Постанова

від 21.05.2020 по справі 371/465/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 371/465/17 -ц

провадження № 61-48878св1 8

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 березня 2018 року у складі судді Капшук Л. О. та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

учасники справи:

позивач - регіональний ландшафтний парк Трахтемирів ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзик Олександр Миколайович, ОСОБА_1 ,

третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року регіональний ландшафтний парк Трахтемирів (далі - РЛП Трахтемирів ) звернувся до суду з позовом та просив поновити строк звернення до суду; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016455 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0011, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, індексний номер 19953269, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0011, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5215512.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що РЛП Трахтемирів набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. У межах Київської області РЛП Трахтемирів розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га. РЛП Трахтемирів охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України. Відповідно до Проекту створення РЛП Трахтемирів та даних Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України станом на 01 січня 2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:004:0011 знаходиться на території РЛП Трахтемирів . 01 квітня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:004:0011 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району з індексним номером 5215512 загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. Введення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням РЛП, оскільки може перешкоджати збереженню РЛП в природному стані як унікального комплексу і об`єктів. Відведення земельної ділянки у власність чи користування повинно проводитись у чіткій відповідності із процедурою, визначеною ЗК України та іншими законами і підзаконними актами. Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА від 02 лютого 2015 року формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:004:0011 на території РЛП проведено з порушенням статті 186 ЗК України, оскільки проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території об`єкта ПЗФ, підлягають погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а такого погодження відповідачу не було надано. До компетенції Департаменту екології та природних ресурсів при КОДА у сфері земельних ресурсів належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки копію наказу він отримав лише 09 березня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 22 березня 2018 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016455 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0011, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, індексний номер 19953269, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0011, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5215512. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що на час формування земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:004:0011, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.За повідомленням Департаменту проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:004:001 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території регіонального ландшафтного парку Трахтемирів на розгляд до Департаменту не надходив. Вимоги закону щодо погодження Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконані не були, земельна ділянка була передана відповідачу у власність без погодження проекту зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить суперечити цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. У зв`язку з викладеним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016455 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0011, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, є таким, що суперечить актам цивільного законодавства, порушує цивільні права та інтереси позивача та підлягає скасуванню. Прийнятий на основі наказу правовстановлюючий документ у виді свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, індексний номер 19953269, виданого Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 03 квітня 2014 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0011, призначену для ведення особистого селянського господарства, судом не може розцінюватися як такий, що відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

ПостановоюКиївського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги в частині, що наказ про передачу земельних ділянок у власність є ненормативним актом, який вичерпує свою дію внаслідок виконання, скасування таких актів не породжує наслідків для власників земельних ділянок, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки такі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції. Так, оскаржувані накази, видані відповідачем, були підставою до набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, а, отже, вважаючи, що виділення відповідачу земельної ділянки відбувалось у незаконний спосіб, позивач вірно обрав спосіб захисту та просив суд скасувати зазначені накази. Доводи апеляційної скарги в частині відсутності обліку встановлення меж земельної ділянки РЛП Трахтемирів та Національного природного парку Трахтемирівський , відведення земельної ділянки ОСОБА_1 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, а, відтак, відсутності потреби погодження документації із землеустрою, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки такі доводи не підтверджені жодним наявним у справі доказом. Вказуючи в апеляційній скарзі на зазначені обставини, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не надало суду відповідний проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки відповідачу, який би спростував відповідні висновки суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Київській області просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не вніс відомості про земельні ділянки природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка не перебуває у власності чи користуванні будь-яких осіб згідно зареєстрованої інформації щодо неї. РЛП Трахтемирів як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку в натурі не винесені. Отже, відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.

(2) Позиція позивача

У відзиві на касаційну скаргу РЛП Трахтемирів зазначає, що ухвалою Верховного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 371/456/17 (провадження № 61-5855ск19) та постановою Верховного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 371/452/17 (провадження № 61-1069св19) аналогічні позови РЛП Трахтемирів задоволено. Згідно даних Проекту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, карти-схеми РЛП Трахтемирів та схеми розташування спірна земельна ділянка розташована на території РЛП Трахтемирів . Головне управління Держгеокадастру у Київській області фактично виступає проти держави України та без згоди фізичної особи намагається повернути земельну ділянку у приватну власність. При цьому сам ОСОБА_1 не скаржиться.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди установили, що Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів згідно рішення Київської обласної ради № 168-10-ХХІІІ від 17 лютого 2000 року та рішення Черкаської обласної ради № 14-4 від 26 лютого 2000 року Про організацію регіонального парку Трахтемирів був організований та набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно даних обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів в Київській області розташований та знаходиться в межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га.

Вказані обставини підтверджуються рішенням Київської обласної ради двадцять третього скликання № 168-10-ХХІІІ від 17 лютого 2000 року, даними листа Департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України № 143/09/04-14 від 12 лютого 2014 року (а. с.18, 177, Т.1).

08 жовтня 1999 року директором Наукового центру досліджень з проблем заповідної справи затверджено Проект створення регіонального ландшафтного парку Трахтемирів (а. с.17, Т.1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 січня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00014817 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області (а. с.121, Т.1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016455 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0011, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

03 квітня 2014 року Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, індексний номер 19953269, на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0011, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частин першої та другої статті 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 140 ЗК України визначено, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки.

Згідно зі статтею 149 ЗК України примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.

Частинами першою та четвертою статті 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

Згідно зі статтею 9 Закону України Про природно-заповідний фонд України території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частинами першою та третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Встановивши, що РЛП Трахтемирів був утворений на підставі рішень Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року № 168-10-ХХІІІ та Черкаської обласної ради від 26 лютого 2000 року № 14-4 Про організацію регіонального парку Трахтемирів , набув статусу об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення, проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території РЛП Трахтемирів на розгляд до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації не надходив, надана йому у власність земельна ділянка відповідно до Проекту створення РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми РЛП Трахтемирів й схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП Трахтемирів , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу

Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:004/00016455 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222984000:01:004:0011.

Доводи касаційної скарги про те, що РЛП Трахтемирів , як об`єкт природно-заповідного фонду, не створений, межі ландшафтного парку у натурі не винесені та відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду, є безпідставними, оскільки що позивач надав Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об`єктів РЛП Трахтемирів , виготовлений у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений АТЗТ АЕО Трахтемирів , в якому чітко встановлені межі РЛП Трахтемирів .

Спірна земельна ділянка розташована на території РЛП Трахтемирів , а проект її відведення не був погоджений у встановленому законом порядку Департаментом екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що свідчить про неправомірність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду.

При цьому, підприємство по суті захищає права ОСОБА_1 , який судові рішення не оскаржив і не уповноважував заявника на представлення його інтересів.

Аналогічні висновки щодо вирішення спору у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 371/452/17 (провадження № 61-1069св19).

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Ргопіпа V. ІІкгаіпе ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргуГоловного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко