Постанова

від 14.05.2020 по справі 910/8435/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р. Справа№ 910/8435/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Попікової О.В.

Кропивної Л.В.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Науково-дослідної судово-експертної установи на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Князьков В. В.) від 09.10.2019 (повний текст складено 23.10.2019) у справі №910/8435/19

за позовом Науково-дослідної судово-експертної установи

до Генеральної прокуратури України

про стягнення 1722854,40 грн

за участі представників:

позивача: Луценко В.А. довіреність № б/н від 24.01.2020

відповідача: Кіцнак П.О. довіреність № 15/2/2-4-20 від 09.01.2020,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Науково-дослідна судово-експертна установа (далі також - НДСЕУ, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі також - Прокуратура, відповідач) про стягнення 1 722 854,40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано висновками суду про обов`язковість укладенні між позивачем та відповідачем договору, у якому б були погоджені усі його істотні умови про предмет, ціну та строк дії договору. Відсутність такого договору унеможливлює задоволення заявлених вимог, а надані позивачем документи (постанова слідчого від 28.08.2017, рахунок на оплату № 1 від 23.01.2019, акт № NF-01/23/01/19-1 здачі-приймання висновку від 23.01.2019) також не підтверджують досягнення сторонами досягли згоди з усіх істотних умов договору, у тому числі, умови про ціну, як і існування між сторонами договоріних правовідносин.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням суду, Науково-дослідна судово-експертна установа звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, із вимогами про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 та ухвалення нового про задоволення позову в повному обсязі з покладенням судових витрат на відповідача.

В обґрунтування своєї позиції, заявник апеляційної скарги посилається на те, що постанова слідчого у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, є підставою для виникнення між сторонами у справі господарських правовідносин з виконання експертизи в межах кримінального провадження. У зв`язку з цим, оскільки відповідач в особі слідчого своїми владними приписами зобов`язав позивача провести таку експертизу, а позивач, в свою чергу, у зв`язку з відсутністю підстав для відводу, здійснив таку експертизу, а її результати у вигляді висновку експерта передав слідчому для використання у кримінальному провадженні, та вони були ним прийняті, звідси відповідач зобов`язаний оплатити надані позивачем послуги з проведення експертизи у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8435/19 та призначено розгляд справи на 27.01.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020, у зв`язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 прийнято апеляційну скаргу Науково-дослідної судово-експертної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Науково-дослідної судово-експертної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 до 13.02.2020

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Науково-дослідної судово-експертної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 до 05.03.2020.

Однак, 05.03.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 судове засідання щодо розгляду справи №910/8435/19 призначено на 26.03.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2020, у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 апеляційну скаргу Науково-дослідної судово-експертної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/8435/19 прийнято до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2020, у звязку із впровадженням Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020) Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантинних заходів на усій території України, учасників провадження повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Науково-дослідної судово-експертної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/8435/19 26.03.2020 не відбудеться та зазначено, що про розгляд апеляційної скарги учасників справи буде повідомлено після закінчення карантинних заходів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020, з огляду на встановлення Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (зі змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 241 від 29.03.2020, № 242 від 20.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 262 від 08.04.2020, № 284 від 15.04.2020, № 291 від 22.04.2020) Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантинних заходів на усій території України з 12.03.2020 до 11.05.2020, розгляд апеляційної скарги Науково-дослідної судово-експертної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 призначено на 14.05.2020.

До Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Генеральної прокуратури України, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Заперечуючи проти доводів НДСЕУ, Прокуратура вказує на відсутність у відповідача перед позивачем господарського зобов`язання зі сплати грошових коштів за проведення експертизи у кримінальному провадженні, оскільки між ними відсутні договірні відносини. Підписання акта приймання-передавання будь-якою особою, крім Генерального прокурора України не свідчить про прийняття вартості проведеної експертизи або ж про відсутність у відповідача до позивача будь-яких претензій щодо здійсненої ним роботи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Воробей О. П. від 28.08.2017 (далі - постанова слідчого) у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, призначено комісійну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Науково-дослідної судово-експертної установі (далі - НДСЕУ).

Згідно з супровідними листами від 05.09.2017 вих. № 17/1/4-33042-14/2061вих-17, від 08.11.2017 вих. № 17/1/4-33042-14/2396вих-17, від 23.01.2018 вих. № 17/1/4-33042-14/89вих18, від 24.01.2018 вих. № 17/1/4-33042-14/112вих18, від 26.01.2018 вих. № 14/1/4-33042-14/135вих18, від 02.04.2018 вих. № 17/1/4-33042-14, від 20.06.2018 вих. № 17/1/4-33042-14, від 09.08.2018 вих. № 15/2/2-33042-14 слідчим були передані НДСЕУ для виконання призначеної експертизи матеріали кримінального провадження № 42014000000001261.

Листом від 05.12.2018 вих. № 54 позивачем було повідомлено відповідача про закінчення виконання судово-економічної експертизи та необхідність повернення матеріалів кримінального провадження.

Листом від 28.01.2019 вих. № 4 НДСЕУ направлено Генеральній прокуратурі України висновок комісійної судово-економічної експертизи № 23/01/19-1 від 23.01.2019, акт виконаних робіт № NF-01/23/01/19-1 від 23.01.2019 та рахунок на оплату № 1 від 23.01.2019 на суму 1 722 854,40 грн.

Згідно з супровідним листом від 10.04.2019 вих. № 20 матеріали кримінального провадження були передані представнику Генеральної прокуратури України.

23.01.2019 директором НДСЕУ Іванков В.М. та старшим групи прокурорів другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України, Ковальовим І. І. підписано акт № NF-01/23/01/19-1 здачі-приймання висновку комісійної судово-економічної експертизи № 23/01/19-1, в якому зазначено, що за проведення комісійної судово-економічної експертизи по КП № 42014000000001261 від 13.11.2014 було використано:

з 28.08.2017 по 14.01.2018 - 1440 експертогодини, вартість експертогодини складає 264,62 грн;

з 15.01.2018 по 05.12.2018 - 3680 експертогодини, вартість експертогодини складає 364,62 грн;

загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ - 1 722 854,40 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою прокуратури здійснити оплату отриманих за актом № NF-01/23/01/19-1 здачі-приймання висновку комісійної судово-економічної експертизи №23/01/19-1 послуг з проведення експертного дослідження. Вимоги позивача обґрунтовані положеннями Закону України Про судову експертизу , а саме, статтями 1, 7-1, статтями 69, 122 Кримінального процесуального кодексу України, а також статтею 530 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності укладеного між сторонами договору, що унеможливлює кваліфікацію спірних правовідносин сторін як господарсько-зобов`язальних та виключає зобов`язання прокуратури розрахуватись за проведену позивачем експертизу на визначених лише позивачем умовах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з таким.

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначені Законом України Про судову експертизу .

Відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

За приписами статті 7-1 Закону України Про судову експертизу підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Згідно із пунктом п`ятим частини першої статті 13 Закону України Про судову експертизу незалежно від виду судочинства судовий експерт має право одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.

Враховуючи положення статей 7-1, 13 Закону України Про судову експертизу логічним убачається висновок про те, що у випадку проведення судової експертизи у зв`язку із судовим рішенням або ж постановою слідчого, правовідносини сторін регулюються відповідним процесуальним законодавством, і оплата послуг судового експерта здійснюється у межах відповідного провадження. Якщо ж експертиза проводиться хоча і у межах відповідного провадження, однак відповідно до укладеного між замовником експертизи та експертною установою договору, то у такому випадку, правовідносини сторін регулюються нормами господарського та цивільного зобов`язального законодавства і оплата послуг здійснюється на підставі та у порядку визначеному договором.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з положеннями статті 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Зокрема, господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав та у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач виконав експертне дослідження на виконання постанови старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Воробей О. П. від 28.08.2017 у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014.

Як уже було зауважено, відповідно до статей 7-1, 13 Закону України Про судову експертизу експертне дослідження може бути проведено на виконання постанови слідчого або договору. При цьому, саме наявність договору свідчить про перебування сторін у господарсько-зобов`язальних правовідносинах.

За приписами частини третьої статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно з установчим актом про створення Науково-дослідної судово-експертної установи (а.с. 22 - 26) установа є неприбутковою організацією, створена без мети отримання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками, учасниками чи пов`язаними з ними особами (п. 1.5.). Водночас, п. 1.6. установчого акту скаржника передбачено, що установа може поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, яка відповідає меті, для якої створена установа, та сприяє її досягненню. Відносини установи з підприємствами, установами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності будуються на договірних засадах згідно із законодавством України (п. 2.3.).

Підписання 23.01.2019 директором НДСЕУ та старшим групи прокурорів другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України, Ковальовим І. І. акту № NF-01/23/01/19-1 здачі-приймання висновку комісійної судово-економічної експертизи №23/01/19-1 не є та не може бути доказом укладання сторонами договору або ж перебування сторін у зобов`язальних правовідносинах.

Отже, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відсутність між сторонами цивільного договору, який би регулював правовідносини сторін та покладав на Генеральну прокуратуру України обов`язок з оплати наданих послуг свідчить про відсутність правових підстав для кваліфікації спірних правовідносин як господарсько-зобов`язальних та задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу позивача на те, що передумовою виникнення спірних правовідносин сторін щодо виконання експертизи позивачем визначено лише постанову старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Воробей О. П. від 28.08.2017 у кримінальному провадженні № 42014000000001261 від 13.11.2014.

Відсутність укладеного між сторонами договору надання послуг з виконання експертного дослідження, з огляду на вимоги статей 7-1, 13 Закону України Про судову експертизу , свідчить про можливість відшкодування вартості виконаної експертизи (винагороди експерта) як судових витрат у порядку Кримінально-процесуального кодексу України.

Так, за приписами статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України, Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України . Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України .

Відповідно до статті 242 Кримінально-процесуального кодексу України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

За статтею 243 цього кодексу сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1.8 Інструкції №53/5 підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта)), у якому обов`язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Колегія суддів враховує, що Закон України Про судову експертизу доповнено статтею 7-1, за положеннями якої підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб, згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, тобто уже після того, як прокурор своєю постановою від 28.08.2017 доручив проведення відповідно експертизи позивачу.

Положеннями статті 69 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 13 Закону України Про судову експертизу , пункту 2.1 Інструкції №53/5 закріплено право експерта одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов`язком особи, яка залучена як експерт.

Стаття 122 Кримінального процесуального кодексу України вміщена до розділу Процесуальні витрати . За статтею 118 цього кодексу, процесуальні витрати складаються із:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів ;

4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Відповідно до статті 122 Кримінального процесуального кодексу України, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження , яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта , крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Витрати, пов`язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ , а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України .

Експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються проїзд, а також добові в разі переїзду до іншого населеного пункту. Експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов`язком .

Як унормовано статтею 125 Кримінально-процесуального кодексу України, суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

За статтею 126 Кримінально-процесуального кодексу України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Згідно з положеннями статті 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Зокрема, господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Наведене визначення кореспондує положенням статті 509 Цивільного кодексу України.

Як уже було зауважено, підстави виникнення зобов`язань передбачені статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Враховуючи, що експертиза проведена позивачем на виконання постанови слідчого прокурора, а також оскільки між сторонами відсутній будь-який господарський договір щодо її виконання, обґрунтованим убачається висновок про те, що при призначенні експертизи відповідною постановою слідчий діяв саме як сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування в кримінальному провадженні , а не як учасник відносин у сфері господарювання чи уповноважена особа такого учасника, саме тому, правовідносини сторін, що виникли є не господарсько-майновими, а кримінально-процесуальними. Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №910/5847/19 за позовом Науково-дослідної судово-експертної установи до Генеральної прокуратури України про стягнення 750 987,96 грн вартості виконаної позивачем комісійної судово-економічної експертизи.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Верховним Судом у постанові від 06.06.2019 у справі №925/308/18, наголошено, що суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі впливають на визначення предметної юрисдикції справ.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що питання оплати винагороди експерту, або ж її компенсація, з огляду на те, що сторони не перебувають у договірних правовідносинах, а експертне дослідження було виконано на виконання постанови слідчого у межах кримінального провадження, має вирішуватися за нормами Кримінально-процесуального кодексу України, а не на підставі положень Господарського кодексу України у суді господарської юрисдикції.

При цьому, позивачем має бути дотримано вимог, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України для відшкодування вартості проведеного експертного дослідження за рахунок сторони обвинувачення або ж обвинуваченого, зокрема, але не виключно: звернення до слідчого із заявою про надання роз`яснення щодо порядку компенсації вартості проведеного дослідження, звернення до суду з клопотанням про відшкодування винагороди експерта, звернення до слідчого із заявою про включення витрат на експертизу до судових витрат тощо.

Здійснене ж позивачем правове обґрунтування позовних вимог положеннями господарсько-зобов`язальних норм має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на відсутність правових підстав для покладення на відповідача зобов`язань, яких він на себе не брав, а саме, щодо оплати вартості проведеної позивачем експертизи за цінами, визначеними лише позивачем.

При цьому, у суду відсутні підстави для передачі справи порушеної за позовною заявою Науково-дослідної судово-експертної установи до Генеральної прокуратури України про стягнення 1 722 854,40 грн вартості виконаної позивачем судової експертизи за підсудністю до відповідного місцевого суду, якому підсудні справи кримінальної юрисдикції, оскільки для відшкодування винагороди експерта у Кримінальному процесуальному кодексу України визначена відповідна процедура - статті 69, 122, 125, 126 Кримінального процесуального кодексі України, яка, втім, не включає можливість розгляду окремої позовної заяви судом з цього питання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення суду - відсутні.

Викладені у апеляційній скарзі доводи про неправильне застосування до спірних правовідносин сторін статті 11 Цивільного кодексу України, як і щодо кваліфікації цих правовідносин як господарсько-зобов`язальних - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження. Інші доводи позивача також не спростовують висновки місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, судові витрати судом апеляційної інстанції покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Науково-дослідної судово-експертної установи відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/8435/19 - залишити без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.05.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді О.В. Попікова

Л.В. Кропивна