК України, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Звиняченську сільську раду Горохівського району Волинської області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВЛ в„–0237514 , виданим Горохівською районною державною адміністрацією 03 листопада 2017 року та зареєстрованим в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №633.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий